Minolta Co., Ltd. була японським всесвітньо відомим виробником фотокамер та фотоаксесуарів, ксероксів, факсів та лазерних принтерів. Компанію було засновано в місті Осака, Японія, 1928 року під назвою Nichi-Doku Shashinki Shōten (, що означає — «японсько-німецький магазин фототехніки»). Імовірно, Minolta найбільше прославилась завдяки створенню першої 35-міліметрової системи SLR-фотоапаратів з вбудованим автофокусом. Але сама назва як торгова марка з'явилася на фотопродукції не раніше 1933-го року — це була копія камери Plaubel Makina, якій дали просту назву — Minolta. 2003 року компанія Konica об'єдналася з Minolta, і в результаті виникла Konica Minolta.
19 січня 2006 року Konica Minolta оголосила, що вона полишає фото- та відеобізнес і що вона продасть частину свого SLR-бізнесу компанії Sony для підтвердження наміру цілковито вийти з ринку фото-та відеопродукції.
Історія
Віхи розвитку 1928: Казуо Ташіма відкриває Nichi-Doku Shashinki Shōten («Японсько-німецький магазин фототехніки», попередник компанії Minolta). 1929: Вийшла в продаж перша фотокамера компанії під назвою «Nifcarette» (ニフカレッテ). 1937: Minolta Flex стає другою японською двооб'єктивною дзеркальною камерою (після моделі Prince Flex, від компанії Neumann & Heilemann). 1947: Поява довговічної далекомірної камери 35 мм — Minolta-35 1958: Minolta SR-2 стає першою однооб'єктивною дзеркальною камерою компанії Minolta. 1959: Minolta SR-1. 1962: Джон Ґленн (John Glenn) бере спеціально модифіковану камеру Minolta Hi-Matic з логотипом Ansco — з собою у космос, на борт корабля Меркурій-Атлас-6 (Friendship 7). Компанія змінює свою офіційну назву на Minolta Camera Co., Ltd. 1966: Дзеркалка Minolta SR-T 101 є однією з перших камер із повною апертурною TTL-експонометрією ( — крізь об'єктив). Першою була Topcon RE Super, ще з 1963. 1972: Minolta підписує домовленість про співпрацю із Leica для спільної роботи над SLR-апаратами. 1973: Minolta CL стає першим плодом цієї домовленості. 1976: Представлена Leica R3. Minolta виробляє цю лінію камер, а також лінії R4 та R5 як частину серії Leica R. Решта моделей виробляються вже в Німеччині, самою компанією Leica. 1977: Виходить Minolta XD-11, перша в світі мультирежимна однооб'єктивна дзеркальна камера, в якій доступними були такі режими, як: M, A, S, AE, новаторське «програмне коригування» в режимі S, яке стало можливим завдяки першому мікрочипу для камер. 1981: Реалізація винаходу компанії, і патент на TTL (through-the-lens — крізь об'єктив) та OTF (off-the-film — із плівки) експонометрію: Minolta CLE стає першою 35мм далекомірною камерою, в якій застосовується TTL-експонометрія, а також режим пріоритету діафрагми. Презентація ручного фокусу у моделі Minolta X-700; ця дзеркалка не сходить з ринку аж до 1999 і є неймовірно успішною. Minolta XD-11 (Модель E) стає першим продуктом компанії Minolta, випущеним під оновленим логотипом, який буде використовуватися і надалі — аж до 2003 року та об'єднання з компанією Konica 1985: Minolta Maxxum 7000 Alpha Mount Camera стає першою у світі автофокусною SLR-камерою (35мм) із вбудованим двигунцем автофокусу. 1987: Honeywell подає позов до суду на компанію Minolta за порушення патенту на технологію автофокусування. 1991: Розробки систем автофокусування компанії Minolta були визнані такими, що порушують патенти корпорації Honeywell (США). Після затяжного судового процесу, у 1991 Minolta була змушена сплатити корпорації Honeywell збитки, штрафи, судові та інші витрати у розмірі 127.6 мільйонів доларів (джерело: NY Times). 1992: Minolta нарешті завершує судовий процес, владнавши суперечку з Honeywell. 1994: Компанія змінює свою офіційну назву на Minolta Co., Ltd. оскільки вона вже не є компанією, яка займається виключно фото- та відеотехнікою, а значно розширює асортимент своїх товарів. 1995: Представлена Minolta RD-175, 1.75-мегапіксельна цифрова SLR-камера. 1996: Камера Minolta Vectis є абсолютно новою SLR-системою, створеною під використання плівки формату APS (Advanced Photo System). 1998: Презентована SLR-модель Minolta Maxxum 9 з автофокусом. Ця система розрахована в першу чергу на професійних фотографів та має багато властивостей, яким на цей час ніяка продукція інших виробників не могла скласти конкуренції. 2003: У моделі DiMAGE A1 — представлений перший у світі механізм на сенсорній основі, під простою назвою «anti-shake» (редукція вібрацій, або стабілізація зображення). І це був останній продукт, який вийшов під маркою Minolta, безпосередньо перед трансформацією у Konica Minolta. 2004: Minolta та Konica оголошують про офіційне злиття і перетворюються в компанію Konica Minolta Holdings, Inc. 2005: Компанія оголошує про спільну із Sony розробку ПЗЗ (CCD) та КМОН (CMOS) технологій. 2006: Konica Minolta оголошує про припинення будь-якого виробництва плівкових та цифрових відео- та фотокамер, завершуючи на цьому свою 78-річну історію як виробника фото- та відеопродукції. Останніми випущеними моделями були Dimage X1 та Z6. Активи Konica Minolta Photo Image, Inc. (частина фотобізнесу компанії Konica Minolta), які мають відношення до технологій виробництва цифрових камер, передаються компанії Sony для подальшої розробки та розвитку, які були започатковані ще на етапі співпраці над ПЗЗ- та КМОН-технологіями.
Перші моделі камер
Спираючись майже виключно на запозичені німецькі технології, Nichi-Doku видобули на світ своє перше творіння, а саме — широкоформатний монорейковий фотоапарат під назвою Nifcarette, у березні 1929. До 1937 року компанія трансформувалася у Chiyoda Kogaku Seikō, K.K. (Оптика та Інженерна Продукція Чійода, ТОВ.) і виготовила першу двооб'єктивну дзеркальну камеру японського виробництва - Minoltaflex. За основу взято німецьку модель Rolleiflex.
1947 року відбулася презентація моделі Minolta-35. За основу взяли концепцію далекомірної камери Leica із гвинтовим (39 мм) кріпленням об'єктиву. Вона використовувала стандартну плівку (35 мм) у касетах. Кітовим об'єктивом був Super Rokkor 1:2.8 50mm.
1950, Minolta виготовила проектор планетарію, який став першим пристроєм такого типу в Японії, тим самим розпочавши діяльність компанії у галузі астрономічної оптики. Джон Ґленн взяв далекомірну камеру Minolta Hi-Matic 35 мм на борт космічного корабля Меркурій-Атлас-6 (Friendship 7) 1962 року, а 1968 Аполлон-8 пролетів по орбіті місяця з камерою Minolta Space Meter на борту.
Наприкінці 1950-х та 1960-х, Minolta склала конкуренцію іншим подібним виробникам у виготовленні середньоформатних камер з рулонною плівкою. Компанія вийшла на ринок з чудовою серією двооб'єктивних дзеркальних (TLR — twin-lens reflex) камер Autocord. Випущена на ринок в той час, коли він був забитий безліччю непоказних копій моделі Rolleiflex TLR, серія Autocord за короткий час завоювала неабияку репутацію на ринку завдяки високій якості оптики Rokkor.
Однооб'єктивні дзеркальні камери 1958 року Minolta презентувала свою однооб'єктивну дзеркальну камеру SR-2, 35 мм, яку вони обладнали байонетним з'єднанням та стрибучим дзеркалом (дзеркало, що здатне повертатися у вихідне положення самостійно). У 1966 Minolta представила лінію камер SR-T із можливістю TTL-експонометрії. Попри те, що камери Minolta були якісними та широко відомими як одні з найбільш новаторських камер свого часу, вони все ж не трималися на ринку настільки міцно, як моделі виробника-конкурента — фірми Nikon. У конструкції камери Minolta SR/SRT були використані циліндричні втулки замість звичних підшипників, закріплених на осях фокальної площини, і робочі частини апарата розміщувалися вільніше. Траплялося, що така будова камери створювала проблеми у дуже холодну погоду, або при надзвичайно частому користуванні. SLR-камери Minolta також мали значну нестачу у важливих професійних якостях, таких як наявність двигунного приводу, знімна пентапризма та задня частина. Камери Minolta були розраховані на серйозних фотографів-аматорів, спокушаючи їх порівняно низькими цінами та високоякісною оптикою.
Цілком можна стверджувати, що починаючи з 1950-х і до 1980-х, Minolta була найбільш новаторським виробником фото- та відеокамер: компанія була першим японським виробником, який презентував байонетне кріплення об'єктиву замість гвинтового кріплення; а також вона стала першим виробником, який презентував багаторежимне експонування. Вони також презентували першу комерційно успішну лінію SLR-камер у серії Maxxum.
1972 року Minolta уклала договір про офіційну співпрацю з компанією Leitz. Leitz будь-що потребували нових експертних знань у галузі електроніки камер, і власники Minolta відчули, що вони зможуть у свою чергу чогось навчитись із безсумнівних досягнень Leitz в галузі оптики. Продуктивним результатом цієї співпраці стала Leica CL/Minolta CL, доступна камера з далекоміром, яка вдало доповнила ряд моделей Leica M. Minolta виготовила модель Leica CL відповідно до технічних даних, якими її забезпечила компанія Leica. До інших спільних плодів належить Leica R3, яка по суті була моделлю Minolta XE-1, тільки з кріпленням об'єктиву, видошукачем, та точковою системою виміру експозиції від Leica.
Перша 35мм-SLR-камера із «програмованим» фокальним затвором (FPS) — XD-11 У 1977 Minolta презентувала модель XD-11, першу мультирежимну компактну SLR-камеру (35 мм), яка мала функції як пріоритету витримки (затвора), так і пріоритету діафрагми — у єдиному тілі. Вона також стала першою камерою, в конструкції якої був використаний комп'ютерний мікрочип, який у режимі пріоритету витримки — в разі потреби — нехтував обраною швидкістю затвора, аби створити необхідну експозицію. Таким чином ця модель вперше за всю історію давала користувачам доступ до «програмного режиму». Багато хто вважає XD-11 найкращою 35-міліметровою SLR-моделлю з ручним фокусом, яка коли-небудь виготовлялася компанією Minolta. Також XD-11 вважається останньою серйозною спробою компанії вийти на ринок професійних та напівпрофесійних 35-міліметрових SLR-камер, аж до Maxxum 9, яка вийшла вже у 1998. Компанія Leitz переробила деякі елементи конструкції XD-11 (називалася XD-7 у Європі) й використала їх для створення моделі Leica R4.
Останні 35мм-SLR-камери з ручним фокусом: серія X-700 Minolta продовжила пропонувати споживачам 35-міліметрові SLR-камери з ручним фокусом — у складі серій X-370, X-570, а також Х-700 із 1981, але поступово змінила свою ринкову політику в бік пониження ціни та якості своєї продукції, орієнтуючись на ширший споживацький ринок. Minolta вирішила перестати орієнтуватися на високий рівень конструкції та технологічних якостей апаратів, на який була спрямована попередня лінія моделей XD/XE. Нові, аматорського рівня, моделі камер, такі як Х-570, Х-700 та пов'язані з ними — пропонували фотографам-новачкам додаткові програмні та вимірювальні можливості за нижчою ціною. Передовий дизайн вертикального металевого затвора старших моделей був відкинутий на користь дешевшого, горизонтального шторкового затвора, який сповільнював синхронізацію фотоспалаху до 1/60 сек. Подальше зниження собівартості камер відбувалось шляхом змін начинки їх тіл — деякі робочі компоненти замінили з металевих на пластикові. Оскільки лінія Maxxums з автофокусом виявилася успішною, Minolta з плином часу інвестувала все менше й менше коштів у лінії з ручним фокусом.
Компактні плівкові камери, 35мм