Намі́сництво () — адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії 1776 — 1796 роках. Створені за указами імператриці Катерини II. Очолювавлися «государєвими намісниками» () — генерал-губернаторами, що контролювали декілька намісництв одночасно. Господарськими справами намісництв займалися «правителі намістицтва» (). 1796 року ліквідовані імператором Павлом І, замінені на губернії. Реформа 1775 В ході реформи майже вдвічі збільшено кількість губерній (з 23 за станом на 1775 до 41 у 1780 та 50 до кінця 18 ст.), ліквідовано провінції. При запровадженні нового адміністративного поділу ігнорувалися економічні зв'язки та національні особливості населення тих чи інших місцевостей Російської імперії. Основою нового поділу стала визначена кількість населення (ревізьких душ) для одиниці адміністративно-територіального поділу – 300–400 тис. для губерній та 20–30 тис. для повіту. 2–3 губернії складали намісництво на чолі з намісником, який наділявся надзвичайними повноваженнями та був підзвітний імператриці.
Адміністративно-поліцейські функції в губерніях були покладені на губернаторів, губернське правління та "приказы общественного призрения" (колегіальні органи); фінансово-господарчі – на казенну палату; судові – на палати кримінального й цивільного суду, совісний суд, а також на різні види місцевих станових (див. Стани) судів. Була створена також система прокурорського нагляду.
В Україні адміністративна реформа була проведена після ліквідації 1781 традиційного адміністративного поділу на полки. Вільні козаки були перетворені на державних селян, а представники козацької старшини злилися з російським дворянством.
Намісництва За Катерини II Назва Рік Архангельське намісництво 1784 Брацлавське намісництво 1793—1796 Виборзьке намісництво 1783—1796 Віленське намісництво 1795—1796 Вознесенське намісництво 1795—1796 Волинське намісництво 1795—1796 Вологодське намісництво 1780—1796 Володимирське намісництво 1778—1796 Воронізьке намісництво 1779—1796 Вятське намісництво 1780—1796 Заславське намісництво 1793—1795 Іркутське намісництво 1783—1796 Кавказьке намісництво 1785—1796 Казанське намісництво 1781—1796 Калузьке намісництво 1776—1796 Катеринославське намісництво 1783—1796 Київське намісництво 1781—1796 Коливанське намісництво 1782—1796 Костромське намісництво 1778—1796 Курляндське намісництво 1795—1796 Курське намісництво 1779—1796 Мінське намісництво 1795—1796 Могильовське намісництво 1777—1796 Нижньогородське намісництво 1779—1796 Новгородське намісництво 1776—1796 Новгород-Сіверське намісництво 1781—1796 Олонецьке намісництво 1784—1796 Орловське намісництво 1778—1796 Пензенське намісництво 1780—1796 Пермське намісництво 1781—1796 Подільське намісництво 1795—1796 Полоцьке намісництво 1777—1796 Ревельське намісництво 1783—1796 Ризьке намісництво 1783—1796 Рязанське намісництво 1778—1796 Саратовське намісництво 1781—1796 Симбірське намісництво, 1780—1796 Слонімське намісництво 1796 Смоленське намісництво 1775—1796 Тамбовське намісництво 1779—1796 Тверське намісництво 1775—1796 Тобольське намісництво 1782—1796 Тульське намісництво 1777—1796 Уфімське намісництво 1781—1796 Харківське намісництво 1780—1796 Чернігівське намісництво 1781—1796 Ярославське намісництво 1777—1796
Інші Кавказське намісництво, 1844—1881, 1905—1917 (Тифліс) Намісництво Далекого Сходу, 1903-1905
Див. також Адміністративно-територіальний поділ Російської імперії
Джерела та література Путро О.І. Намісництво // Институт генерал-губернаторства и наместничества в Российской Империи: в 2 т. — Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2001. — Т. І. Тархов С. А. Изменение административно-территориального деления России за последние 300 лет // География. — № 15. — 2001. Атлас Российской Империи. — Москва: Типография Сытина, 1792.