Катало́нія (, , ), офіційна назва Автоно́мна спільно́та Катало́нія (, , аранською говіркою ) — адміністративний регіон (іспанська автономна спільнота) на північному сході Іспанії між середземноморським узбережжям і Піренеями. Регіон має свою мову та культурні особливості, а також сучасну високорозвинену економіку. 27 жовтня 2017 року парламент Каталонії проголосував за незалежність регіону від Іспанії, а верхня палата іспанського Сенату у відповідь уповноважила уряд Іспанії на пряме управління регіоном.
Етимологія терміна Каталонія Див. також: Походження етноніму «каталонці»
Топонім Каталонія вперше зустрічається XII ст. у період феодальної роздрібненості на території Іспанської марки. Він з'явився на Піренейському п-ві в епоху протистояння християнських держав мусульманським завойовникам.
У період феодалізму у Каталонії васал власника феоду називався кастла́ (), тобто володар замку, від чого, за цією версією, і походить назва КаталоніяВ українській існує однокореневе слово каштелян.. Інше можливе тлумачення слово кастла — не володар, а просто мешканець замку. Також відомо, що вже у XII ст. латинське слово cathalani означало як каталонців, так і жителів (або володарів) замківЗа припущеннями дослідників, від однокореневого слова касті́льйо (зáмок, ) походить також топонім централізуючої іспанської провінції Кастилії..
За іншою версією, слово Каталонія є похідним від самоназви германського племені вестготів, які захопили ці землі під час розпаду Римської імперії (з V ст. до 718 р.). За цією версією назва Каталонія походить від слова Gotholàndia або Gotalàunia — «земля готів» (латинізоване Gothland): франки часто називали території на південь від Піренеїв «готськими землями».
Існує також версія, яка пов'язує слово Каталонія з арабською назвою замку у м. Монсон у провінції Уеска в Автономній області Іспанії Арагоні: арабською він називався Калат-Талунійя, і нібито саме цю назву араби перенесли на всі території, розташовані на схід від цієї місцевості, тобто на сьогоднішню Каталонію.
Достеменно відомо, що вперше Каталонію стали так називати з часу правління короля Хайме І Арагонського у XIII ст., до того вживаючи для позначення цих земель винятково назву Барселонське графство.
Сьогодні термін «Каталонія» вживається як для позначення Автономної спільноти Каталонія в Іспанії, так і в ширшому розумінні «Історична Каталонія», що зазвичай позначає територію середньовічного та ранньомодерного Каталонського князівства, яке складалось з сучасної Автономної області Каталонії в Іспанії та регіону «Північна Каталонія» у Франції (сучасний французький департамент Східні Піренеї). Радикальні каталонські політики пропагують вживання терміну «Каталонія» ще більш широко, включаючи до нього і так звані «Каталонські землі», тобто усі середземноморські території, які за середньовіччя перебували у сфері впливу Арагонського королівства (складовою частиною якого була Каталонське князівство), і населення яких у теперішній час, хоча б частково, говорить каталанською мовою.
Географія
Автономна область Каталонія знаходиться у північно-східній частині Іберійського півострова. Узбережжя Каталонії завдовжки 580 км омивається Середземним морем, на півночі регіон межує з Францією та Андоррою, на заході та півдні — з автономними областями Іспанії Арагон та Валенсія. Каталонія займає територію 32 тис. км².
Каталонія розташована на стику північно-східної частини Іберійського півострова з континентом і поділяється на три великі географічні зони: два гірські райони Піренеї та Прибережні Кордильєри, а також Центрально-каталонську низовину. Цей рельєфний комплекс створює величезну розмаїтість пейзажів: від високих Піренейських гір до дивних геологічних утворень Монсаррату та згаслих вулканів Ла-Гарротча.
Середземне море омиває узбережжя Коста-Брава, Коста Марезма (Марезме) та Коста-Дорада з їхніми широкими і знаменитими пляжами.
Каталонія характеризується помірним кліматом і контрастним гідрографічним укладом, з гірськими річками, що протікають вузькими ущелинами, та впадають у великі річки, як-от річка Ебро. Національні парки й інші захищені місця створюють екологічне багатство цього регіону.
Історія
Перші поселення доісторичної людини на території сучасної Каталонії датуються початком середнього палеоліту.
В античну епоху (у 1-му тис. до н. е.) Іберійський півострів заселяли іберійці, які зазнали кельтських впливів, створивши спільноту т. зв. кельто-іберійців у середині 1-го тис. В цей же час відбувається колонізація узбережжя фінікійцями та карфагенянами.
У 269 р. до н. е. річка Ебро стала першим військовим кордоном між Карфагеном та Римом. Як наслідок Пунічних війн уся територія нинішньої Каталонії увійшла до іберійських провінцій Риму.
З падінням Римської імперії (476 р.) на каталонських землях утвердилися візиготи (вестготи), які зазнали значної романізації. Візиготське королівство, поділене на численні провінції, не було стійким державним утворенням. За візиготів відбувалися численні сутички та збройні конфлікти, зокрема й перше повстання з метою виокремлення земель сучасної у Каталонії в осібне королівство під проводом герцога Паулюса у 672 році.
На початку VIII ст. Піренейський півострів зазнав берберо-мусульманської навали, втім уже до кінця того ж століття над каталонськими землями встановили контроль франкські королі, які поділили Каталонію між різними графствами.
З 877 р. на території Каталонії існувало Барселонське графство, якому на короткий період (за життя графа Вільфреда) вдалося об'єднати більшість каталонських земель. Протягом Х — поч. ХІІ ст. відбувалося підсилення та централізація Барселонського графства. У цей же час у письмових документах вперше згадується термін Каталонія.
У 1137 році Каталонія об'єдналася з королівством Арагон. Подальше правління королів Хайме І Завойовника (1213—1276) та Педро III Великого (1276—1285) вважається «золотим віком» каталонської історії, коли проводиться експансійна зовнішня політика, а всередині королівства панували каталонська мова та культура, розвивалися мистецтво та література. Цей сприятливий для розвитку Каталонії період тривав загалом до середини XIV ст., після чого — як внаслідок внутрішніх (зокрема переривання престолонаслідування), так і зовнішніх (передусім, підсилення Кастилії) причин — Каталонія стала провінцією об'єднаної Іспанії (з 1479 р.), що закріпив династичний шлюб Ізабели Кастильської та Фернандо II Арагонського (1492).
До 1714 р. Каталонії значною мірою вдавалося зберігати відносну політичну самостійність, але внаслідок Війни за іспанську спадщину (зокрема, битви під Барселоною (11 вересня 1714 р.), в якій ерцгерцог Карл VI, підтримуваний каталонською знаттю, програв іспанську корону Філіпу V — першому Бурбону на іспанському троні) права Арагонського королівства були скасовані.
У XVIII ст. на каталонських землях іспанський уряд проводив жорстку централізаторську політику. У цей же час активно зароджувався і розвивався капіталізм, який завдяки торгівлі з Америкою давав надприбутки.
З середини XIX ст. в Каталонії під проводом Баланті Алміраля поширився каталонський національний сепаратистський рух, підтримуваний каталаномовною інтелігенцією, було закладено підвалини теорії каталонського націоналізму (каталанізм, ).
Під час Іспанської революції (1932—1934, 1936—1939) Каталонія мала автономію. Зі встановленням режиму Франко (1939) автономію скасували. Лише після повалення франкістської диктатури автономію Каталонії відновили (вересень 1977), що законодавчо було закріплено у конституції Іспанії 1978 р.
18 червня 2006 р. у Каталонії відбувся референдум, за результатами якого 74 % тих, що проголосували, підтримали більшу самостійність своєї автономії, зокрема у правовій сфері. Нині за правовим статусом Каталонія є однією з найсамостійніших автономій у Євросоюзі.
Неоднозначну реакцію як всередині Каталонії, так і в іспанському політикумі та суспільстві, викликали результати консультативного референдуму щодо незалежності Каталонії в муніципалітеті Ареньш-да-Мун (перший в історії каталанських країн такий місцевий референдум щодо незалежності Автономної області Каталонія, що відбувся 13 вересня 2009 року в містечку Ареньш-да-Мун (кумарка Марезма), за якими понад 96 % тих, що проголосували, висловились за те, щоб «Каталонія стала правовою, незалежною, демократичною та соціально-орієнтованою державою, яка входила б до Європейського Союзу». Докладніше: Рух за незалежність Каталонії А вже 13 грудня 2009 року в Каталонії відбувся масштабніший неофіційний референдум щодо незалежності. У ньому взяли участь трохи менше 30 % осіб із правом голосу (в абсолютних цифрах — 700 тисяч мешканців зі 166 населених пунктів), але результат виявився так само далеко не на користь центрального уряду — 95 % із тих, хто проголосував, висловилися на підтримку незалежності Каталонії. Як і попереднє опитування в Ареньш-да-Мун, референдум не дає жодних юридичних наслідків, він має лише консультативний характер, та й проводився в малонаселених місцевостях. Та вже на весну 2010 року намічено проведення подібного опитування в Барселоні та інших великих містах Каталонії. Мадридська влада висловила значне занепокоєння тим фактом, що в таких референдумах беруть участь зокрема й місцеві чиновники та інші офіційні особи, які на практиці мали б відстоювати територіальну цілісність ІспаніїШиманський Олександр. Репетиція самостійності. Мешканці Каталонії висловилися за незалежність від Іспанії // Україна Молода, № 234, 15 грудня 2009.
Наразі визначальним етапом у справі майбутнього розвитку каталонської автономізації повинні також стати парламентські вибори 2010 року.
27 вересня 2015 року в Каталонії почалися вибори до місцевого парламенту. І хоча фактично йдеться про обрання депутатів, націоналістичні партії оголосили ці вибори новим плебісцитом з питання незалежності регіону. 28 вересня 2015 року на регіональних виборах в іспанській Каталонії абсолютну більшість голосів отримали прихильники незалежності регіону. Політичний блок «Разом до так» спільно отримав 72 місця в 135-місцевому регіональному парламенті, що дозволяє парламентській більшості оголосити незалежність від Іспанії в односторонньому порядку протягом 18 місяців.
Політичний устрій
Адміністративний поділ
До складу регіону входять 4 адміністративні провінції: Барселона, Таррагона, Льєйда та Жирона. У свою чергу провінції діляться на 41 район (кумарку), а ті, у свою чергу, на 946 муніципалітетів.
Адміністративний центр Каталонії — місто Барселона.
Міжнародні коди Каталонії За системою ISO 3166-2 код Каталонії — CT, за системою NUTS — ES51, за системою FIPS PUB 10-4 — SP56Міжнародні коди Каталонії. .
Самоврядування
Органами місцевого самоврядування Каталонії є парламент, голова уряду, уряд та три органи контролю за їх діяльністю: омбудсмен (), Консультаційна Рада та Рахункова палата ().
Голова уряду Каталонії — Пере Арагонес.Голова Парламенту — Анна Ерра
Парламент складається з 135 депутатів. Від Барселони представлені 85 парламентарів, від Таррагони — 18, від Жирони — 17 та від Льєйди — 15. Прохідний бар'єр — 3 %. До складу Парламенту Каталонії нині входять: Соціалістична партія Каталонії (PSC), об'єднання «Конвергенція та Єднання» (CiU), Республіканська лівиця Каталонії (ERC), Народна партія (PP), Ініціатива за Каталонію - Зелені (ICV).
Новий статут автономії