Немира Рязанович, або Немиря Резанович (ст.-укр. пан Немирѧ Рѧзанович, Немира Резанович; ; незабаром після 31 грудня 1453) — руський боярин герба Корчак, один із найближчих прибічників вел. кн. Свидригайла ОльгердовичаСобчук В. Степанська волость і її власники (до кінця 60-х років XVI ст.) // Національний університет «Острозька академія». Наукові записки. — Острог, 2011. — С. 18..
Життєпис Походив він із багатющої та можної гілки православного роду Корчаків на Волині. Мав братів Івана Козарина й Митька.
Перша достеменна згадка про боярина датується 1424 роком: в ній Немира спогаданий серед оточення кн. Свидригайла. Щоправда, ім'я Рязановича зринає і раніше, а саме 1415 року в грамоті настоятелю церкви Пречистої Діви Марії в Жидачеві, де він зазначений свідком надання фундушуAkta grodzkie i ziemskie z c zasów Rzeczypospolitej Polskiej… — Lwów. — Т. 2. — S. 65. . Втім, історики Леонтій Войтович та Сергій Полєхов ставлять під сумнів автентичність останнього документа з огляду на те, що Свидригайло у цей час перебував в Крем'янецькій тюрміВойтович Л. 7.8. Князі і традиції державності // Ізборник.
Впродовж віленського правління Свидригайла Рязанович служив коморником, на початку 1432 року послував до польського короля Владислава Ягайла. Коли у ВКЛ спалахнув династичний конфлікт, Немира зберіг вірність Ольгердовичу. Станом на 1434 обіймав посади маршалка й брянського намісника. У квітні того ж року виїжджав з дипломатичною місією до золотоординського хана Саїд-Ахмада, аби заручитися підтримкою того в боротьбі зі Сигізмундом Кейстутовичем та поляками. На початку 1436 Немира Рязанович та інший волинський боярин Юрша Іванович очолювали похід прибічників Свидригайла на Стародуб та Смоленськ.
Після того, як в 1442 році Свидригайло став волинським князем, Рязанович одержав луцьке намісництво. Поряд з братом належав до князівської ради. Восени 1449 брав участь у з'їзді литовсько-руських панів та великого князя Казимира Ягеллончика, присвяченого темі прилучення Волині до Литви.
Наприкінці 1453 року як луцький староста разом з Олізаром Шиловичем правдоподібно став на чолі волинських бояр, які виступали проти ВКЛKrupska A. Olizar Szyłowicz h. Kierdeja (zm. 1486) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/4, zeszyt 99. — S. 805. .
Маєтності За вірну службу Свидригайло після 1442 року надав місту Литовеж, яке посідав Немира Рязанович, магдебурзьке право. У 1460 році отримав від князя Лева Свидригайла село Бубнів (нині Володимирського району).
2 березня 1452 року король Казимир підтверджує Немирі Рязановичу власність на маєтки Литовиж, Сельцо, Торговища, Черевисча, Стволовичі надані йому князем Вітовтом, а також надає власність на маєтки Зімно, Бубново, Чесний Хрест, Марков Став, Сернимав'є.
Родина Дружина — Анна. Діти: Яків Война (помер після 1461в оригіналі ) — придворний Свидригайла, за Володимиром Собчуком, був одружений з княжною Марією Степанською, ймовірно, донькою князя Михайла Степанського; вдова по його смерті вийшла за князя Семена Васильовича Несвіцького-Збаразького. Марія — дружина князя Михайла Васильовича Чорторийського.Kuczyński S. M. Czartoryski Michał Wasylewicz, książę h. Pogoń litewska (zm. przed r. 1489) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 287.
Коментарі
Примітки
Джерела Бірюліна О. У пошуках сакральної пам'ятки: топографічний та людський простір чудотворної ікони Богородиці з Пілганова // Волинська ікона: дослідження та реставрація: матеріали XIX міжнар. наук. конф. — Луцьк, 2012. — С. 113—118.