Кароліна Ельжбета Вітгенштейн (Вітгенштейнова, Сайн-Вітгенштейн, Сайн-Вітгенштейнова, Wittgenstein, Wittgensteinowa, Sayn-Wittgenstein, Sayn-Wittgensteinowa), до шлюбу Івановська (08.02.1819, Монастириська – 09.03.1887, Рим) – польська релігійна мислителька, філософиня та письменниця. Власниця музичного салону у Веймарі. Муза та секретарка Ференца Ліста. Псевдонім: Une femme du monde ("Світська пані").
Походження Була донькою судді Петра Івановського і Пауліни Подоської з давнього роду.
Мати Кароліни, Пауліна Подоська (1790-1853), спадкова власниця Деребчина (Ямпільський повіт), була відома не лише чарівністю, але також доброю освітою та почуттям гумору. Часто мешкала в Берліні й Відні, а від Віденського конгресу залишалася в тісних стосунках з австрійським канцлером князем Меттерніхом. Її гостинний дім завжди був відкритий для митців і вчених. Після смерті матері (1853) її земельні володіння перейшли у користування Кароліни, а в подальшому – онуки Марії (єдиної дочки Кароліни). Марія з невідомих причин продала землі. Зокрема, Деребчин перейшов у володіння (1871) німецького підприємця та банкіра Аріста Арістовича Маса.
Батько був головою Головного суду в Києві, а також великим землевласником. Він володів земельними угіддями:
у Подільській губернії: Воронівцями, Петриківцями, Тарасками Літинського повіту, Білянами-Шаргородськими, Лозовою, Шендерівкою Могилівського повіту, Кислицьким Ямпільського повіту, Воловодівкою, Війтівцями, Потоком Брацлавського повіту; у Київській губернії: Старостинцями, Іваньками, Бухнами Сквирського повіту, Білашками Махнівського повіту; у Волинській губернії – Мартинівкою Новоград-Волинського повіту.
Розумний і дуже побожний, він мав прекрасну бібліотеку, оркестр.
Мати розлучилася з батьком, бо через його скупість «вона сприкрила собі спосіб життя, який з чоловіком мусила вести», до того ж завжди вважала свій шлюб мезальянсом (рід Подоських, на відміну від Івановських, був досить відомий у давній Речі Посполитій: мав серед своїх архієпископа, кількох воєвод і каштелянів, уживав графського титулу, який, втім, не був визнаний). За угодою між подружжям (від 25.06.1824) батько щорічно від січня 1825 до січня 1836 платив на утримання й виховання доньки 900 крб.
Біографія Ранні роки Народилася у місті Монастириська (називається також Монастирище, Бучацький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія), в маєтку діда по матері Лєона Подоського.
Кароліна, яку «навчали мало не від маляти на вчену, оточували найкращими викладачами лінгвістики, історії, природознавства, навіть математики», отримала прекрасну освіту. Виховувалась до 6 років при бабці в Монастирищі, потім під керівництвом батька у Воронівцях. У 1827 р. здійснила першу подорож з матір'ю за кордон (Франція, Швейцарія, Італія), в 11 років відвідала Петербург.
У середині січня 1832 року, перебуваючи з матір'ю в Женеві, познайомилася із 3. Красінським. У листі до друга (від 22.01.1832) поет писав про дівчинку, яка справила на нього велике враження: «бліда, чудові очі; у рисах гідність і вразливість; переважно мовчить, здається з глибокою проникливістю спостерігає за всім довкола.
Примусовий шлюб У 1836 році, для надання блиску менш відомому за материне батьковому прізвищу Івановських Кароліну Ельжбету проти її волі видали в шлюб, коли їй було всього 16 років (цього шлюбу прагнув батько). Вінчання відбулося 26 квітня в Погребищенському костьолі. У посаг отримала Воронівці, Петриківці й Тараски.
Чоловіком став потомок старого аристократичного роду князь Микола Вітгенштейн (1812-1864). Він був сином знаменитого російського фельдмаршала, героя війни 1812 р. князя Петра Вітгенштейна (Сайн-Вітгенштейн-Берлебург) і польки Антоніни зі Снарських. Вітгенштейни володіли Бронницею, Григорівкою, Садківцями Могилівського повіту, Дмитрашківкою, Строїнцями, Кам'янкою Ольгопільського повіту. Кам'янку тесть Вітгенштейн перетворив на містечко. У 1819 р. збудував там над Дністром розкішний палац, влаштувавши навколо нього парк. Ймовірно, саме в Кам'янці молодята жили перший час після одруження.
Шлюб був вкрай невдалим. 18 листопада 1837 Кароліна народила доньку Марію Пауліну Антоніну, і скоро після цього подружжя почало жити нарізно. Кароліна оселилась у Воронівцях, виховувала доньку, багато читала, управляла маєтками, які успадкувала після смерті батька (1844). Проте її чоловік (в тому числі після розлучення) ще 27 років, аж до своєї смерті у 1864 році, перешкоджав її особистому життю, зводячи наклепи до російського царя, а також відібрав її спадкові маєтки, їхню спільну доньку, домігся її насильного повернення в Росію та встановив над Кароліною Вітгенштейн законодавчу опіку.
Стосунки з Ференцом Лістом та життя в Європі У 1847 році під час гастролей знаменитого угорського піаніста й композитора Ференца Ліста в Києві Кароліна Вітгенштейн відвідала один з його благодійних концертів (2 жовтня), заплативши за квиток 100 карбованців, що в 100 разів перевищувало ціну найдорожчого квитка. Ліст особисто подякував щедрій благодійниці, між ними зав'язалося знайомство, і на її запрошення піаніст протягом кількох днів гостював у Воронівцях.
Кароліна Вітгенштейн не відзначалася особливою красою: надто великий ніс, скошене підборіддя, жовтуватий колір обличчя, одягалася яскраво і без смаку. Але Ліст через деякий час писав матері: «Я стверджую, що княгиня Вітгенштейн прекрасна, навіть найвищою мірою прекрасна, бо її душа надає всьому її вигляду незвичайної краси».
Після успішних гастролей у Львові, Чернівцях, Яссах і Туреччині Ліст у середині липня того ж року прибув до Одеси, де знову зустрівся з Вітгенштейн. У них зародилися плани спільного життя. З Одеси Ліст у перші дні вересня виїхав до Єлизаветграда, де Микола І оглядав війська. Можливо, він мав надію отримати дозвіл царя на розлучення Кароліни, та не зміг цього зробити.
Після кількох концертів у Єлизаветграді Ліст поїхав до Воронівців, куди його вдруге запросила Кароліна. Цього разу він прожив там з початку жовтня 1847 до кінця січня 1848, в атмосфері любові та спокою зміг добре обдумати свої плани на майбутнє і повністю віддатися творчості.
У Воронівцях він написав «Заклик», «Благословіння Бога наодинці», «Гімн Любові», які ввійшли пізніше в цикл «Harmonies poétiques et religieuses» («Поетичні і релігійні гармонії», з присвятою В.), кілька п'єс на польські й українські теми (між іншим на теми українських народних пісень «Ой не ходи, Грицю» та «Віють вітри, віють буйні»), «Українську баладу» та «Думку», які ввійшли в цикл під загальною назвою «Glanes de Woroninci» («Колоски Воронинців»). Там Ліст розпочав перший великий симфонічний твір за мотивами «Божественної комедії» Данте.
Вітгенштейн продала частину маєтків і в березні 1848 року під приводом лікування в Карлсбаді за дозволом київського військового генерел-губернатора Д. Бібікова виїхала з донькою за кордон. Чоловік написав на неї скаргу начальнику III Відділення Імператорської канцелярії О. Орлову, в якій прохав «повернути її до своїх обов'язків»; однак лист-розпорядження Орлова (від 20.04.1848) про заборону виїзду прийшов до Бібікова запізно. Кароліна Вітгенштейн перетнула кордон Російської імперії та зустрілася з Лістом у прикордонних Крижановичах. Разом вони попрямували через Прагу й Відень до Веймара. Там вона через Ліста звернулася до сестри Миколи І гросгерцогині веймарської Марії Павлівни з проханням сприяти її розлученню. Гросгерцогиня з поваги до Ліста (вона була його ученицею з фортепіано й композиції протягом кількох років) незабаром звернулася з проханням до свого брата-царя. Однак скарги чоловіка Кароліни Вітгенштейн та його натяки цареві на симпатії Кароліни і Ліста до пригнічених поляків звели нанівець ці клопотання. Сама Кароліна неодноразово зверталася до Миколи І й Орлова з проханням дозволити їй розлучення через те, що її видали в шлюб неповнолітньою і проти її волі.
У жовтні 1848 року Микола І наказав відмовити Кароліні, «що виїхала за кордон без дозволу чоловіка», у продовженні паспорту, «із суворим підтвердженням повернутися в Росію», помістя ж її «взяти в опіку». Маєтки Кароліни Вітгенштейн були секвестровані й перейшли під нагляд Могилівської дворянської опіки (опікунами призначено, між інших, її чоловіка й кузена T. М. Кальм-Подоського). Кароліна Вітгенштейн відмовилася повернутися в Росію, остерігаючись, що її вже ніколи не випустять. Одночасно вона зреклася прав на маєтки батька на користь доньки Марії з умовою залишити за нею тільки Воронівці.
У Веймарі вона набула віллу «Альтенбург», яка стала відомим музичним салоном. Кароліна Вітгенштейн була секретаркою і музою Ліста, який називав себе її «духовним близнюком». На віллі Кароліни «Альтенбург» деякий час перебував німецький поет і композитор . Тут він вивчив польську і перекладав німецькою Адама Міцкевича, зокрема «Sonety krymskie» (1860, переклад присвятив В.).
У жовтні 1850 Кароліна Вітгенштейн захворіла, оздоровлювалася на курорті в Ейльзені. У кінці року хворіла на тиф. Улітку 1851 залишила Ейльзен, разом з донькою і Лістом здійснила подорож судном по Рейну. У середині 1852 доглядала в Ерфурті хвору матір Ліста. У середині наступного року Ліст представив їй Р. Шумана, а восени в Карлсруе вона познайомилася з Ріхардом Вагнером. Разом з Лістом і Вагнером поїхала до Парижа. Улітку 1855 в Берліні з Лістом займалася влаштуванням його доньок. Відвідавши Париж і Брюссель, повернулася з донькою до Веймару. Восени 1856 р. закохані зустрілися в Цюриху з Вагнером, у листопаді наступного року Вітгенштейн була на концерті Ліста в Дрездені. У 1858 р. заприязнилася з французьким політиком і письменником Е. Олів'є, з яким листувалась до кінця життя. У червні 1859 р. разом з Лістом брала участь в урочистостях з нагоди 25-річчя існування часопису «Neue Zeitchrift fur Musik» у Лейпцизі.
Становище Вітгенштейн і Ліста при веймарському дворі, де посилилися нападки на їхнє приватне життя, ускладнилося. Вона почала прямі переговори зі своїм колишнім чоловіком і навіть погодилася на його важкі та принизливі умови (тор вимагав, щоб вихователів доньки призначила гросгерцогиня, і після досягнення повноліття Марія замешкала б з його сім'єю, а у Кароліни було відторгнуто більшу частину її володінь). Попередню угоду, укладену в кінці 1852 pоку, чоловік порушив уже через рік: під приводом того, що його донька повернулася на віллу «Альтенбург», він категорично відмовив у розлученні й вимагав негайного переїзду доньки до нього, крім того, значно посилив інтриги проти Кароліни Вітгенштейн при російському дворі. За розпорядженням Миколи І була розпочата судова справа, і вже в середині 1855 р. спеціальна кримінальна комісія винесла постанову про позбавлення Кароліни Вітгенштейн усіх прав стану і передачу її маєтків законним спадкоємцям. Колишній чоловік Кароліни, прагнучи, щоб його призначили опікуном маєтків доньки, писав Миколі І, а пізніше Олександру II про те, що Кароліна збирається видати доньку в шлюб з польським емігрантом або ж з людиною «недостойною славного імені Вітгенштейнів і, можливо, ворожу Росії» і перевести всю маєтність доньки за кордон. Водночас він за дозволом царя отримав розлучення і, хоч воно ще не було затверджене духовною інстанцією, одружився з німкенею з Риги, боною при дітях генерала , в якого був ад’ютантом.
Навесні 1860 pоку Кароліна Вітгенштейн нарешті отримала з консисторії в Петербурзі декрет, який оголошував її шлюб з Вітгенштейном недійсним і був підтверджений під час аудієнції у Папи Римського Пія IX. Однак напередодні вінчання з Лістом, призначеного на 50-ліття композитора 21 жовтня 1861 в костьолі Сан-Карло в Римі, папський легат приніс звістку про перешкоди шлюбу за новим проханням її колишнього чоловіка. Після цього Кароліна усамітнилась у Римі. 10 березня 1864 року її колишній чоловік нарешті помер, але Кароліна назавжди відмовилася від думки про шлюб, сприймаючи всі дотогочасні перешкоди як волю Божу. Ліст прийняв духовний сан (25 квітня 1865) і перебрався до Ватикану. До кінця життя вони продовжували спілкуватися (згодом тільки листовно).