Зернові культури

Зернові́ культу́ри (також хлібні рослини) — трав'янисті рослини, які вирощують заради їстівного зерна. Зернові є найбільшими сільськогосподарськими культурами у світі, і тому є основними продуктами харчування. До них належать рис, пшениця, жито, овес, ячмінь, просо та кукурудза (кукурудза). Їстівні зерна з інших родин рослин, такі як амарант, гречка та кіноа, є псевдозлаками. Більшість зернових є однорічними рослинами, що дають один урожай з кожної посадки, хоча рис іноді вирощують як багаторічну рослину. Озимі сорти досить витривалі, тому їх можна висаджувати восени, взимку вони перебувають у стані спокою, а урожай збирають навесні або на початку літа; ярі сорти висаджують навесні, а урожай збирають наприкінці літа. Латинське слово "cerealis" («зернові») походить від імені римської богині зернових культур і родючості Церери.

Зернові культури були одомашнені в епоху неоліту близько 8000 років тому. Пшениця та ячмінь були одомашнені в країнах Родючого Півмісяця. Рис та деякі види проса були одомашнені у Східній Азії, а сорго та інші види проса — у Західній Африці. Кукурудза була одомашнена корінними народами Америки на півдні Мексики близько 9000 років тому. У XX столітті врожайність зернових значно зросла завдяки «зеленій революції». Це збільшення виробництва супроводжувалося зростанням міжнародної торгівлі, причому деякі країни виробляють значну частину зернових для інших країн.

Зернові культури є їжею, яку вживають безпосередньо у вигляді цільного зерна, зазвичай у вареному вигляді, або ж їх перемелюють на борошно і виготовляють хліб, кашу та інші продукти. Зернові мають високий вміст крохмалю, що дає змогу переробляти їх на алкогольні напої, такі як пиво. Вирощування зернових культур має значний вплив на навколишнє середовище і часто відбувається у високоінтенсивних монокультурах. Шкоду для навколишнього середовища можна зменшити за допомогою сталих практик, які зменшують вплив на ґрунт і покращують біорізноманіття, таких як нульовий обробіток ґрунту та змішане вирощування.

Історія

Походження

Пшеницю, ячмінь, жито та овес збирали та вживали в їжу на Родючому Півмісяці на початку неоліту. Зерна злаків віком 19 000 років були знайдені на стоянці Охало II в Ізраїлі, разом з обвугленими залишками дикої пшениці та ячменю.

У той же період селяни в Китаї почали вирощувати рис і просо, використовуючи спричинені людиною повені та пожежі як частину свого режиму вирощування. Використання , включаючи гній, рибу, компост і попіл, очевидно, розпочалося раніше і розвивалося незалежно в таких регіонах світу, як Месопотамія, долина Нілу та Східна Азія.

Зернові, які стали сучасними ячменем і пшеницею, були одомашнені близько 8000 років тому в країнах Родючого Півмісяця. Просо та рис були одомашнені у Східній Азії, тоді як сорго та інші просо були одомашнені в Західній Африці на південь від Сахари, в основному як корм для худоби. Кукурудза виникла в результаті єдиного одомашнення в Мезоамериці близько 9000 років тому.

У цих сільськогосподарських регіонах релігія часто формувалася під впливом божества, пов'язаного із зерном і врожаєм. У месопотамському міфі про створення світу еру цивілізації відкриває богиня Ашнан. (pdf) Римська богиня Церера опікувалася сільським господарством, зерновими культурами, родючістю та материнством; термін «злаки» походить від латинського cerealis, «зерновий», що спочатку означало «від [богині] Церери». Кілька богів давнини поєднували сільське господарство та війну: хеттська богиня Сонця Арінна, ханаанський Лахму та римський Янус.

Розвинені цивілізації виникали там, де зернове господарство створювало надлишки, дозволяючи відбирати частину врожаю в селян і концентрувати владу в містах.

Сучасність У другій половині XX століття відбулося значне збільшення виробництва високоврожайних зернових культур у всьому світі, особливо пшениці та рису, завдяки Зеленій революції — технологічним змінам, що фінансувалися організаціями з розвитку. Стратегії, розроблені Зеленою революцією, включали механізовану обробку ґрунту, монокультуру, азотні добрива та виведення нових сортів насіння. Ці інновації були спрямовані на боротьбу з голодом і збільшення врожайності з однієї рослини, і були дуже успішними у підвищенні загальної врожайності зернових культур, але менше уваги приділялося поживній якості. Ці сучасні високоврожайні зернові культури, як правило, мають низьку якість білків, з дефіцитом незамінних амінокислот, високий вміст вуглеводів і не мають збалансованих незамінних жирних кислот, вітамінів, мінералів та інших факторів якості. Так звані старі сорти зернових і традиційні сорти набули великої популярності завдяки «органічним» рухам на початку XXI століття, але водночас доводиться йти на компроміс у врожайності з однієї рослини, чинячи тиск на бідні на ресурси райони, оскільки продовольчі культури замінюються товарні. Класифікація До цієї групи культур належать три ботанічні родини: злакові, або тонконогові (Gramineae, Poaceae), бобові (Fabaceae, Leguminosae) та гречкові (Polygonaceae), їх плоди — зернівки у злакових, горішки у гречки, насіння — у бобових рослин.

За морфологічними та біологічними особливостями зернові злакові культури поділяють на дві основні категорії: Хлібні зернові культури (у тому числі круп'яні). Більшість хлібних зернових культур (пшениця, ячмінь, жито, овес, рис, кукурудза, сорго, просо, чумиза, могар, пайза, тощо) належить до ботанічної родини злаків (Poaceae). Гречка — до родини гречаних (Polyponaceae). Борошнистий амарант Chenopodium quinoa — до родини амарантових. Зернобобові культури (боби) — горох, квасоля, сочевиця, соя та інші.

За типом розвитку і тривалості вегетації хлібні зернові культури поділяються на озимі культури та ярові культури.

Хімічний склад Зерно хлібних зернових містить багато вуглеводів (60—80 % у перерахунку на суху речовину), білків (7—20 % на суху речовину),ферменти, вітаміни комплексу В (B1, B2, B6), PP і провітамін А, чим і визначається їхня висока поживність для людини й цінність для кормового використання.

Бобові зернові — горох Pisum, квасоля Phaseolus, соя Glycine max, віка Vicia, сочевиця Lens, боби Vigna та інші, також дуже поширена група культурних рослин, що належат до родини бобових (Fabaceae або Leguminosae), дають зерно, багате білком (у середньому 20—40 % на суху речовину, люпин Lupinus до 61 %). У зерні деяких бобових зернових культур багато олії, наприклад в сої до 27 %, арахісі Arachis до 52 % на суху речовину.

Середній хімічний склад основних видів зерна (г/100 г зерна) Вид зерна Вода Білок Жири Вуглеводи Харчові волокна Зола Пшениця тверда (дурум) 14,0 13,0 2,5 57,5 11,3 1,7 Пшениця м'яка 14,0 11,8 2,2 59,5 10,8 1,7 Жито 14,0 9,9 2,2 55,8 16,4 1,7 Ячмінь 14,0 10,3 2,4 56,4 14,5 2,4 Овес 13,5 10,0 6,2 55,1 12,0 3,2 Кукурудза 14,0 10,3 4,9 60,0 9,6 1,2 Просо 13,5 11,2 3,9 54,6 13,9 2,9 Рис 14,0 7,5 2,6 62,3 9,7 3,9 Гречка 14,0 10,8 3,2 56,0 14,0 2,0 Сорго 13,0 9-14 2,5-3,5 69,5 2-3 2-2,5 Горох 14,0 20,5 2,0 49,5 11,2 2,8 Соя 12,0 34,9 17,3 17,3 13,5 5,0 Соняшник 8,0 20,7 52,9 10,5 5,0 2,9 Ріпак 8,1 30,8 43,6 7,2 5,8 4,5 Квасоля 14,0 21,0 2,0 47,0 12,4 3,6 Сочевиця 14,0 24,0 1,5 46,3 11,5 2,7

Вирощування

Хлібні зернові культури вирощують на всіх континентах нашої планети. Північні і південні кордони їх ареалу збігаються з межами землеробства. Серед хлібних зернових культур найпоширеніші пшениця Triticum, рис Oryza (особливо в країнах Азії), кукурудза Zea (найбільші площі в Північній Америці), жито Secale cereale (головним чином у Європі), овес Avena (у Північній Америці та Європі), ячмінь Hordeum vulgare (у Європі, Азії, Північній Америці), просо Panicum і сорго Sorghum (в Азії, Африці). Решта культури менш поширені: чумиза Setaria italica, пайза загалом у Китаї, африканське просо, теф Eragrostis tef у Ефіопії, дагуса в Індії, борошнистий амарант в Перу. 1970 року світова посівна площа хлібних зернових культур становила 694 млн. га, у тому числі: пшениці 209,8 млн га, рису 134,6 млн га, кукурудзи більше ніж 107,3 млн га Світовий валовий збір зерна становив 1196 млн тонн. Урожайність хлібних зернових культур сильно коливається (в цнт/га). Наприклад, урожай рису в Індії 17—20, Японії понад 50, Іспанії 58—62; пшениці в Індії 11—12, НДР 35—37, США 20—21. У СРСР в 1971 році хлібними зерновими культурами було зайнято 110,8 млн га, у тому числі пшеницею 64, житом 9,5, вівсом 9,6, ячменем 21,6, рисом 0,4, кукурудзою 3,3, просом 2,4 млн га. Валовий збір зерна склав 172,66 млн тонн, середній урожай 15,6 цнт/га (в Молдові 29,3, Литві 24,5, в Україні 23,4 цнт/га).

+ Найбільші виробники зернових культур у світі (2009) , статистика FAO Ранг Країна Кількість(в тоннах)  Ранг Країна Кількість(в тоннах)    1     483.679.700    13     38.373.500    2     419.810.449    14     36.280.383    3     246.774.000    15     34.942.459    4     95.079.470    16     33.569.627    5     82.028.630    17     31.950.000    6     71.288.144    18     31.675.966    7     70.040.000    19     30.209.000    8     49.748.185    20     29.826.471    9     49.059.300    …            10     46.812.170    50     5.141.838    11     45.406.000    102     1.006.326    12     43.278.900     Всього у світі    2.489.301.668

Зернові культури в Україні

Зернові культури в Україні займають 45—50 % загальної посівної площі. Перші місця за посівними площами та за значенням належить культурам, що поділяють 9 родів: пшениця, жито, тритикале, ячмінь, овес, просо, кукурудза, сорго, рис.Природознавство: конспекти уроків: 3 клас: до підручника І. В. Грущинської / Н. О. Будна, Т. В. Гладюк, М. М. Гладюк. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2015. — 304 с. — (Бібліотека вчителя). ISBN 978-966-10-1765-7 (серія) Рід поділяється на менші таксони — Види, різноманітності (varieties) і різновидності (subvariaties).Зінченко О. І., Коротєєв А. В., Каленська С. М. та ін. Рослинництво / За ред. О. І. Зінченка. Практикум. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 536 с. ISBN 978-966-382-250-1

Жито, овес, просо та інші зернові культури на землях України почали сіяти в неоліті, від VI тисячоліття до н. е.Український обрядовий фольклор західних земель: Музична антологія (Бесарабія. Бойківщина. Буковина. Волинь. Галичина. Гуцульщина. Закарпаття. Лемківщина Підляшшя. Поділля. Полісся. Покуття. Холмщина) / упоряд. та вступ. стаття А. І. Іваницького. — Вінниця: Нова Книга, 2012. — 624 с.: ноти. ISMN 979-0-707505-71-7

У студії «Час Тайм» «Голосу Америки» президент Української зернової асоціації Володимир Клименко заявляв, що у 2011 році Україна зібрала 56 млн тонн зернових, з яких відправили на експорт 22 млн тонн зерна.Голос Америки Українці можуть заробити на американській біді (24 лип. 2012)

Використання

Безпосереднє споживання Деякі зернові культури, такі як рис, не потребують особливої підготовки перед вживанням у їжу. Наприклад, для приготування простого вареного рису сирий шліфований рис промивають і варять. Такі продукти, як каша та мюслі,, можуть складатися в основному з цільних зерен, особливо вівса, тоді як комерційні сніданки. такі як гранола, можуть бути піддані глибокій переробці та змішані з цукром, оліями та іншими продуктами.

Страви на основі борошна

Зернові культури можна молоти для отримання борошна. Пшеничне борошно є основним інгредієнтом хліба та макаронних виробів. Кукурудзяне борошно з давніх часів відіграє важливу роль Мезоамериці, де з нього готують такі страви, як тортильї та тамале. Житнє борошно є складовою хліба в Центральній та Північній Європі, а рисове борошно поширене в Азії.

Зерно злаків складається з крохмалистого ендосперму, зародка та висівок. Цільнозернове борошно містить усі ці компоненти; а біле борошно не містить зародка або висівок або містить їх у меншій кількості.

Алкоголь