Шевченківські свята у Москві 1911 року — відзначення у Москві на надзвичайно високому рівні 50-річчя з дня смерті Тараса Шевченка. Напередодні року ювілейної дати
«Батько Тарас — бідний колись кріпак — подивись, що сталося: далека Москва, вся Росія прийшли вклонитися твоєму генію і, пам'ятаючи заповіт твій, згадують тебе „не злим тихим словом“»Тут і в подальшому всі цитати, якщо не вказано інше, взяті з книги «На спомин 50-х роковин смерті Тараса Шевченка». — це слова Сергія Хвостова, секретаря Комітету по відзначення 50-річчя з дня смерті Тараса Шевченка у Москві.
Вперше і востаннє в Російській імперії у Москві було відзначено на такому високому організаційному і представницькому рівні річницю смерті Тараса Шевченка, вперше і востаннє від імені влади до підніжжя бюсту Шевченка було поставлено пишний вінок, вперше такий широкий розголос ювілей мав місце в засобах інформації та серед жителів Москви і всієї Росії.
Задовго до ювілейного року просвітні та громадські організації Москви, перш за все українців — кожна зокрема і в своєму гуртку — підіймали питання про вшанування пам'яті Шевченка і кожна організація планувала виробляти свій план для такого вшанування і здійснювати його своїми власними силами.
Восени 1910 року серед українців Москви поширились розмови про майбутнє національне свято і потребу змобілізувати сили, серед росіян Москви роковини смерті Шевченка теж викликали певну зацікавленість.
3 листопада 1910 року відбулася приватна розмова «старих» українців, молодших та представників української молоді, що навчалась в вищих закладах Москви та було ухвалено рішення про створенню спеціального Комітету для «упорядкування Шевченківських свят в Москві».
До Комітету увійшли:
науковці — голова Корш Федір Євгенович (проф., академік), Вернадський Володимир Іванович (проф., академік), Кримський Агатангел Юхимович (проф., майбутній академік-засновників Української академії наук); а також Гіляровський В.О. (співробітник московських періодичних видань), Донець М. І. (співак Київської опери та Оперного театру Зиміна), Веселовський Ю.О. (учитель), Уралов Ілько Матвійович (артист московського Художнього театру), Новицький О.П. (історик мистецтва), архітектор-художник Філянський М.Г., адвокат Хвостов Сергій Михайлович (секретар і скарбничий), Янчук М.А. (редактор часопису «Этнографическое обозрение», проф. української і білоруської літератур у Московському університеті 1919—1921), Яблоновський С.В.Справжнє прізвище — Потрєсов Сергій Вікторович (співробітник московської газети «Руське Слово»), Алчевський Іван Олексійович (артист Імператорських театрів).
Пізніше до Комітету ще були кооптовані представники деяких московських організацій.
Комітетом була прийнята програма святкувань, яка пізніше уточнювалась, вирішено питання збору коштів (було зібрано 800 рублів), вирішено питання, що було дуже важливим, участі в святкуваннях Московської Городської Думи, розіслані запрошення до різних московських організацій та редакцій часописів вшанувати пам'ять Шевченка шляхом присилання своїх делегацій.
Послано також такі запрошення в Галичину, Буковину, в Санкт-Петербург, Харків, Київ, Чернігів, Катеринослав, Полтаву, Ніжин, а також всім визначним українським діячам, відомим українським артистам, союзам вчителів, учнівської та студентської молоді.
Всього було розіслано близько 500 запрошень.
Московський Комітет встановив для координації дій зв'язок з подібними Комітетами по організації вшанування 50-ї річниці з дня смерті Шевченка в С-Петербурзі і КиєвіВ Києві святкування не відбулося..
Виконавча частина Шевченківських свят у Москві 1911 року
Шевченківські свята у Москві 1911 року включали в себе:
Виставку, яка складалася з експонатів, що мали відношення до Тараса Шевченка: книги, рукописи, малярські твори, листи, фотографії та інше.
Виставка передувала основним урочистостям, запланованими на 26 лютого 1911 року;
Основних урочистостей 26 лютого 1911 року, які складалися з денного і вечірнього засідань; Концерт і вистава за твором Тараса Шевченка (відбулися через декілька днів після основних святкувань).
Виставка
Виставка була влаштована в приміщенні «Московського училища живописи, ваяния и зодчества» (організатор — член Комітету Олексій Петрович Новицький).
Виставка не тільки виправдала ті надії, які покладалися на неї, але перевищила їх.
Виставка налічувала 656 експонатів.
По відділу рукописів:
22 власноручно написаних листи Шевченка; 8 його записок; 10 віршів, написаних його рукою; 28 надзвичайно цікавих рукописних документів, що мають до нього безпосереднє відношення (прислано їх з Нижнього Новгорода Сеогієм Васильовичем Лазаревським); одинока копія не виданого друком рукописа «Черниця Марьяна» (власність Корсунів); коректура «Кобзаря» 1860 року з власноручними поправками автора (прислано на виставку Ю. Ю. Цвітковським).
По відділу оригінальних малюнків:
Портрет невідомого молодого чоловіка, погрудний. Білим і чорним олівцем. Внизу, праворуч, підпис: 1858 Т. Шевченко". Належав І. С. Остроухову з Москви. Загальний вид Олександрівського форта. Каранд. 59х143. Належав І. А. Нікольському з Петербурга. Батарая № 2 в Олександрівському форті. Каранд. 61х113. Теж. Портрет товариша Шевченка по службі в москалях; намальований грає на гітарі. Поясний. — Теж. Портрет українця, погрудний, на фоні кам'яних мурів. Акварель. Приписують Шевченкові. Належить П. П. Коренєву з Москви. Уральський козак верхи. Пастель. По свідченню Н. Н. Черницькому приписують Шевченкові. Належав Т. Т. Тесленкові з Москви. Киргиз верхи. Пастель. По свідченню Н. Н. Чернецького приписують Шевченкові. Належав Н. В. Крушинському. Дві дівчини під вербою з відрами. Офорт. Лихварь. З картини Рембранта. Офорт. Свята сім'я. З картини Мурільо. Офорт. Сама собі господиня. Офорт. Вірсавія. З картини К. П. Брюллова. Офорт. Автопортрет, 1860 р. Офорт. Портрет графа Ф. П. Толстого. Офорт. Портрет барона П. К. Клодт фон Юренсбург. Офорт.
По відділу літературних творів Шевченка і перекладів їх на чужі мови виділяється величезна колекція І. І. Любімова і в ній копія рукопису «Черниця Мар'яна».
Колекція портретів:
величезна колекція портретів як самого Шевченка так і його знайомих. Деякі з цих експонатів були раритетом. Колекцію доставили на виставку В. В. Рождественський і С. П. Виноградов; колекція фотографій-раритетів, доставлених і зібраних А. Ю. Сластіоном. Останній доставив і гіпсову маску, зняту з померлого Шевченка; колекція фотографій Шевченка, доставлених на виставку Є. Ф. Юнге, сучасницею і приятелькою Шевченка. Вона ж доставила на виставку і оригінал листа Костомарова з сумною звісткою про смерть Шевченка.
Виставку відвідало близько 4000 чоловік. Вхід був безплатний. В приміщенні виставки було організовано продаж як каталогів, так і різних портретів Шевченка, жетонів, листовних карток, які мали відношення до Шевченка. Приміщення виставки було оформлено в українському стилі. Розпорядниками на виставці були представники академічної (студентської) молоді, які організували щоденне змінне чергування.
Основні урочистості 26 лютого 1911 року
Панахида
Урочиста панахида була відправлена в «літературній» церкві «Большого Вознесения» (біля Нікітських воріт).
Більшість московських часописів помістила цього дня безплатне оголошення про панахиду і, дякуючи цьому, в церкві було повно народу.
Співав найкращий приватний хор Іванова, одягнутий в святковий одяг.
Урочисте зібрання
Урочисте зібрання, присвячена пам'яті Тараса Шевченка, відбулося 26 лютого вдень і ввечері в приміщенні «Литературно-Художественного Кружка». Квитки на обидва зібрання були розпродані всі без остатку задовго до 26 лютого, багато бажаючих бути на заході не змогли бути на ньому присутні. Денне зібрання було призначено для короткого вступного слова і привітань. Зал, який розрахований на 1000 місць, був відгороджений від сцени завісою.
Рівно о другій дня завіса поволі відкрилася і присутні в залі побачили гарно оформлену сцену, всю заповнену делегаціями, прибулими на вшанування Тараса Шевченка, на авансцені, за столом — Комітет, а праворуч, в кутку, «приковуючи до себе тисячі очей, потопаючи в тропічних рослинах, серед васильків, колосся та зілля, над усім пануючи — бюст того, кому прийшли всі вклонитися до землі — Тараса Шевченка».
Зібрання відкрив академік Корш Ф.Є. Після «палкої і красиво виголошеної» промови (приват-доцента Київського Імператорського Університету Святого Володимира) почалися привітання.
Першим виступив вшанувати пам'ять великого поета слов'янства (так він виразився) — член Московської Городської Управи д. Пузиревський, як депутат Московського Городського Магістрату (тобто, від влади). Він поклав до підніжжя погруддя поета гарний великий лавровий вінок з білою стрічкою.
Потім виступали з привітаннями представники російських інституцій, товариств і окремі особи з відповідними «адресами» в папкахВ книзі «На спомин 50-х роковин смерті Тараса Шевченка» приведено повний текст адресів і привітань..
Від «Общества любителей российской словесности», найстарішого товариства Москви, промовляв його голова проф. Грузінський: "Сьогоднішній день, сказав він, дорогим є не тільки для української літератури; тут перед нами, не українець, не представник якоїсь нації, а той самий апостол правди і науки, котрого з такою мукою ждав і кликав сам Шевченко … Бажаючи, по можливості, в міру сил своїх, допомогти ознайомленню всього російського народу з музою українського поета, «Общество любителей россиской словестности» перед нинішнім днем видало — як додаток до існуючих перекладів — новий збірник перекладів з «Кобзаря».
Було відмічено привітання від Чернігівських українців з дуже довгим списком підписів. Але чи не найбільш яскравим і колоритним моментом ранішнього зібрання була промова делегатки від киян д-ки Яновської, багату змістом і яскраву.
В особі Яновської Москва бачила перед собою без вини зневажений в найкращих національних почуттях Київ і сльози в голосі промовниці викликали також сльози на очах у слухачів (Влада Києва створила сильний спротив заходам з підготовки ювілейних свят.).
Далі читалися привітні телеграми з Росії, Галичини і Буковини.
Зібрання закінчилось біля 6-ї години вечора.
О 9-й годині вечора в тому ж приміщенні відбулося вечірнє зібрання, присвячене пам'яті Шевченка, на яке зібралось не менше людей ніж було на денному.
На цьому зібранні були виголошені реферати:
Проф. Х. Корш. Значення Шевченка серед поетів слов'янства; А. І. Калішевський. Мотиви поезії Т. Г. Шевченка; О. П. Новіцький. Шевченко, як живописець (Ця доповідь ілюструвалася великою кількістю світлових картин.).
Заплановані реферати проф. Кримського А.Ю. «Мова творів Шевченка» та Пічети В.І. (майбутній перший ректор Білоруського університету) «Кріпацьке право у творах Шевченка» не були прочитані — Кримський захворів на очі, а д. Пічеті заборонила виступати адміністрація Москви.
Чекали й виступу на зібранні Сергія Єфремова з Києва, але він не зміг прибути.
Вечірнє зібрання відбувалося в тій же емоційній атмосфері, що і денне та закінчилось о першій годині ночі.
Концерт і вистава
Остання частина ювілейної програми — ювілейна вистава — була виконана 5 березня 1911 року в приміщенні Московської консерваторії.
Присутнім були запропоновані вистава «Назар Стодоля» та концертна частина.
На особливе прохання Комітету до міністра Імператорського двору було дано дозвіл взяти участь у виставі і концерті артистам Імператорських театрів.
В концерті і виставі взяли участь:
Л. М. Балановська, А. В. Нежданова, Н. С. Єрмоленко, Н. Є. Калиновська-Доктор, М. Є. Малиш-Федорець, С. В. Тобілевич-Кара, Дикій, М. І. Донець, Корольчук, М. В. Лисенко, В. П. Овчінніков, Д. І. Рознатовський, Ф. Б. Павловський, М. К. Садовський, В. І. Розсудов-Кулябко.
Крім того в концерті взяв участь величезний хор — 200 чоловік — під керівництвом В. В. Нікітіна.