Русла́н Ю́рійович Телі́пський ( , Луцьк) — український громадський діяч, шевченкознавець, країнознавець, мандрівник, фотограф-монументаліст, пам'яткознавець, волонтер.
Біографічні дані Руслан Теліпський народився в робітничій сім'ї. Змалку виховувався в патріотичному дусі. З 1987-го по 1990 рік він навчався в Луцькій середній школі № 4, а далі — в Луцькій середній школі № 17, яку закінчив 1998 року з золотою медаллю. Закінчив також музичну студію при Луцькому палаці учнівської молоді (клас фортепіано, 1989–1996).
У 1998-му Руслан Теліпський вступив на факультет міжнародних відносин Волинського державного університету імені Лесі Українки (Луцьк), випускником якого став у 2003-му, діставши диплом з відзнакою й набувши спеціальність «референт-перекладач і країнознавець». 2005 року здобув післядипломну освіту на підприємницько-товарознавчому факультеті Гдинської морської академії (Польща) за спеціальністю «Туризм і готельний бізнес».
З 2007 року засновник власного мистецького проекту «Монументальна Шевченкіана». . В цьому його активно піарила тогочасна цивільна дружина Катерина, з нею Руслан офіційно узяв шлюб 2011 року, але вже 2015 року розлучився за власною ініціативою, хоча до 2019 року ще підтримував стосунки.
У 2008 році створив культурно-патріотичний проект з пішого паломництва до Чернечої гори «Тарасів дороговказ».
У 2012 році заснував і очолив громадську організацію «Так Треба».
У 2012-2013 роках співпрацював з українською діаспорою в Росії, де тоді перебував на заробітках, та досліджував монументи Шевченка. Але в лютому 2014 року припинив цю співпрацю.
З 2015 року співзасновник волонтерського руху для допомоги бійцям АТО і сім'ям загиблих героїв під назвою «Меценати для солдата» (МдС), але реально - просто ФОП, бізнесмен. .
З 2016 року стверджував, що заснував благодійний проект для підтримки дітей полеглих і померлих бійців «Діти Небесного Легіону». Однак насправді засновником та координатором цього проекту стала Скиба Наталія Миколаївна.
У 2013-2016 роках Теліпський – аспірант кафедри країнознавства і міжнародних відносин Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Дисертацію так і не захистив через велику завантаженість підприємницькою діяльністю, подружню драму, та інше. Як казав сам Руслан: "Проте у зв'язку з подіями на сході країни сконцентрувався виключно на волонтерстві, і у 2017 році остаточно полишив навчання".
До 11 листопада 2015 року перебував у законному шлюбі з Катериною Мойсіюк, луцькою чиновницею. З нею розлучився через релігійні та політичні розбіжності, з того часу пані Катерина вибула зі спільноти "Так треба".
Проживає в Луцьку, але в 2014-2015 роках за порадою тогочасної дружини Катерини проживав у Польщі.
З 2015 по 2025 постійно вів у Луцьку, як волонтер, певні проекти: "меценати для солдата", "діти небесного легіону", "діти любарта", "психологічна віднова для дружин та дітей солдатів", "З’їзд родин небесного легіону" (з 2016 року), та інші. Ці проекти отримували досить різну та неоднозначну оцінку.
Особливо - після того, як Руслан при відсутності фахової підготовки сам почав позиціонувати себе, як християнський психолог та християнський наставник для дітей (без конкретної конфесійної прив'язки), духовний гуру, тощо. Застосовував методи духовної та психологічної реабілітації з елементами езотеричних практик, медитації, йоги, що могло негативно впливати на психіку дитини. Також поширював та рекламував у рамках волонтерських акцій власні шевченківські фотопроекти, спрямовував для їх популяризації кошти спонсорів, що в діяльності волонтерів є неприпустимо.
З 2025 року мобілізований у 20-у бригаду "Любарт" після того, як його запідозрили у фінансових зловживаннях, та в умовах загрози кримінального провадження щодо його волонтерської діяльності, незареєстрованих фондів та проектів, що не мають чіткості та прозорості у своїх грошових операціях. Уже як солдат, 29 листопада 2025 року відвідав м. Полтава, де виступив на форумі мілітарної культури. https://culture.poda.gov.ua/news/246264
Так зване "волонтерство" та благодійність У січні 2015 року Руслан Теліпський спільно з Неонілою Головатською тогочасною своєю співмешканкою, заснували у Луцьку незалежний волонтерський рух «Меценати для солдата» (МдС), а через 2 роки Руслан очолив дану спільноту однодумців одноосібно.
Однак даний рух ніколи не мав державної реєстрації, а тому й розподіл його фінансів ніколи не був прозорим. Було ряд звинувачень у непрозорому використанні благодійних коштів. Діяльність «Меценатів» пов’язана щонайменше з 4 юридичними особами різних форм.
Легальним прикриттям для цього волонтерського руху стали два ФОП: Головатська та Теліпський, а також ГО "Спільна справа", де співзасновницею числиться подруга останнього Фрадинська Л. В.,та ГО "Процвітання", де власницею залишається Бузулук О. С.
Рух має на меті різнобічну підтримку бійців АТО — передусім моральну, психологічну та почасти фінансову. З допомогою підприємців активісти урізноманітнюють дозвілля бійців, сприяють їхній психологічній реабілітації і швидкій соціальній адаптації в тилу, а також допомагають знизити їхні фінансові витрати.
Рух реалізував декілька незначних проектів та акцій. Цільова підтримка подається родинам загиблих героїв, пораненим, дітям бійців та демобілізованим солдатам.
Про те, чому треба допомагати бійцям у рамках проекту «МдС» і взагалі для чого потрібно долучатися до волонтерських спільнот, говорив у кількох проплачених рекламних та самопіарських інтерв'ю Руслан Теліпський:
Це найменше, що ми можемо зробити для наших героїв, які ще вчора зі зброєю в руках захищали нашу з вами свободу, а сьогодні повертаються додому, в мирне середовище. В них можуть виникнути проблеми через низький поріг терпимості чи загострене чуття справедливості. І головне завдання нашого руху МдС — не залишати хлопців наодинці з цими проблемами. Варто усвідомити, що, спільно підставляючи їм плече, ми справді можемо врятувати не тільки чиєсь життя зокрема, але й долучитися до кращої долі нашої країни в цілому.
З 2016 року партнером Теліпського став розташований у селі Замлиння Любомльського району інтеграційний центр «Замлиння», який створили поляки з метою інтеграції молоді та дітей України, Польщі та Білорусі. Засновником є Релігійна Місія «Карітас-Спес» Луцької дієцезії Римсько-Католицької Церкви. Теліпський з дозволу цього центру організував волонтерські акції для дітей та дружин загиблих солдат, хоча основним координатором їх відпочинку став директор центру - католицький священик Ян Бурас.
Творча діяльність Ще в підлітковому віці Руслан Теліпський мав три найбільші захоплення: творчість Тараса Шевченка, фотографія і туризм. Буваючи в різних містах і селах, неодмінно відвідував пам'ятники Кобзареві й фотографував їх. Як писав Руслан у власному живому журналі у 2008 році: "З часом ці три захоплення набрали конкретики, й постало четверте — пам'ятникологія, підрозділ пам'яткознавства". https://kobzaryk.livejournal.com/1181.html.
Судячи з усього, термін "пам'ятникологія" винайдений самим же Русланом, замість раніше існуючого терміну "монументалістика".
Руслан зосередився на її напрямку й галузі — шевченкіані та еквестріанізмі (науці про кінні монументи і їх походження).
З кінця 1990-х самодостатньою метою його подорожей стали Шевченкові монументи, погруддя та меморіальні таблиці.
За роки, що відтоді минули, Теліпський фотографував скульптурні об'єкти у всіх областях України й у більш як шістдесяти країнах світу. У понад тридцяти п'яти з них до числа цих об'єктів належали пам'ятники Кобзарю. В Руслановій шевченкіані налічується понад 1750 цих сфотографованих пам'яток. Загалом же він зібрав відомості про більш ніж 10 000 зразків світової монументалістики. З 2013 року почав роботу над книжкою «Монументальна Шевченкіана Руслана Теліпського» і відклав до завершення російсько-української війни.
Автор світлин для путівника авторства Катерини Мойсеюк «Луцьк. Прогулянки містом», виданого у 2008-му українською, англійською й польською мовами. Він член Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Українського геральдичного товаристваСписок членів Українського геральдичного товариства, почесний член літературного осередку «Золота троянда» у Хмільнику. .
У 2013 році був обраний до складу журі української частини наймасштабнішого фотоконкурсу світу «Вікі любить пам'ятки», де учасники фотографують історичні пам'ятки і об'єкти культурної спадщини у своєму регіоні і завантажують їх на Вікісховище для ілюстрації будь-яких подальших проектів фонду Wikimedia (таких, як Вікіпедія, Вікіпідручник тощо). Метою заходу є висвітлення культурно-історичної спадщини країн-учасниць. .
В 2014 році розпочав випуск поштових листівок під назвою «Героїка Армії Української Народної Республіки» в рамках співпраці з благодійним патріотичним фондом «Героїка», який відомий завдяки своїй діяльності з популяризації історії боротьби за незалежність, зокрема відновленням українських військових поховань .
В 2015 році, повернувшись із волонтерської подорожі до зони АТО, випустив серію з чотирьох поштівок під назвою «СЛАВА ВОЇНАМ АТО!!!» в рамках волонтерського проекту «МдС» для підтримки бійців-учасників бойових дій на сході .
В 2016 році організував благодійну виставку-продаж своїх авторських світлин з численних мандр під назвою «50 сторінок атласу» на потреби воїнів АТО та членів їх сімей .
Шевченкіана Маючи великий обсяг зібраного матеріалу, 2007 року Руслан Теліпський почав улаштовувати фотовиставки, які супроводжував доповідями про історію, передумови створення різних монументів Шевченку та їх мистецькі особливості. Загалом він провів понад двісті персональних проєктів: фотовиставок, мультимедійних презентацій і лекцій в Україні та за кордоном («Монументальна Шевченкіана», «Пам'ятники Тарасові Шевченку у світі, їх роль і значення у формуванні позитивного іміджу України», «Козацькими стежками», «Леся Українка у пам'ятниках», «Українські пам'ятники в Канаді», «Світовий евестріанізм (Кінні пам'ятники вершникам)»).
У 2008 році на День Незалежності Руслан Теліпський приготував і провів біля пам'ятника Кобзареві в Луцьку спільне читання Шевченкового «Заповіту» різними мовами. Учасники XI міжнародного фестивалю «Поліське літо з фольклором» задекламували цей вірш українською, арабською, польською, французькою, італійською, російською, чеською, іспанською та їдишем.
Цього ж року Теліпський започаткував патріотичний проект Тарасів дороговказ — піше паломництво до Чернечої гори місцями перебування Шевченка та встановлення численних пам'ятників поету. Цей проект популяризував українську мову, історію і культуру; відновлення духовних вартостей народу, відродження національної свідомості та мотивував молодь до сумлінного навчання і залучення до державотворчих процесів. За 34 дні — з 24 серпня по 26 вересня — Руслан і його однодумці пройшли понад тисячу кілометрів дев'ятьма областями України від Луцька до КаневаВідеосюжети «Тарасового дороговказу».
У 2009 році він видав набір із 24 фотомонтажних поштівок із серії «Монументальна шевченкіана».
У 2014 році вступив до аспірантури при Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки рідного факультету міжнародних відносин на спеціальність «Економічна і соціальна географія» (11.00.02). Для здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук була затверджена дисертація на тему: «Просторові особливості поширення монументальної Шевченкіани у світі». Однак написати цю працю не встиг, тому опубліковано лише декілька статей на дану тематику.