Горобе́ць х́атній (Passer domesticus) — найпоширеніший вид роду горобців (Passer), родини горобцевих (Passeridae). Це один із найвідоміших птахів, що живуть по сусідству із житлом людини (звідси його видова назва «хатній»). Добре пізнаваний як за зовнішнім виглядом, так і за характерним цвіріньканням ().

Етимологія Українське горобець (діал. веребе́й) виводять від (пор. , , , тощо). Походження праслов'янського слова неясне, припускають його звуконаслідувальний характер (пор. «воркотати»). Українське початкове «г» замість первісного «в» пояснюють сприйняттям його як протетичного (як у словах «вулиця», «вівця», «вікно», «вогонь») і подальшою заміною на інше протетичне «г» (як у словах «горіх», «гострий»).

Зовнішній вигляд Довжина тіла 16 см, маса 23—35 г.

Загальне забарвлення оперення — зверху рудувато-бура, іржавого кольору із чорними плямами, знизу білувата або сіра. Щоки білі, вушна область блідо-сіра. Крила з жовтувато-білою поперечною смугою.

Самець відрізняється від самки наявністю великої чорної плями, що охоплює підборіддя, горло, зоб і верхню частину грудей, а також темно-сірим (а не темно-бурим) верхом голови. У самки голова й горло сірі, а над оком є бліда сіро-жовта смуга.

Ареал Раніше область проживання домового горобця обмежувалася Північною Європою. Згодом область розповсюдження поширилася на Європу і Азію (за винятком Арктики, північно-східних, південно-східних і центральних районів Азії), а також в Північну і Східну Африку, Сенегал.

Починаючи з XX ст. був завезений в різні країни, широко там розселився і зараз, окрім вказаних вище місць, мешкає також в Південній Африці, Австралії, Новій Зеландії, Північній і Південній Америці та на багатьох островах.

Майже повсюдно є осілим птахом, лише з найпівнічніших частин ареалу на зиму відкочовує на південь (до 1000 км), а з Середньої Азії відлітає в Передню Азію і Індію.

Мігруючи за житлом людини, проник далеко на північ в невластиву для нього зону лісотундри і навіть тундри — до Мурманської області, гирла Печори, півночі Якутії.

В Україні перші згадки про горобця сягають давності в кілька століть. На природоохоронних територіях України вид поширений та активно підтримується людиною на території Національного парку «Кременецькі гори».

Спосіб життя горобця

Будучи синантропним видом — постійним співмешканцем людини, хатній горобець добре пристосований до життя в умовах, що змінюються під впливом господарської діяльності людини.

Горобця можна зустріти і в сільській, і в міській місцевості, і в поселеннях Крайньої Півночі і Середній Азії. Втім, в Середній Азії він тримається зазвичай подалі від людини.

Широкому розповсюдженню горобця на північ і на південь услід за розширенням посівів зернових сприяє його висока плодючість.

Горобець хатній веде осілий спосіб життя, чому сприяють умови для гніздування і рясний корм в поселеннях людини.

Живлення

Харчується в основному рослинною їжею, лише навесні частково комахами, якими також вигодовує пташенят.

У раціон горобця входять насіння сільськогосподарських культур, відходи різних продуктів, які він підбирає в поселеннях людини, хлібні злаки на полях, ягоди вишні, смородина, виноград в садах, навесні пуп'янки квітів. За відсутності поблизу полів вилітає харчуватися на луги, узлісся і в степи, де збирає насіння дикорослих трав і комах.

На деяких територіях (наприклад національний парк «Кременецькі гори») проводиться планомірна підгодівля виду, зокрема взимку, шляхом встановлення та постійного поповнення годівниць.

Розмноження

Гніздиться горобець окремими парами, але інколи і колоніями, селячись безпосередньо коло житла людини. На півдні ареалу нерідко будує гнізда в стороні, далеко від житла людини, — в деревних і чагарникових насадженнях, в ярах, по крутих глинистих урвищах (по сусідству з полями).

Гнізда влаштовує в різноманітних місцях — в щілинах будівель, у солом'яних стріхах, та під хвилями у покрівлях з шиферу, в норах глинистих і крейдяних ярів, в стінках гнізд великих птахів (чапель, лелек, орлів), в дуплах дерев; може займати шпаківні і нори берегових ластівок. На півдні нерідко споруджує гнізда відкрито на гілках дерев.

За рядом спостережень, горобці утворюють пари фактично на все життя. А життя у них не дуже довге: хоча відзначали і 9-ти, і 11-ти річних горобців, більшість їх не доживає і до 4 років. Багато молодих птахів гине ще в першу зиму, так що середня тривалість життя горобців становить 9-21 місяць.

Гніздо, яке пара споруджує разом, є грубою спорудою з соломинок, сухих травинок, пір'їнок, з невеликим поглибленням посередині. Гнізда, влаштовані на гілках, великі, у вигляді неправильної кулі з товстими стінками з трав'янистих рослин і бічним входом.

Хатні горобці приступають до розмноження рано. У другій половині березня птиці розбиваються на пари і приступають до спорудження гнізд, відкладання яєць відбувається в квітні.

Кладка складається з 4—10, частіше 5—7, білих яєць з бурими цятками і плямами, насиджування яких займає 11—13 днів.

Пташенят вигодовують самець і самка, переважно комахами. Через 10 днів після вилуплення (у середній смузі в кінці травня — на початку червня) пташенята вилітають з гнізда.

Горобці досить плодовиті і протягом літа виводять два (на півночі) або три (на півдні) виводки. Друге відкладання яєць відбувається в другій половині червня, виліт пташенят — у липні.

Виводки зазвичай збиваються в зграї, утворюючи інколи скупчення до декількох тисяч особин, і літають годуватися на поля, чим деколи завдають шкоди сільському господарству.

Пізно восени спостерігається абортивний статевий цикл, коли птиці знов жваво цвірінькають, самці доглядають самок і тягають в гніздо будівельний матеріал. Гнізда, що підновляють таким чином, служать взимку притулком від нічних холодів.

Скорочення чисельності У багатьох регіонах Європи з кінця XX — початку XXI століття спостерігається поступове скорочення чисельності хатнього горобця, особливо в міських екосистемах. За даними спільного європейського аналізу RSPB, BirdLife International та Чеського орнітологічного товариства, у 1980–2017 роках у країнах ЄС та Великій Британії було зафіксовано суттєве скорочення чисельності гніздових птахів — загалом на сотні мільйонів особин. Найбільших втрат серед усіх видів зазнав хатній горобець, популяція якого скоротилася приблизно на 247 мільйонів особин (майже на половину). Серед основних причин називають інтенсивне сільське господарство, втрату середовищ існування в містах і скорочення кормової бази. Водночас явище мало нерівномірний характер: у деяких сільських районах вид залишався відносно звичайним, тоді як у великих містах зменшення чисельності було більш вираженим{.

Дослідники пов’язують цю тенденцію з комплексом змін у середовищі існування виду, який тісно залежить від людської діяльності. Одним із важливих чинників вважають трансформацію міського середовища та зміну доступності кормових ресурсів. Історично горобці активно використовували залишки зерна поблизу кінського транспорту та сільськогосподарських тварин, однак із механізацією транспорту та зміною способів утримання худоби цей ресурс майже зник.

Сучасні системи поводження з відходами також обмежують доступ птахів до харчових ресурсів: закриті контейнери та пластикове паковання ускладнюють доступ до органічних решток, які раніше були важливою складовою раціону міських популяцій.

Однією з причин скорочення чисельності горобців вважають хімізацію сільського господарства, зокрема використання протруєного зерна, яке птахи не можуть споживати. Окремо відзначають зменшення чисельності комах, що пов’язують з інтенсифікацією сільського господарства, застосуванням пестицидів та загальною трансформацією міських і приміських екосистем. Це особливо позначається на періоді вигодовування пташенят, коли горобці потребують білкової їжі.

Ще одним важливим чинником вважається дефіцит місць для гніздування. Сучасні будівельні технології, утеплення фасадів і зменшення кількості щілин у спорудах призводять до втрати традиційних гніздових ніш, які раніше широко використовувалися горобцями в міській забудові та сільських будинках.

Серед додаткових факторів, які можуть впливати на смертність міських птахів, іноді називають хижацтво домашніх і безпритульних котів.

Дослідники також звертають увагу на загальні зміни в міських екосистемах, зокрема інтенсифікацію забудови, зменшення частки зелених зон та зміну структури рослинності, що впливає на доступність насіння бур’янів і комах.

Птахи тримаються переважно поблизу землі та потребують кущів і невисокої рослинності для укриття, живлення та гніздування. Під час інтенсивного благоустрою територій, зокрема видалення чагарників і хащів та заміни їх декоративними деревами й відкритими просторами, горобці втрачають частину придатних мікробіотопів, що може негативно впливати на їхню чисельність..

Зокрема у Києві у 2024 році фіксувалося різке скорочення чисельності горобців. За оцінками місцевих екологів, у деяких районах міста їхня кількість могла зменшитися більш ніж у 50 разів порівняно з попередніми роками. Найбільш помітним це було в центральних частинах міста. Серед можливих причин називають регулярне скошування трави, скорочення площ із кущовою рослинністю та старими деревами, а також погіршення кормових умов у міському середовищі.

Горобці відіграють важливу роль у міських і сільських екосистемах як комахоїдні птахи, особливо під час вигодовування пташенят. Скорочення їхньої чисельності може сприяти збільшенню популяцій окремих комах-шкідників у зелених насадженнях, хоча такі екологічні взаємозв'язки є багатофакторними й не залежать від одного виду птахів. Серед можливих наслідків називають посилення пошкодження дерев і кущів комахами-фітофагами, зокрема каштановою міллю та іншими видами. Як історичний приклад можливих непрямих наслідків різкого скорочення чисельності горобців часто наводять кампанію боротьби з ними в Китаї у 1958–1960 роках, яку пов'язують із порушенням екологічної рівноваги та збільшенням чисельності комах-шкідників. Водночас сучасні дослідники підкреслюють, що подібні ефекти є складними й залежать від сукупності чинників, тому не можуть пояснюватися суто зміною чисельності одного виду.

В окремих містах спостерігається скорочення великих зграй горобців, однак інтерпретація цього явища ускладнена браком систематичного моніторингу. Дослідники наголошують, що локальні спостереження можуть створювати враження майже повного зникнення виду, тоді як реальна динаміка популяцій потребує довготривалих обліків. В Україні система моніторингу біорізноманіття залишається недостатньо розвиненою, тому масштаби скорочення популяцій можуть бути неоднорідними та потребують подальших досліджень, а локальні спостереження не завжди відображають загальнонаціональні тенденції.

Для підтримки популяцій горобців орнітологи пропонують комплексні заходи, спрямовані на покращення умов існування виду в міському середовищі. Зокрема, важливим є забезпечення місць для гніздування, наприклад шляхом встановлення гніздових ящиків, а також збереження ділянок міських газонів із різнотрав’ям, що сприяє наявності природної кормової бази протягом року. У зимовий період додатковим ресурсом можуть слугувати годівниці з насінням, зерном або плодами, а також доступ до чистої прісної води. Позитивний вплив на стан популяцій може мати також озеленення міських територій із використанням різноманітних дерев, кущів і трав’янистих рослин без застосування надмірної хімізації. У ширшому контексті зменшення забруднення повітря та покращення екологічного стану міського середовища також розглядається як фактор, що сприяє збереженню не лише горобців, але й інших видів міських птахів.

Охорона та популяризація виду 20 березня відзначається Всесвітній день горобця, метою якого є підвищення обізнаності про цей вид і стан його популяцій. Українське товариство охорони птахів оголосило горобця хатнього птахом 2024 року в Україні.

Див. також Знищення горобців

Примітки

Джерела Горобець хатній (Passer domesticus)

Посилання