Військо́ва ху́нта або просто ху́нта (, від — об'єднаний, пов'язаний) — вид авторитарного політичного режиму, військово-бюрократична диктатура, встановлена внаслідок військового перевороту і яка здійснює диктаторське правління методами тероруПолітологічний енциклопедичний словник. / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. — К., «Генеза», 1997.. Розповсюдження поняття отримало від військових режимів у латиноамериканських країнах. В радянській політологічній науці під «хунтою» малася на увазі влада реакційних військових угруповань в ряді капіталістичних держав, що встановили режим військової диктатури фашистського або близького до фашизму толку.
На пострадянському просторі поняття отримало чітко негативну конотацію, тому також використовується в пропагандистських цілях для створення негативного образу уряду тієї чи іншої держави. В переносному сенсі поняття «хунта» також застосовується щодо урядів клептократичних держав з високим рівнем корупції. У розмовній мові термін може застосовуватися навіть відносно групи осіб, які діють за взаємною згодою з непорядними цілями.
Хунта як політична система
Військова хунта була одним з наймасовіших видів авторитарних режимів, що виникли в період звільнення низки країн від колоніальної залежності і формування національних держав: в традиційних суспільствах військові виявлялись найбільш організованою і згуртованою соціальною групою, здатною об'єднати суспільство на основі ідеї національного самовизначення.
Після приходу до влади політичний курс військової верхівки в різних країнах отримував різної спрямованості: в одних державах він призводив до відсторонення від влади корумпованих компрадорських еліт і в цілому був на користь формуванню національної держави (Індонезія, Тайвань). Після Другої світової війни більшість військових хунт мали перехідний характер, зазвичай еволюціонуючи від авторитаризму до демократії (Іспанія, Чилі, Південна Корея, Бразилія, Аргентина та ін.). Причинами цього вважаються, з одного боку — зростання політико-економічних протистоянь, які не можна вирішити при авторитарній формі правління, з іншого боку — зростанням впливу індустріально розвинених країн, які намагалися розширити сферу демократичних цінностей.
Найвідоміші військові хунти Країна Роки Назва1932—19731976—19801991—19922006—2008Військове правлінняХунта 1976 рокуНаціональна миротворча радаРада національної безпеки1966—19791983—1998Військові хунти1967—1974Режим полковників1968—1980Диктаторський військовий уряд19301969Перша військова хунтаДруга військова хунта1969—1991Верховна революційна рада1970—19711980—1982Болівійські військові хунти1973—1990Диктатура Піночета1974—1976Рада національного порятунку1974—1987Дерг1976—1983Процес національної реорганізації1979—1982Революційна Хунта1980—1986Рада народного порятунку1981—1983Військова рада національного порятунку1988—2011Державна рада миру і розвитку1991—1994Хунта генерала Седра2008—2009Хунта Абдель Азіза2011—2012Вища рада Збройних сил2012—2013Національний комітет з відновлення демократії і відродження держави в Малі2013—2014Уряд Мишеля Джотодія2009—2014Високий тимчасовий орган
Невдалі військові хунти Путч генералів — заколот французьких військ в Алжирі проти де Голля (1961)
Країни, що знаходяться під управлінням військових хунт
(з 2021) (з 2021) (з 2021) (з 2021) (з 2022) (з 2023)
Див. також Військова диктатура
Примітки
Література В. Г. Круговая. «Черные полковники» в Греции. 1967—1974 гг. // «Новая и новейшая история» (Москва). — 2001. — № 3. — С. 64-80. Політологічний енциклопедичний словник. / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. — К., «Генеза», 1997.
Andre Gunder Frank, «Economic Genocide in Chile: Open Letter to Milton Friedman and Arnold Harberger», in Economic and Political Weekly, Vol. 11, No. 24 (12 June, 1976), pp. 880–888. Edward Luttwak, Coup d'état: A Practical Handbook, Harvard University Press, 2016, 304 p. Mary Helen Spooner, Soldiers in a Narrow Land: The Pinochet Regime in Chile, Berkeley, Los Angeles and London: University of California Press, 1994, 322 p. В. Смолянюк. Хунта // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.765 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання Дмитрий Воронин. Аргентина времен хунты: коллапс права (2013) Лев Македонов. Диктаторы сели за похищение детей (2012) Андрей Сидорчик. Режим «черных полковников». История последней военной диктатуры в Европе (2017) Роман Тиса. Українська ідеолоґія. Частина 2. Піночетофілія (2015) Е. Трифонов. Палачи и жертвы «грязной войны»