Пінчуки, або пинчуки () — жителі Пінщини (пінського Полісся), пінські поліщуки. Проживаючи у важкодоступних районах українського та білоруського Полісся, пінчуки зберегли свою говірку та етнографічні особливості. Говірка пінчуків являє собою щось проміжне між українською та білоруською мовами, але також має свої особливості. Наприклад: панування звуку «у» (рудний — рідний, свуй — свій, зульє — зілля та ін.) і звуку ю (прінюс, дрюбний, юміраті та ін.), а також опущення звуків (твею — твоєю, еробей — горобець, Ладико — владика, озьми — візьми та ін.). У пінчуків, що займають проміжне положення між українцями та білорусами, крім самобутніх пісень, є безліч пісень українських та білоруських, які зазнали деякої зміни в мовному плані.
Культура Зберігся багатий фольклор пінчуків, наприкінці XIX століття зібраний етнографами та виданий в декількох збірках.
Див. також Поліщуки Українці Білоруси Пінчук
Примітки
Джерела та література
Булгаковский Д.Г // «Пинчуки». Этнографический сборник. Песни, загадки, пословицы, обряды, приметы и предрассудки, поверья, суеверия и местный словарь. (Записки Императорского русского географического общества по отделению этнографии. Том XIII, вып. III), г. СПб, 1890 г. Булгаковский Д. Г. Пинчуки, этнографический сборник. — , 1890 г. Белорусское Полесье. Сборник этнографических материалов, собранных М. Довнаром-Запольским. — Вып. I. Песни пинчуков. — , 1895 г. Историческая этнография (Малые этнические и этнографические группы), Санкт-Петербургский государственный университет, вып. 3, отв. ред. В. А. Козьмин, рец. канд. истор. наук Седых В. Н., изд. Новая алтернативная полиграфия, г. Санкт-Петербург, 2008 г., 356 с., ISSN 1812-3325
Посилання Народы СССР: Этнография — Численность и расселение народов мира Этнографические группы (субэтносы) украинского этноса