Людвік Наполеон Сольський (20 березня 1855, Гдув, Австро-Угорщина — 19 грудня 1954 , Краків, ПНР) — польський актор, режисер і театральний діяч.

Біографія Походив із родини збіднілого шляхтича. З дитинства захоплювався театром.

1875 — на вихідних ролях у Краківському театрі під керівництвом С. Козьмяна.

1876/77 — літній театр «Ельдорадо» (Варшава); потім у Лодзі, Ченстохові, Любліні, Познані та інших містах.

1882 — навчався у Варшаві співу; у 1882-83 співав в опері та опереті у Познані.

1883 — у Кракові (під керівництвом С. Козьмяна).

З 1893 — Краківський театр ім. Словацького (з 1894 — головний режисер).

1900-05 — львівський міський театр.

1905—1913 — директор Краківського театру ім. Ю. Словацького.

Із сезону 1913—1914 — головний режисер, а у 1923—1924 — директор театру «Розмаїтості» у Варшаві.

У сезоні 1916/17 грав у театрах Кракова та Лодзі.

1917/18 — директор «Польського театру» (Варшава).

1919-21 — театри Познані, Лодзі, Вільно, Любліні.

З 1924 року — в «Національному театрі» (Варшава; в 1935—1938 роках — директор театру)

Закінчив акторську діяльність на її вісімдесятому році — 1954 року. У цьому ж році помер і похований у крипті заслужених у костелі Святого Станіслава.

Дружина — Ірена Сольська (1875—1958) — акторка, театральний режисер.

Ролі Горштинський — «Горштинський» Ю. Словацького. Ксьондз Петро — «Дзяди» А. Міцкевича. Міцкевич — «Легіон» С. Виспянського. Старий солдат-ветеран — «Варшав'янка» С. Виспянського. Калігула — «Калігула» Кароля Ростворовського. Фрідріх — «Фрідріх Великий» Новачінського. Димитрій — «Цар-Самозванець» Новачінського. Латка — «Довічна рента» А. Фредро. Папкін та Диндальський — «Помста» А. Фредро. Пан Іовяльський — «Пан Іовяльський» А. Фредро. Ег'ючік — «Дванадцята ніч» У. Шекспіра. Догберрі — «Багато галасу з нічого» У. Шекспіра. Петручіо — «Приборкання норовливої​​» У. Шекспіра. Гарпагон — «Скупий» Мольєра. Перчіхін — «Міщани» М. Горького. Актор — «На дні» М. Горького. Фірс — «Вишневий сад» А. П. Чехова. Грозний — «Смерть Івана Грозного» А. К. Толстого. Старик — «Російські люди» К. Симонова.

Звання та нагороди Кавалер Великого хреста Ордена Відродження Польщі (1946) Командор Ордена Відродження Польщі (1935) Орден Будівельників Народної Польщі (1954) Орден «Прапор Праці» 1-го ступеня (1951) Медаль 10-річчя Народної Польщі Лауреат Державної премії ПНР (1950). Почесний доктор філософії Ягеллонського університету (1954) Почесний громадянин міста Кракова (1954).

Примітки

Джерела Сольський Л. Спогади. М., 1961 Jerzy Got. Role Ludowika Solskiego. Wr., 1955. Mecierakowski J., Natanson W. Ludwik Solski. Warsz., 1954.

Посилання