Миха́йло Девоссе́р ( 21 липня 1895, с. Пізнанка (нині — Поділля Підволочиського району Тернопільської області) — 15 квітня 1973, Торонто, Канада) — сотник УСС та УГА, інженер-агроном, педагог, громадський діяч української діаспори.
Життєпис
1913 року закінчив Станіславівську гімназію.
У лавах УСС з 1914 року, інвалід — втратив око у весняній австрійській офензиві 1915 року на відтинку фронту Гузіїв — Болехів. По уздоровленні в лічниці, зі скляною протезою, не звільняється, а знову зголошується до УСС. Призначений у ранзі хорунжого інструктором новобранців у вишколі Коша.
1916 року, коли Вишкіл УСС стає на той час окремою фаховою одиницею, Девоссер переходить на службу туди. Займає пост добірного вишкільника-сотенного в почергових сотнях. Наприкінці 1918 року командував військовою частиною в боях за Львів.
У вересні 1919 року як поручник у Гайсині приймає команду над 600 добірними хлопцями-новобранцями, з яких створено осібний вишкільний курінь під його командою. Весною 1920 в часі перебування у ЧУГА вирішено гайсинців здемобілізувати, давши їм вільний вибір: або йти на захід з відділами Дієвої Армії, чи вертатися додому.
Після українсько-польської війни за національні переконання кількаразово був ув'язнений. Закінчив аграрні студії, вчителював у школах на польському Помор'ї, працював директором Господарського ліцею в Черниці (сучасний Стрийський район). 1944 року виїздить до Австрії, по тому — до Тунісу.
Від 1951 року перебував у Канаді, де був активним діячем в Українській стрілецькій громаді, Братстві УСС, інших українських об'єднаннях. Помер 15 квітня 1973 в Торонто.
Джерела І. Гаврильцьо. Девоссер Михайло // Ю. Гарасимів. Сотник УСС інж. аґр. Михайло Девоссер // Вісті Комбатанта. — 1973. — № 4. П. Арсенич. Тарас Шевченко і Прикарпаття. З історії вшанування // Галичина, 21 січня 2014. Олена Дзік, Денис Мандзюк. В ордені «Лицарів залізної остроги» у січових стрільців церемоніями керували обрядник та окличник // Gazeta.ua, 29 лютого 2012.