Міжнародний центр культури і мистецтв Федерації профспілок України (МЦКМ) — пам'ятка архітектури, спроєктована і побудована у 1842 році. Одна з найбільших в Києві театральних зал: вміщує понад 2000 глядачів.

Історія Будівлю зведено у 1838—1842 роках за проєктом відомого архітектора Вікентія Беретті, як корпус Київського інституту шляхетних дівчат. Згодом тут працювали різні державні установи.

З палацом пов'язані й трагічні сторінки української історії. У його стінах працівники НКВС розстрілювали представників української інтелігенції.

Під час радянської й німецької окупації України в будівлі спочатку свої злочини проти українців здійснювали НКВС та Гестапо, а згодом використовувалася назва Жовтневий палац задля пропаганди Жовтневої революції.

Київський інститут шляхетних дівчат

Будівлю було зведено як корпус Київського інституту шляхетних дівчат, яким він і був до 1917 року.

Місце репресій Після захоплення Києва у 1918 році, інститут перетворився на різноманітні державні установи.

У будівлі розміщувалися караульні полки, Вища військова та сільськогосподарська школи, інститут шкіряної промисловості, редакція журналу «Більшовиченята», протягом майже десяти років тут містився Комітет комунального господарства.

Зі спогадів О. О. Гольденвейзера:

Після того, як Київ знову став столицею в 1934 році й до 1941, в будівлі діяло управління Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) УРСР. Підвали було перетворено на камери допитів.

У будівлі катували таких людей, як Володимира Сосюру, Гната Юру, Максима Рильського, Андрія Малишка, Григорія Косинку. Відомі діячі були розстріляні у Жовтневому палаці, зокрема: Григорій Косинка, Микола Івасюк, Тарас Крушельницький і Іван Крушельницький, Майк Йогансен, Михайль Семенко. Тіла жертв таємно вивозили на околиці Києва до Биківнянського лісу.

У 1941 році сад постраждав від вогню під час пожежі, що утворилася після підриву радянськими військами історичного центру міста, але в підвалах будівлі вибухівка не була закладена, тому будинок вцілів.

З 1941 року приміщення використовувалися німецькою армією, як будівля гестапо — таємна поліція Третього Рейху. У 1943 році палац зазнав бомбардування під час звільнення Києва радянською армією, внаслідок чого зазнав значної руйнації.

Реконструкція та сьогодення Реконструкція почалася в 1952 році й продовжувалась до 1958. Під час реконструкції в будівлі були знайдені обгорілі людські кістки та таємні камери для катувань.

Над відбудовою, разом з тисячами робітників, студентів та людей різних професій, працювали і видатні діячі культури та мистецтва: Максим Рильський, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Лев Ревуцький, Амвросій Бучма, Наталія Ужвій, Гнат Юра та багато інших; плафони розписував Анатолій Чернов. 24 грудня 1957 року Жовтневий палац культури відчинив двері для відвідувачів.

Відтоді понад 40 млн осіб побували на різноманітних культурно-мистецьких заходах палацу.

У численних гуртках художньої самодіяльності, народних ансамблях, любительських об'єднаннях та клубах починали свою творчу діяльність нині відомі майстри сцени: Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов'яненко, Белла Руденко, Анатолій Мокренко, Юрій Гуляєв, Діана Петриненко, Степан Турчак та багато інших. У будівлі діяла Народна оперна студія, яка існувала понад 53 роки, та виховала багато видатних виконавців.

У 1979 році будівля отримала статус пам'ятки національного значення, яка була включена до переліку об'єктів культурної спадщини, що не підлягають приватизації та можуть перебувати виключно у державній власності. Попри це, Федерація професійних спілок України зареєструвала за собою право власності на будівлю. Її перебування у приватній власності створювало ризик подальшого відчуження.

Влітку 2025 року будівля отримала управителя, яким стала компанія засновника Atlas WeekendСуд повернув Жовтневий палац у державну власність. // Автор: Галина Ворона. 08.08.2026, 22:29.

За зверненням Київської міської прокуратури до Господарського суду міста Києва з позовом про повернення у державну власність, у серпні 2026 року рішенням суду будівля Міжнародного центру культури і мистецтв була повернена у власність державі, який є пам'яткою культурної спадщини національного значення та один із найбільших концертних майданчиків України. За даними Фонду державного майна України, орієнтовна вартість комплексу становить близько 1 млрд гривень.

Діяльність Міжнародний центр культури й мистецтв проводить традиційні огляди, конкурси, фестивалі. На його сцені працюють професійні та самодіяльні театральні й концертні колективи з Молдови, Грузії, Литви, Естонії й інших країн. В Жовтневому палаці проводяться зустрічі з відомими письменниками, композиторами, представниками дипломатичних кіл, державними й громадськими діячами, народними депутатами.

Бібліотека центру має унікальний фонд, що налічує понад 70 тис. екземплярів.

Художня самодіяльність За часів незалежної України у Центрі діяли наступні самодіяльні колективи: Народний ансамбль народного танцю — «Горлиця»; Народний оркестр народних інструментів; Народна вокальна студія; Народна оперна студія; Народний ансамбль класичного балету «Просвіт»; Дитячі зразкові колективи «Вітерець», «Співаночка». У Центрі виступає естрадно-джазовий оркестр «Музична лабораторія». 8 колективам надано звання «Народний» та «Зразковий». Аматори центру здобули успіх не лише в Україні, а й далеко за її межами — в Італії, Франції, Німеччині, Фінляндії, Канаді, Португалії, Японії, США, Польщі, Угорщині тощо.

Галерея

Примітки

Джерела

Офіційний сайт МЦКМ МЦКМ в путівнику української столиці

International Centre for Culture and Arts (Kiev)

С. В. Волков. Красный террор глазами очевидцев