Микола Миколайович Слюсаревський (2 січня 1949)  — український науковець і літератор, член-кореспондент НАПН України, кандидат психологічних наук, заслужений працівник народної освіти України, повний кавалер ордена “За заслуги”, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки , літературних премій імені Павла Тичини, Василя Симоненка, Тодосія Осьмачки.

Життєпис Народився 2 січня 1949 року в селі Гельмязів Гельмязівського району Полтавської області (нині — Золотоніський район Черкаської області) в сім’ї службовців. У 1966 році закінчив, із золотою медаллю, Гельмязівську середню школу, після чого працював робітником Гельмязівської автоколони Золотоніського автотранспортного підприємства № 23665.

У 1968 році вступив на факультет журналістики Шевченківського університету, звідки невдовзі був виключений за участь у кваліфікованому як антирадянський заході з пошанування пам’яті Тараса Шевченка. Поновившись в університеті, ще під час навчання розпочав професійну журналістську діяльність — на посаді літературного працівника відділу робітничої молоді редакції газети “Молодь України” (1971—1972). Отримавши диплом, працював у тій же редакції (до 1979 року), однак з огляду на фактично відсутність вибору був змушений погодитися на посаду кореспондента відділу агітації та пропаганди і впродовж деякого часу виконував обов’язки його завідувача, що в подальшому позначилося на тематиці перших наукових досліджень. Працював згодом також виконувачем обов’язків відділу науки, природи та інформації “Молоді України”.

Не маючи, як безпартійний, реальних перспектив успішної журналістської кар’єри, круто змінив сферу діяльності — перейшов на роботу в Науково-дослідний інститут психології УРСР (нині — Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України), де захистив кандидатську дисертацію і пройшов шлях від молодшого наукового співробітника лабораторії психології пропаганди до завідувача відділу психології управління (1979—1994).

У 1994 році зініціював створення в системі Академії педагогічних наук України Науково-практичного центру політичної психології і був призначений його директором, а коли центр було реорганізовано в Інститут соціальної та політичної психології НАПН України (1996), обійняв посаду директора інституту. Залишаючись на громадських засадах директором центру, потім інституту, працював водночас: у 1996—1997 роках — в апараті Кабінету Міністрів України, завідувачем інформаційно-аналітичного відділу Служби Прем’єр-міністра України; у 2000—2002 роках — в Адміністрації Президента України, керівником Управління з питань політичного аналізу та планування Головного управління з питань внутрішньої політики.

Наукову діяльність поєднує з літературною творчістю (у жанрі поезії).

Наукова діяльність Фахівець у галузях історії і теорії соціальної психології, психології масової комунікації, теорії і практики вивчення громадської думки, психології освіти дорослих та етнопсихології. Один із фундаторів політичної психології в Україні.

Розробив оригінальну концепцію соціальної психології як фундаментальної психологічної дисципліни, концепції соціально-психологічного мислення та історіогенезу соціально-психологічного знання, теорію соціальної напруженості та протестного потенціалу суспільства, реляційну теорію інформаційного простору, теоретичні та методичні засади моніторингу громадської думки з проблем освіти та заходів з її реформування, який здійснюється від початку 2000-х років.

Запропонував оновлену версію теорії психології мас, концепцію етнопсихогенезу українського народу на сучасному етапі його історії, просторово-часову парадигму вивчення психологічних ефектів переконувальної комунікації. Керував підготовкою та був провідним автором першої в Україні науково-аналітичної доповіді, присвяченої психологічним викликам повномасштабного російського вторгнення (2022), яку схвалено спільною постановою президій Національної академії наук України та НАПН України.

Автор близько 300 наукових та науково-методичних публікацій.

Літературна творчість Перші поезії друкував у періодиці ще в 1960—1970-х роках — у журналах “Дніпро” і “Ранок”, газеті “Літературна Україна”, черкаській обласній молодіжній газеті (“Молодь Черкащини”). Проте підготовлену в ті роки книгу віршів було відхилено у видавництві “Молодь” як таку, що не відповідає “ні ідеологічним, ні естетичним критеріям радянської літератури”. Безуспішними виявилися й інші спроби утвердження в тодішньому літературному процесі.

Почав публікувати поезії знову з 2015 року — окремими збірками, а також у періодичних друкованих та електронних виданнях.

Громадська діяльність Від часу заснування Асоціації політичних психологів України був її незмінним президентом (1995—2017). Нині — почесний президент і член правління АППУ.

Входив до складу Ради з питань національної єдності при Президентові України (2015—2019).

Член журі Всеукраїнської літературної премії імені Тамари Коломієць (2026).

Голова, заступник голови, член редакційних рад та редколегій низки фахових наукових видань.

Основні наукові праці Психология политической учебы. – К., 1985. (ред., співавт.). Слово, рисунок, цвет: Психологический анализ наглядных средств политической агитации. – К,.1995. (співавт.). Ілюзії і колізії: Нариси, статті, інтерв'ю на теми політичної та етнічної психології. – К.,1998. «Ми» і «Я» в сучасному світі: Вибрані твори. – К. : Міленіум, 2009. – 340 с. Історіографічні та методологічні координати теорій соціальної психології: [монографія] (наук. ред). – Кіровоград : ТОВ «Імекс ЛТД», 2013. – 360 с.(ред., співавт). Соціально-психологічне мислення: ґенеза, основні форми та перспективи розвитку : монографія / [М. М. Слюсаревський та ін.] ; за наук. ред. чл.-кор. НАПН України М. М. Слюсаревського ; Нац. акад. пед. наук України, Ін-т соц. та політ. психології. – Кропивницький : Імекс ЛТД, 2018. – 296 с. (ред., співавт). Несходимі терени Психеї: маршрути наукового пізнання : вибр. пр. / М. М. Слюсаревський. – К. : Талком, 2019. – 662 с.. Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін. Реферативний опис роботи / М. М. Слюсаревський, Л. А. Найдьонова, Т. М. Титаренко, В. О. Татенко, П. П. Горностай, О. М. Кочубейник, Б. П. Лазоренко. – К. : Талком, 2020. – 318 с. ISBN 978-617-7832-61-3 (співавт). Громадська думка і горизонти освіти. Київ, 2024.

Навчальні видання Основи соціальної психології: навч. посіб. / за ред. М. М. Слюсаревського. – К. : Міленіум, 2008. – 536 с. ISBN 978-966-8063-45-2 (ред., співавт.). Основи соціальної психології : підручник. Київ, 2018 (ред., співавт.). Психологія міграції. – Кіровоград : ТОВ «Імекс ЛТД», 2013. – 244 с. (співавт.). Соціальна психологія: навч. посіб. Львів, 2019 (співавт.). Теоретичні напрями соціальної психології: навч. посіб. Львів, 2020 (співавт.). Психологія груп: навч. посіб. Львів, 2022 (співавт.).

Літературно-художні видання Не втративши лиця. Київ, 2015. Під дахом милосердя. Київ, 2016. Жива мішень. Київ, 2019. Іще не все сказав диявол. Київ, 2024.

Членство Національна академія педагогічних наук України (1999). Національна спілка письменників України (2015). Національна спілка журналістів України (1978).

Нагороди орден «За заслуги» (Україна) I ступеня (2019) орден «За заслуги» (Україна) II ступеня (2013) орден «За заслуги» (Україна) III ступеня (2008) Почесна грамота Верховної Ради України (2004) Почесне звання «Заслужений працівник освіти України» (1999) Нагрудний знак «Відмінник освіти України» (2002) Державна премія України в галузі науки і техніки (2019) Всеукраїнська літературна премія імені Павла Тичини (2026) Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка (2021) Обласна літературна премія імені Тодося Осьмачки (2019)

Нагороджений також відомчими відзнаками Міністерства освіти і науки України, Головного управління державної служби України, Національної академії педагогічних наук України.

Джерела Соціальна психологія в Україні : довідник / за ред. М. М. Слюсаревського ; упоряд. І. І. Ревера, С. Є. Фіськович ; Ін-т соц. та політ. психології НАПН України. – Вид. друге, перероб. і допов. – К. : Талком, 2019. – 324 c. ISBN 978-617-7832-50-7

Примітки

Посилання Офіційний сайт Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Офіційний профіль М. М. Слюсаревського у соціальній мережі Фейсбук Відкритий ідентифікатор дослідника і автора досліджень М. М. Слюсаревського у міжнародному реєстрі вчених ORCID Електронний архів наукових праць М. М. Слюсаревського в Електронній бібліотеці НАПН України Електронний архів наукових праць М. М. Слюсаревського у соціальній мережі для співпраці вчених Academia.edu Персональний профіль М. М. Слюсаревського у пошуково-бібліометричній базі даних Google Академія

Офіційний рейтинг М. М. Слюсаревського серед науковців України всіх галузей наук