Жни́бороди — село в Україні, у Бучацькій міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване неподалік гирла Стрипи. Адміністративний центр колишньої сільської ради. До села приєднано хутір Млинки (нині не заселений).
Географія Село складається з чотирьох частин, що розділені на вулиці: Ковалівка, Польова, Ринок і Соловійка. На околицях розташовані урочища: Чигор (зараз громадське пасовище), Рівне (поле), Скоморохи (городи), Могилки, або Вірлиська (найдревніше місце села, у якому є залишки давніх курганних могильників і де, напевно, у давнину було поселення), Долина (х. Млинки, нині не заселений), Провал (улоговина з перепадом висот до 150 м, по якій тече річечка Провал, інша назва Рудка).
Природа
Частина території Жнибород входить у регіональний ландшафтний парк «Дністровський каньйон». Жнибороди мають перспективу в розвитку зеленого туризму і туристсько-екскурсійного відпочинку.
Історія
Поселення часів Київської Русі в урочищі «Вірлиська» на південно-західній околиці села. Курганні могильники, яких налічується більше 80, досліджував у 1878 році археолог, етнограф, історик Адам-Гонорій Кіркор, а в 1975 археолог Ігор Герета
За легендою, у князівській залозі, яка тут стояла, служили тільки молоді, безбороді чоловіки. За іншою — в селі чоловіки гордилися своїми бородами. Якось вороги несподівано захопили село і зажадали викуп. У разі відмови — погрожували обрізати бороди. Цієї наруги жителі не могли стерпіти і голими руками перебили ворогів. Назва від слів «жати бороди» стверджує обидві версії.
Поблизу Жнибород виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, культур Ноа та давньоруської.
Перша писемна згадка — близько 3 лютого 1436 року як Незбороди: в лютому шляхтич Теодорик з Бучача гербу Абданк за присутності кількох високопоставлених церковних сановників та феодалів, зокрема, кам'янецького латинського єпископа Павела з Боянчиць, Миколая з Познані зробив пожертвування — «фундуш» — для костелу Марії Магдалени в ЯзловціBarącz S. Pamiątki jazłowieckie . — Lwów: Drukarnia «Zakładu narodwego im. Ossolińskych», 1862. — S. 26;, 28 (прим.). .
Усе село разом з людьми було передане у власність язловецькому костелу Марії Магдалени. Підтвердження тому є документ, датований 1467 роком, у якому село Незброди є власністю костелу в Язловці.
На карті Боплана (середина XVII ст.) село вже вказане як Zniborody. В пізніших польських документах, зокрема 1769, воно вже теж згадується як Жнибороди (Żnibrody ).
Миколай Язловецький у 1595 році подарував село разом з правом патронату над парафією в Язловці домініканцям з костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в ЯзловціStudia źródłoznawcze. — Т. 8. Instytut Historii (Polska Akademia Nauk), Państwowe Wydawn. Naukowe, 1963. — S. 43..
26—27 жовтня 1684 року під Незбродами відбулось засідання Ради сенату Речі ПосполитоїRachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720) // Polski Słownik Biograficzny // Warszawa — Kraków: Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 40. .
Після утворення Заліщицького округу (циркулу, крайсу) село входило до його складу. У 1841 р. з приблизно 470 мешканців 155 становили українці, решту поляки й незначна кількість жидів (євреїв).
З 1854 року до адміністративної реформи 1867 року у складі Язлівецького повіту Чортківського округу.
У 1921 р. — у селі 150 дворів, мешкало 177 родин, 843 мешканці (401 чоловічої та 442 жіночої статі), з яких 801 особа поляки. У 1931 р. — 932 мешканці: 895 поляків, 23 євреї, 14 українців. До Другої світової війни в селі діяла школа з польською мовою навчання.
7 липня 1941 — 25 липня 1944 — під нацистською окупацією. У 1944—1946 рр. внаслідок переселення поляки виїхали на свою батьківщину. В селі з попередніх мешканців залишилось тільки кілька сімей корінних мешканців. На місце поляків приїхали переселенці з Польщі із сіл Посада Риботицька, Бушковичі, Ганчова, Радава, П'яткова, Одрехова, Лімна, Янківці, Острів та Болестрашичі.
З кінця 1940-х до 1959 року діяла Жниборідська сільська рада. Згодом село було приєднане до Берем'янської, пізніше — до Дулібівської сільських рад. У 1970-1980-х споруджено приміщення школи і дошкільного закладу. У 1992 р. було відновлено Жниборідську сільраду.
У 1948 році організовано колгосп ім. Шверника, перейменований пізніше в ім. Кірова. Наприкінці 1950-х господарство приєднане до колгоспу імені Б. Хмельницького (пізніша назва «Радянська дружба») с. Берем'яни, потім до колгоспу «Дружба» с. Дуліби. 1990 року жниборідці від'єдналися від нього і утворили колгосп ім. Лесі Українки, пізніше переоформлений у селянську спілку «Жнибороди», ПАП «Посада Жниборідська». Нині земельні паї селяни здають в оренду кільком приватним господарникам.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бучацької міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бучацького району, увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громадиРішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання ».
Хронологія історичних подій
3 лютого 1436 — Перша письмова згадка про село. 1467 — Підтверджуються попередні права на власність села язловецькому костелу Марії Магдалини. 1650 — Перша письмова згадка села як Жнибороди на мапі Боплана. 1672—1673, 1676—1683 — село входило до складу Язловецької нахії.Козак М. Пам'ятає липа турків… // 1681 — за переписом та реєстром сплати податків турецької влади, у селі ніхто не проживав. 8 травня 1737 — У церкві в Жнибородах з'являється «чаша з звіздою і дискосом, на котрім дискосї виразні суть слова: „Do cerkovi Znibrodzkiy 1737.8va may“ а на серединї виритий герб родини Шептицких з емблємами митрополичими». 1756 — Цей рік викарбувано на одному з дзвонів церкви св. Михаїла, який є ще донині. від 1785 — Церква вже має свої окремі метрикальні книги. 1787 — У Львові під назвою Йосифінський кадастр (за ім'ям тодішнього цісаря Йосифа II) зібрані матеріали опису ґрунтів на всій території Королівства Галичини та Володимирії — коронного краю Габсбурзької монархії), у якому було точно визначено і закріплено граничні знакові межі громад, у кожній громаді описано урочища, у кожному урочищі окремі ділянки, у т. ч. с. Жнибороди, зокрема згадується прізвище мешканця села Андрія Здановського. 1820 — Аналогічно з попереднім зібрані матеріали опису ґрунтів у т. зв. Францисканському кадастрі. 1832 — У селі — 132 греко-католики. 1841 — У селі з приблизно 475 мешканців — 155 українців. 1853 — Парохом сіл Берем'яни і Жнибороди стає о. Павло Новаковський. 1858 — У селі — 125 греко-католиків. 1861 — Складена кадастрова карта села з детальним описом земель. бл. 1873 — На цвинтарі села почали ховати і поляків, до того їх хоронили в Язловці.
1878 — Адам Гонорій Кіркор досліджував курганний могильник в урочищі Вірлиська.
16 квітня 1887 — Церква отримує новий антимінс, освячений Преосвященним Юліяном Пелешом. 1890 — У селі 117 будинків, 726 мешканців, 4 будинки і 31 мешканець на панському дворі; 611 римо-католиків, 121 греко-католик; 25 жидів, 625 поляків, 123 українці. 1910 — У Жниборідський храм куплено орган. 1915 — жниборідців — 936, вони мають 1200 морґів поля. Війтом села є (з 1913), писарем — русин Теодор Андрусевич (з 1894), листоношею поляк Василь Рудяк, асесором — Адам Дарієвський. 1921 — 150 дворів, 177 родини, 843 мешканці, з яких 801 записаний як поляк. 8 жовтня 1923 — У Бучачі народився польський актор театру, кіно і телебачення, письменник, автор кількох книг-споминів, зокрема про Жнибороди, Ян Францішек Адамський. 1924 — Власник млина Франц Савіцький, за документами — існує ще один млин, власником якого є Міхал Лінек, вчителі — Гелена Зав'яльська і Пракседа Качинська, Елеонора Енґльова. 1930 — 30 вересня мала розпочатися парцеляція земельної ділянки площею 22,2 га, яка належала римо-католицькому проборству346. Komunikat // Tarnopolski Dziennik Wojewódzki. — 1930. — № 16 (1 listopada). — S. 235—236. 1930-ті — Кілька родин жниборідців виїхало в Південну Америку. 1931 — 932 мешканці: 895 поляків, 23 євреї, 14 українців. 19 вересня 1939 — Село під радянською владою. вересень 1939 — Утворена перша сільрада. 5 липня 1941 — Перший мадярський розвідний патруль. 7 липня 1941 — Приходять німці. серпень 1943 — Через село проходили партизани Сидора Ковпака. 25 липня 1944 — Знову під радянською владою. 1945 — Жниборідський костел знятий з реєстрації, пізніше використовується як складське приміщення колгоспу. Завідувачка Жниборідською школою — Людвіґа Ролля. 1945—1946 — Приїжджають переселенці з Посади Риботицької, Бушковичів, Радеви, Одрехови, Ганчови, П'яткови, Лимної, Янківців, Острова. осінь 1948 — Утворено колгосп імені Шверніка, голова колгоспу — Петро Бойчук. 5 березня 1950 — За одну годину 382 виборці першими в районі закінчили голосування за кандидатів сталінського блоку комуністів і безпартійних. 15 вересня 1953 — Народилася журналістка, педагог, господарник, редактор Лановецького районного радіомовлення Марія Романчук. 15 березня 1955 — Народився лікар-фармацевт, автор 80 наукових праць, завідувач кафедри токсикологічної та аналітичної хімії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького Михайло Кучер. 21 серпня 1956 — Завідувачкою Жниборідської початкової школи стає Марія Мартинівна Василечко. 11 грудня 1957 — Колгосп ім. Шверніка перейменовано в ім. Кірова. 1959 — Сільрада і колгосп приєднані до Берем'ян. 1969 — Збудовано приміщення школи і клубу. 1975 — Ян Адамський видає книгу споминів про Жнибороди «Odwiedziny» («Відвідини»). 1 вересня 1981 — Завідувачкою Жниборідської початкової школи стає Олександра Любомирівна Івануць. червень 1990 — Жнибороди відділилися від колгоспу «Дружба» і утворили колгосп ім. Лесі Українки, головою колгоспу обрали Ігоря Василечка. 1992 — У церкві святого Михаїла здійснюються почергові Богослужіння греко-католицької та православної громади. 24 березня 1992 — Настоятелем церкви стає о. Іван Процик (УПЦ). 10 жовтня 1992 — Парохом сіл Берем'яни і Жнибороди стає о. Іван Іванців (УГКЦ). 30 грудня 1992 — Перше засідання відновленої Жниборідської сільської ради, сільський голова — Мар'ян Гіларійович Василечко. 1993 — Відкрито Жниборідську ЗОШ, директор — Тетяна Ярославівна Головацька. 1994 — На узліссі з боку Дулібів насипано символічну могилу Борцям за волю України. (1994?) — При в'їзді в село з боку Дулібів зведено каплицю. 1995 — Розпочато будівництво церкви Вознесіння Господнього, освячена в 2000. 2006 — Сільським головою обрано Володимира Миколайовича Василечка. 19 січня 2007 — В Інтернеті відкрито сайт села, нині — історико-краєзнавчий проект «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» . 8 квітня 2007 — вийшов спецвипуск газети сільської громади «Жнибороди» (наклад 300 шт., видавець Микола Василечко)Жнибороди за 8 квітня 2007. — 2 с. 21 грудня 2008 — Освячено фігуру Богородиці на центральному майдані. 12 лютого 2011 — Ювілейні святкування 575-ї річниці першої писемної згадки про село.
Населення У селі налічується 174 двори. Чисельність населення, осіб 1841 1890 1915 1921 1931 1938 1959 1970 1979 1989 2001 2003 2011 2013 2014 2015~ 475796936843932734Василечко М. Жнибороди // 682Василечко М. Млинки // 678Паспорт Бучацької міської територіальної громади
Мова Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Частка Українська 713 100,00 % Разом 713 100,00 %
Політика Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610152, розташована у приміщенні клубу.
Результати