Жуль Марузо́ (; , Флера, департамент Крез — , Ітей, департамент В'єнна) — французький мовознавець та латиніст. Директор Вищої практичної школи в Парижі (з 1920 року), викладач латинської мови в паризькому університеті Сорбонна (1925–1951). Автор праць з класичного та французького мовознавства: «Стилістика латинської мови» (1935 р.), «Нарис стилістики французької мови» (1959 р.). Жуль Марузо відомий передовсім як укладач «Словника лінгвістичних термінів» (1933 р.). Цей словник 1960 року вийшов у російському перекладі в СРСР і тривалий час слугував для вітчизняних мовознавців як теоретичний довідник.
Наукові праці La phrase à verbe être en latin (1910) L'ordre des mots dans la phrase latine. I, Les groupes nominaux (1922) Dix années de bibliographie classique: bibliographie critique et analytique de l'Antiquité gréco-latine pour la période 1914–1924 (2 volumes, 1927–1928) Lexique de la terminologie linguistique: français, allemand, anglais, italien (1933 ; 1951 ; 1969) Précis de stylistique française (1946 ; 1963) Quelques aspects de la formation du latin littéraire (1949) L'ordre des mots dans la phrase latine. III, Les articulations de l'énoncé (1949) La linguistique ou science du langage (1950) Traité de stylistique latine (1954) Introduction au latin (1954) Aspects du français (1963)
Джерела Українська радянська енциклопедія. — Вид. 2-ге. — К.: Головна редакція УРЕ.