Лео Орнстайн або Лев Орнштейн (; 2 грудня 1893, Кременчук Полтавська губернія — 24 лютого 2002, Грін Бей, штат Вісконсин) — американський композитор, піаніст та педагог єврейського походження.
Біографія Народився у музичній родині: його батько був кантором у синагозі, Дядько грав на скрипці. Вже у ранньому віці Орнстайн добре вмів грати на фортепіано; 1902 року його гру почув Йосип Гофман, який перебував у той час у Кременчуці, і рекомендував поступити до Петербурзької консерваторії. Незабаром Орнстайн почав вчитися у школі при Імператорському музичному товаристві у Києві під заступництвом В. В. Пухальського, але смерть одного з родичів змусила його повернутися додому. 1904 року він виїхав до Петербурга, де був прийнятий до консерваторії, його вчителями стали Олександр Глазунов (композиція) та Анна Єсипова (фортепіано). У цей час Орнстайн заробляв на життя, акомпануючи оперним співакам. 1906 року сім'я Орнстайна емігрувала до США і оселилася у Нью-Йорку. Орнстайн вступив до Інституту музичного мистецтва-майбутню Джульярдську школу музики, де навчався у Берта фарингіта Теппер. 1911-о він вперше виступив з сольним концертом з музики Баха, Шопена і Шумана. Два роки потому Орнстайн зробив свій перший запис, і у цей же час він захоплюється композицією, причому використовує у своїх творах новітні модерністські прийоми (наприклад, кластери).
Важливою подією у житті Орнстайна є візит до Європи 1914 року. Він знайомиться з Ферруччо Бузоні, Мішелем Кальвокорессі, виступає у Лондоні з програмою власних творів, а також композицій Шенберґа та транскрипцій Баха-Бузоні. 1915-о грає концерти у Нью-Йорку та заявляє про себе як про одного з найпередовіших музикантів, але 1922 року залишає сцену та переключається на викладання, з якого йде 1953 року, продовжуючи складати до похилих років (Восьму фортепіанну сонату він опублікував у 97-річному віці).
Твори Орнстайна можна розділити на три великі групи: експериментальні — раннього періоду, переважно для фортепіано, з використанням атональності, дисонансів та інше; консервативніші (під впливом східноєвропейської школи) та пізні, які об'єднують два попередні. Більшість інструментальних творів Орнстайна мають програму. Ряд творів, таких як «Три настрої», за стилем-використання пентатоніки, гармоній, заснованих на тризвуках, дублюваннях, — нагадують імпресіоністичні роботи Дебюссі.
Протягом багатьох років музика Орнстайна практично не виконувалася, і лише у 1970-х роках Вівіан Перліс знову відкрила її для публіки. Тим не менш, велика частина творчої спадщини композитора і нині лишається невідомою.
Основні твори Оркестр
«Вечірня козача пісня» для камерного оркестру (1923) Концерт для фортепіано з оркестром (1923) «Лісітрата» (1930)
Камерна музика
Соната для скрипки та фортепіано (1915) Соната для скрипки та фортепіано (1918) «Три російських враження для скрипки та фортепіано» (1916) Дві сонати для віолончелі та фортепіано (1918–1920) Фортепіанний квінтет (1927) Три струнних квартети Шість прелюдій для віолончелі та фортепіано (1931) Інтермеццо для флейти та фортепіано (1959) Фантастичні п'єси для альта та фортепіано (1972) Єврейська фантазія для скрипки та фортепіано (1975) Поема для флейти та фортепіано (1979)
Фортепіано
Вісім сонат Шість ліричних каприсів (1911) «Сцена на паризькій вулиці вночі» (1912) «Самогубство в літаку» (1913) «Танець диких людей» (1913) Три прелюдії (1914) Російська сюїта (1914) «Три настрої» (1914) численні інші твори
Вокальні твори
Пісні на вірші Р. Кіплінга, Ф. Мартенса та інших поетів Хори без супроводу
Вшанування пам'яті 14 жовтня 2022 року у місті Кременчук вулицю Попова перейменували на вулицю Льва Орнштейна.
Посилання
Сайт, присвячений композитору Лев Орнштейн: Ноти творів на International Music Score Library Project