Бучацька золототкацька мануфактура — ткацьке підприємство в м. Бучачі. Єдине в Західній Україні (можливо, у всій Україні), де виготовляли бучацькі макати, які отримали золоті медалі на виставках у Парижі, Чикаґо. Вироби в основному експортувалиCzyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 21. .
Коротка історія Розташовувалося за тодішнім містом Бучачем на так званій «Папірні». Власники — дідичі Бучача графи Потоцькі.Бобик І. Бучач і його міщанство // Діяло або від 1830-х роківСтанкевич М. Бучацька золототкацька мануфактура… — С. 206., або від другої половини ХІХ ст. до 1939 року. Засновник — граф Оскар Потоцький (1843—1913). На мануфактурі (згодом — фабриці) створювались високохудожні вироби на замовлення та продаж, у тому числі в закордонні художні салони. Основний матеріал — чистий індійський, китайський, японський шовк. Передвоєнна вартість однієї макати — від 150 до 200 $. Золотими і срібними нитками ткали: 2-сторонні килими (макати) та пояси, шовкові тканини для оббивки меблів, прошивки для декоративних подушечок, які оздоблювали вузькими орнаментальними смугами, а по кінцях — пишним рослинним орнаментом (гілки, букети тощо).
В орнаментальних композиціях поєднували місцеві народні мотиви зі східними. Серед провідних майстрів-ткачів — родина Нагірянських, зокрема: Володимир ІліяновичДослівно — язичієм: Владиміръ Иліяновичь (1855—1906), сини: Дмитро, Іван, Степан, Михайло, внуки: Володимир, Омелян, Станіслав, Порфирій; Ковдринів,Станкевич М. Золототкацтво… — С. 5. Чекановських.
Перед приходом більшовиків у вересні 1939 р. останній дідич Бучача граф Артур Потоцький (1893—1974) дав на переховування до Бучацького монастиря ЧСВВ більше 20-ти макат. Дивом більшовики взнали про них, з Тернополя приїхав спецпосланець, забрав їх на переховання. Ткальню макат при більшовиках замінили на ткальню рушників.
Вироби експонували на виставках у Брукселі (1925), Парижі (1899, 1900, 1925), Турині (1911). Частину зберігають у МЕХП НАН України, Львівському історичному музеї, Національному музеї (Львів) та інших.
Примітки
Джерела Бобик І. Бучач і його міщанство // Станкевич М. Бучацька золототкацька мануфактура // Станкевич М. Золототкацтво // «Золота Пілава». — Бучач. — 1991. — № 8—9 (19 січ.). — С. 5. Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 208 s., 118 il. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3). — ISBN 978-83-60976-45-6.