Пові́т — адміністративно-територіальна одиниця у Великому Князівстві Литовському і Руському, Польському королівстві, Речі Посполитій, ГетьманщиніСубтельний Орест. Україна: історія / Пер. з англ. Ю. І. Шевчука; Вст. ст. С. В. Кульчицького. — К.: Либідь, 1991. — 512 с., Королівстві Галичини та Володимирії, Російській імперії, Українській Народній Республіці, Українській Державі, Західно-Українській Народній Республіці, а також ранньому СРСР. Нині є адміністративною одиницею середнього рівня в Естонії, Литві та Польщі.
Етимологія Слово повіт походить від («округ», «розмічена ділянка землі»), пов'язаного з дієсловом *povětiti («розмічати гілками»), утвореним від *větь («гілка», «вітка», «віть»). Менш ймовірна версія тлумачення українського слова як полонізму, або його пов'язання з («говорити», пор. «віче»).
У російській мові розрізнюється вживання термінів повет і уезд: перший вживається тільки щодо адміністративної одиниці на територіях Речі Посполитої (в Україні до 1929 р.), другий — в решті випадків«Толковый словарь русского языка» под редакцией Д. Н. Ушакова (1935—1940)Т. Ф. Ефремова. Современный толковый словарь русского языка, 2000. У Російській імперії до 1831 року слово повѣтъ вживалося замість уѣздъ у західних губерніяхЭнциклопедия права. 2015..
Історія
2 жовтня 1413 року Королівство Польське (, Корона) і Велике князівство Литовське (, ВКЛ) уклали договір відомий як Городельська унія. Прагнучи полегшити управління було вирішено встановити однакові територіальні державні структури у Литві та Польщі, тобто додати воєвод та каштелянів у Вільнюсі та Тракаї, а в інших місцях - там де вважалось потрібним. З того часу і до кінця існування Великого князівства Литовського чотири згадані посади становили вершину ієрархії посад, а особи, які їх обіймали, називалися вузькою радою великого князя або першою лавою Ради панів.
Київське воєводство було засноване у 1471 році, а вже на початку XVI століття створені Вітебське (1503), Полоцьке (1504), Новогрудське (1507), Смоленське (1508), та Підляське (1513) воєводства.
Цей час Лаппо описував так:
Віленський сейм 1565—1566 років розділив 13 воєводств ВКЛ на 30 повітів.
Воєводста Повіти Берестейське воєводствоБерестейський повітБрацлавське воєводствоБрацлавський повіт Віленське воєводство Браславський Вількомирський Віленський Лідський ОшмянськийВітебське воєводствоВітебський повітВолинське воєводство Володимський Кременецький ЛуцькийЖемайтське староствоЖмудський повітКиївське воєводствоКиївський повіт Мозирський повітМінське воєводствоМінський повіт Речицький повітМстиславське воєводствоМстиславський повітНовгрудське воєводствоНовогрудський Слонімський ВолковиськийПідляське воєводствоДорогчинський повіт Мельницький повіт Більський повітПолоцьке воєводствоПолоцький повітТроцьке воєводствоГроденський Ковенський Троцький Упітський (також Упитський)
Вісім з тринадцяти воєводств існували до Віленського сейму 1565—1566 років, а п'ять були засновані на ньому. Для створення кількох нових воєводств, старіші воєводства змінили свої межі.
Зміни описані в додатку #55 «Опис повітів та кордонів», До Віленського сейму 1565—1566 р.
На території Галицької Русі, західної Волині та західного Поділля в складі Польського королівства до 30-х років XV століття повіти являли собою округи, якими управляли воєводи, які призначалися з місцевого населення і підпорядковувалися старостам.
З утворенням Руського, Белзького і Подільського воєводств ці землі також були поділені на повіти. Управляв повітом гродський староста, що відав адміністративними, судовими, а іноді й військовими справами. З поширенням на українські землі польського права у кожному повіті діяв гродський суд (очолював староста) та виборний земський суд, які обслуговували головним чином шляхту (передусім землевласницьку).
До середини XVI століття деякі з повітів складалися зі свого роду підповітів на чолі зі старостами нижчого рангу. У Волинській, Східноподільській і Київській землях до 1566 року повіти були старостинськими округами, а в створених цього ж року Волинському і Брацлавському воєводствах, а також у Київському воєводстві (існувало з 1471 року) — судово-адміністративними округами.
Після повстання 1648–1657 років на теренах держави Війська Запорозького повіти були скасовані, а замість них запроваджено полково-сотенну систему адміністративно-територіального і військового управління (див. Полк і Сотня). Короткотривало вони були повернені внаслідок судової реформи гетьмана Розумовського в 1760-1763 рр.
У другій половині XVIII століття в Речі Посполитій повіти, як складові частини воєводств, у свою чергу поділялися на приватновласницькі парафії та староства, що перебували у власності Корони.
Після входження українських земель до складу монархії Габсбурґів (Австрійської) на території Галичини та Буковини запроваджувався поділ на округи (циркули) і дистрикти. Українські землі, що потрапили під владу Російської імперії були остаточно поділені в кінці XVIII століття на губернії та повіти («уїзди»). Місцеве населення замість австрійських і російських термінів (Distrikt, уѣздъ) традиційно вживало слово «повіт», що знайшло свій вияв в українській та польській суспільно-політичній та науковій літературі XIX та XX століття. Поділ на дистрикти проіснував до розпаду Австро-Угорщини, а на повіти — до 1918 року.
Після відновлення української державності повіти існували як адміністративно-територіальна одиниця в Західноукраїнській Народній Республіці, Українській Державі, Кубанській Народній Республіці, а також в Українській Радянській Соціалістичній Республіці до адміністративної реформи 1922–1923 років.
Протягом адміністративної реформи в Україні були пропозиції про повернення повітів. У 2020 році Ганущак Юрій зазначав, що повіти будуть введення в Україні, але лише після ухвалення змін до Конституції. Конституція України дає право поки використовувати тільки одне слово — район.
Сучасність Польща
З 1 січня 1999 року Польща ділиться на 308 сільських повітів і 65 міських (міста на правах повіту). Містом на правах повіту є місто, в якому проживають понад 100 тис. жителів, а також місто, яке з 31 грудня 1998 року перестало бути центром воєводства. Повіт повинен охоплювати по можливості однорідну за поселенською і просторовою структурою і за суспільними економічними зв'язками територію.
У Польщі до сфери обов'язків керівництва по́вітів включені всі локальні питання, що виходять за межі ґміни, зокрема, охорона громадського порядку і загальна безпека, протипожежна безпека і захист від повеней, запобігання стихійним лихам і усунення їх наслідків, утримання загальних лікарень, боротьба з безробіттям, будівництво та утримання міжґмінних доріг.
Розмір повіту обирається виходячи з того, щоб уся діяльність його адміністрації могла перебувати під безпосереднім контролем виборців. Начальником ради управління є староста.
Див. також Район
Примітки
Джерела
Посилання В. М. Михайловський, В. С. Шандра. Повіт // Повіт //