Бранислав Нушич (, 20 жовтня 1864, Белград — 19 січня 1938, Белград) — сербський прозаїк, драматург, есеїст, журналіст і дипломат.
У списку «100 найзнаменитіших сербів» Бранислав Нушич займає 71 місце.
Життєпис Народився в Белграді в родині арумунів з ім'ям Алківіад Нуша (арум. Alchiviadi al Nuşa). Його батько торгував зерном, але незабаром після народження дитини втратив свій капітал. Сім'я переїхала в Смедерево, де Нушич провів дитинство. Після досягнення 18 років офіційно змінив ім'я на Бронислав Нушич. Закінчив юридичний факультет в Белграді в 1884 році.
Брав участь у сербсько-болгарській війні 1885 року. Після війни опублікував у газеті «Дневни лист» контраверсійний вірш «Два раби», за який був засуджений на два роки каторги. У вірші висміювалася сербська монархія, і в першу чергу король Милан Обренович.
В 1889 році зайняв державний пост — став чиновником МЗС і був відправлений у консульство в Бітолі, де одружився в 1893 році. На півдні Сербії і в Македонії провів близько десяти років. Його останньою посадою в цьому регіоні було місце віцеконсула в Приштині.
В 1900 році призначений секретарем Міністерства освіти і завідувачем літературної частини Національного театру в Белграді. З 1904 році керував Сербським національним театром в Новому Саді. В 1905 році залишив цей пост і переїхав до Белграда, де працював журналістом. Писав під псевдонімом Бен Акиба. В 1912 році повернувся в Бітолу, а в 1913 році заснував театр в Скоп'є, де жив до 1915 року.
Покинув країну разом з армією під час Першої світової війни , до кінця бойових дій жив в Італії, Швейцарії та Франції.
Після війни керував відділом мистецтва Міністерства освіти (до 1923 року), Національним театром у Сараєво . В 1927 році повернувся до Белграда.
10 лютого 1933 року обраний в члени Сербської королівської академії.
Помер 19 січня 1938 року в Белграді.
Творчість Протягом більш ніж 50-річного періоду творчості Нушич створив численні сатиричні комедії, які відіграли видатну роль в історії югославської драматургії та театру. Він був насамперед гумористом, імпровізатором комічних ситуацій, проте комічні ефекти в найкращих його творах мали глибоке коріння в реальній дійсності. Дотепність, жарт, анекдот, карикатура були для Нушича формами політичної сатири.
Талант його складався під впливом сербської народної творчості, реалістичних тенденцій попередньої сербської драматургії (Й. Стерия-Попович, К. Трифкович) та російської літератури, особливо Миколи Гоголя. Нушич писав у передмові до комедії «Підозріла особистість» (): «Гоголь був кумиром тодішньої молоді… гоголівський „Ревізор“ був найулюбленішим її твором… Всі мої п'єси вісімдесятих років: „Народний депутат“, „Протекція“, а в першу чергу, „ Підозріла особистість“ — написані під великим впливом „Ревізора“»«Дела», кн. 4, Београд, 1960 с. 141 — 42)
Творчість Нушича поділяють на три періоди.
Перший період У перший (1883—1903) створені сатиричні комедії: «Народний депутат», «Підозріла особистість», «Протекція», «Звичайна людина» (, 1899) та ін. У них він висміює парламентаризм, фальш виборів депутатів, поліцейський бюрократизм та корупцію влади.
Другий період У другій період (1903—1914) в його творчості намітився спад гостросатиричних мотивів. У Белградському театрі з великим успіхом йшла його героїчна драма «Хаджі Лойя» (, 1908), що стала відгуком на загарбницькі дії Австрії. У цю пору написані комедії «Світло» (1906), «Навколосвітня подорож» (, 1910), драми «Данина кров'ю» (), «За спиною у бога» () і ін
Третій період У третій період (1914—1938) з новою силою розкрився драматургічний талант Нушича. В 1924 році він опублікував гумористичну повість «Автобіографія» (), повну сатиричних натяків на політичні порядки та громадські звичаї Югославії. З кінця 20-х і в 30-і роки Нушич створив цикл комедій, які здивували сучасників сатиричним розмахом, калейдоскопічно різноманітністю, національним колоритом: «Пані міністрова» (, 1929), «Містер Долар» (, 1932), «Засмучена родина» (, 1935), «Д-р» (, 1936), «Небіжчик» (, 1937).
Пізніше творчість Нушича розгорталося в обстановці серйозних соціальних зрушень у повоєнній Сербії. У ці роки драматург знову звернувся до тем, які були предметом сатири в його перших «гоголівських» комедіях. Наступ фашизму в 30-х роках посилив інтерес Нушича до соціальних проблем. Нушич у своїх творах викриває міщанство, обивательську обмеженість, марнославство та честолюбство. Опис вад суспільства в «Пані міністровій» перетворюється на політичну сатиру, близьку за манерою художньому гротеску Михайла Салтикова-Щедріна. У п'єсі «Небіжчик» викриття стає страшним та похмурим. Драматургія Нушича перейшла національні кордони, увійшла до фонду світової літератури.
Літературні твори
Драми «Тако је морало бити» «Јесења киша» «Иза Божјих леђа» «Пучина» «Кирија» «Аналфабета»
Комедії «Протекција» «Свет» «Пут око света» «Госпођа министарка» «Народни посланик» «Мистер Долар» «Ожалошћена породица» «Покојник» «Сумњиво лице» «Ујеж» «Др» «Не очајавајте никад!» «Власт» (незавершена) Ђоле Кермит (незавершена)
Романи «Општинско дете» (у Сараєво видана як «Опћинско дијете») «Хајдуци» (свої спогади з дитинства) «Деветстопетнаеста» «Аутобиографија»
Розповіді
«Политички противник» «Посмртно слово» «Класа» «Приповетке једног каплара»
Трагедії «Кнез Иво од Семберије» «Хаџи-Лоја» «Наход»
Підручники «Реторика»
Подорожі Косово, Опис земље и народа
Українські переклади Нушич Б. Міністерське порося ; пер. Сидір Сакидон. — К. : Дніпро, 1969. — (Зарубіжна сатира і гумор. Вип. 3). Нушич Б. Автобіографія. — Перекл. з сербськохорватськ. С. Сакидона. — К.: Дніпро, 1980. — 270 с. (Друге видання перекладу)
Примітки
Посилання
Біографія на сайті САНУ