, також із шанобливим префіксом ошіруко () — японська назва традиційного супу з квасолі адзукі. Під іншими назвами поширений по всій Південно-Східній Азії.
В Японії , або (із шанобливим префіксом), — традиційна страва японської кухні . являє собою солодку кашу з варених товчених бобів адзукі, в яку додають рисів'яники-мочі. Існує декілька видів шіруко, наприклад, з каштанами або пиріжками з рисової клейковини.
Існує два типи шіруко: з пасти адзукі або з суміші нетовчених і товчених бобів. Схожа страва, , його готують при вищій температурі з меншою кількістю води. В західній Японії словом «дзендзай» називають шіруко з цілими бобами, на відміну від такого з пастою. В Окінаві дзендзай сервірують з мочі на крижаній стружці. Суп часто роблять з додатками, наприклад, з згущеним молоком.
Розплавлені м'які мочі і солодка каша з адзукі популярні серед японців, особливо зимою. Шіруко часто подають з іншою стравою соленого або кислого смаку, наприклад, умебоші або шіокомбу, соленою комбу. Друга страва повинна допомогти освіжити смакові відчуття від страви.
В деяких регіонах, включаючи Кагаву шіруко використовують для приготування новорічного супу дзоні.
У Китаї Аналогічна страва — суп із червоної квасолі «хундоутан» () популярний у Китаї та вважається різновидом «таншуй» (, буквально «цукрова вода») або «тяньтан» (, «солодкий суп», кантонський діалект — timtong). Зазвичай він менш калорійний, ніж японський вид. Літом його подають холодним, а зимою — гарячим. Із залишків роблять своєрідні льодяники на паличці.
Хундоутан (іноді хундоуша) — страва кантонської кухні, її подають в кантонських ресторанах після завершення основної трапези. Цей суп найчастіше низькокалорійний, але в дорогих ресторанах у нього додають саго (, сімі). Суп підсолоджують льодяниковим цукром або рафінадом.
В Кореї
В корейській кухні аналогічний суп називається пхатчук (팥죽), і є сезонною стравою: її зазвичай їдять зимою. В Тончі, корейське свято зимового сонцестояння, їдять «тончі пхатчук» з сеальсім(새알심), буквально «пташині яйця», кульки рисової клейковини, названі так через схожість з яйцями дрібних птахів — перепілок. Кількість сеальсім зазвичай рівна віку того, хто їсть пхатчукHong, p. 555.
В Кореї вважається, що пхатчук може проганяти злих духівKim, p. 208. Згідно з корейськими віруваннями, червоний колір — колір позитивної енергії, і він перемагає негативну енергію. Приготування і вживання пхатчука — ритуал для попередження навдач і епідемій, які викликають злі духиJang, p. 301. Перед тим як взятися за трапезу, корейці підносили частину хатній святині, окроплювали ним кухню, комору, воротаJeong, p. 278. Ця традиція проникла в китайські міфи: згідно «Хюнчосесігі», в деякого Конгона був поганий син, який після смерті перетворився на бога епідемій. Через його злу вдачу загинуло багато людей. Але люди згадали, що син Конгона за життя ненавидів пхатчук, і почали розбризкувати його в своїх домівках. Епідемія припинилась. Відтоді всі злі духи ненавидять пхатчук.
Поїдання пхатчука також є ритуальним проханням гарного урожаюJang, p. 303. Древня Корея була аграрною країною, яка сильно залежала від величини урожаю. Відпочиваючи і вживаючи ситну їжу, корейці готувались до весняної сівби.
Пхатчук — приклад раннього застосування консервації їжіKang, p. 122. Зазвичай корейська трапеза складається з рису і закусок. Але зимою, коли в корейських сім'ях запаси вже підходили до завершення, пхатчук ставав єдиною стравою. Його можна зробити з води, адзукі і невеликої кількості рису, він поживний і не потребує додаткових закусок. Таким чином, приготування пхатчука зимою допомагало зберегти рис, що залишився.
У В'єтнамі У в'єтнамській кухні є схожа страва, те дау до, до неї додається кокосове молоко.
В Австралії В кантонських ресторанах в великих містах шіруко подають як десерт, з фруктами, пудингом і випічкою.
Див. також Анко Дзоні
Примітки
Література Kim jong-dae. 12 months seasonal customs. Seoul: Sanha, 1996. Jang joo-geun. Seasonal customs in Korea. Seoul: Hyunseul, 1984. Jeong sung-mo. Seasonal customs in Korea. Seoul: Hakgojae, 2001. Korean national fork museum. Chosun seasonal custom. Seoul: Minsokwon, 2003. < Kang moo-hak. Seasonal customs in Korea. Seoul: Zipmoondang, 1987.