Павло Миколайович Філонов (, Москва — , Ленінград) — російський, радянський художник (художник-дослідник, як він сам себе офіційно називав), поет, один з лідерів російського авангарду; засновник, теоретик, практик і вчитель аналітичного мистецтва — унікального напряму живопису і графіки першої половини XX століття, направленого на їх реформу, який впливав і продовжує впливати на творчі умонастрої багатьох художників і літераторів новітнього часу.
Біографія
1882—1913 Павло Миколайович народився в Москві 27 грудня 1882 року за старим стилем, тобто 8 січня 1883 — за новим, але батьки Філонова, як він сам писав, — «міщани міста Рязані»; усі численні члени родини значилися в податкових книгах і породинних списках Рязанської міщанської управи до 1917 року.
Батько — Микола Іванович, селянин села Реневка Єфремовського повіту Тульської губерніїВказівку низки джерел на те, що М. І. Філонов "у минулому дворовий графа Головніна (чи Головіна) ", не можна розцінювати тільки як різночитання — графів Головніних «у природі не існувало», а у Головіних були маєтки в Єфремовському повіті; потрібно уточнити., до серпня 1880 року — «безпрізвищний»; імовірно, за ним прізвище «Філонов» було закріплено під час переїзду сім'ї в Москву.
Філонов указує, що батько працював кучером, візником. Про матір, Любов Миколаївну, він повідомляє лише те, що вона брала білизну в прання.
1894−1897 — учень міської («Каретнорядной») парафіяльної школи (Москва), яку закінчив з відзнакою; за рік до того від сухот померла матиПавел Николаевич Филонов: Живопись. Графика. Из собрания Государственного Русского музея. Каталог выставки. — Ленинград: Аврора. 1988 ISBN 5-7300-0123-1 Филонов Павел Николаевич — ФГУК «Государственная Третьяковская галерея».
Після переїзду до Петербурга 1897 року Філонов вступив до мальовничо-художніх майстерень і після їх закінчення працював «у малярно-художній справі». Паралельно, з 1898 року відвідував вечірні малювальні класи Спілки заохочення мистецтв, а починаючи з 1903 року — вчився в приватній майстерні академіка Лева Дмитрієва-Кавказького (1849—1916).
У 1905—1907 роках подорожував по Волзі, Кавказу, відвідав Єрусалим.
Завершивши зайняття в приватній майстерні, Філонов намагався тричі вступити до Петербурзької Академії мистецтв; 1908 року його прийнято вільним слухачем у школу при Академії мистецтв, з якої він «добровільно вийшов» 1910 року.
На 1910 рік припадає участь Філонова у виставці «Спілки молоді», створеної за ініціативою Волдемара Матвія, Олени Гуро і Михайла Матюшина; до зими 1910 р — «перша картина» (за твердженням самого художника) — «Голови» (картон, олія, 28,5 × 47,5 см). Філонов бере участь у виставках і заходах «Союзу», до його розпаду в 1914 році. До цього періоду належать «Бенкет королів», 1913 (полотно, олія, 175 × 215 см), «Селянська сім'я», 1914 (полотно, олія, 159 × 128 см), «Чоловік і жінка», 1912—1913 (папір, змішана техніка, 31 × 23,3 см), а також численні роботи на папері і картоні, які він (вже) називає «формулами»: формула квітки, городового, пролетаріату тощо.
У 1912 році пише статтю «Канон і закон», де вже ясно сформульовані принципи аналітичного мистецтва: антикубізм, принцип «органічного» — від частки до загального. Філонов не відривається від природи, як кубісти, але прагне її осягнути, аналізуючи елементи форми в їх безперервному розвитку.
Художник подорожує по Італії, Франції і в 1913 році пише декорації для постановки трагедії Маяковського «Володимир Маяковський» в театрі петербурзького Луна-парку.
Перший маніфест аналітичного мистецтва «Зроблені картини» У березні 1914 року П. Філонов, А. КириловаЖодне джерело, присвячене виставковій діяльності «Спілки молоді», не підтверджує її участі в експозиціях товариства, вказаної виданням (Филонов: Художник. Исследователь. Учитель: В 2-х томах. Том I / Ответственный редактор Павел Ракитин. М.: Агей Томеш. 2006 ISBN 5-91002-007-2 (Т. 1) ISBN 5-91002-006-4), Давид Какабадзе, Е. Лассон-Спірова (учасниця виставки «Спілки молоді»1 листопада 1913 — 10 січня 1914, Санкт-Петербург; «Пані Лассон-Спірова знайшла вдале застосування кубізму в дитячих іграшках» // Петербурзька газета, 1913, 11 листопада (Стригалев А. А. О выставочной деятельности петербургского общества художников «Союз молодёжи» / Волдемар Матвей и «Союз молодёжи». — М.: Наука. 2005. С. 356, 380, 432, 436 ISBN 5-02-033221-6)) і Е. Псковитинов випустили маніфест «Інтимна майстерня живописців і малювальників „Зроблені картини“» (позначка: «Видавництво „Світовий розквіт“», на обкладинці репродукція — філонівський «Бенкет королів»). Ця перша друкарська декларація аналітичного мистецтва — єдине свідоцтво існування товариства, де проголошується реабілітація живопису (на противагу концепції і методу Казимира Малевича, «мальованому анекдоту» Володимира Татліна
Кожен дотик до полотна, за Філоновим, — «одиниця дії», атом — завжди діє одночасно і формою і кольором. Згодом (у «Доповіді» 1923 року, і надалі) Павло Філонов розвивав тези маніфесту: «Наполегливо і точно малюй кожен атом. Наполегливо і точно вводь виявлений колір в кожен атом, щоб він туди в'їдався, як тепло в тіло або органічно був пов'язаний з формою, як в природі клітковина квітки з кольором».
Філонову важливі методи, якими діє природа, а не її формиУ цій тезі він успадковує принцип, добре сформульований ще Плотином, можна ще згадати слова Ганни Голубкіної: «не копіювати природу, а вчитися в неї» — і ще Іван Тургенєв вкладає у вуста свого героя: «Сама краса справа умовна. І одні лише тупі педанти і недобросовісні базіки можуть ще говорити про мистецтво, як про наслідування природи». («Досить. Уривок із записок покійного художника» (1864) — 07/01text/0189.htm РВБ: І. С. Тургєнєв. Повне зібрання творів); але наступна теза маніфесту вже постає «пострелятивістською» антитезою першої частини висловленого тургенєвським художником — проголошується метод, що знімає протиріччя міри умовності, розширює можливості «легального» самовираження.. Художник вказує на відсутність для нього принципової різниці між формою, якою творять, — «украй правий реаліст і лівий безпредметник, і усі наявні різновиди усіх течій і майстрів у всіх і в будь-якому способі і сорті застосування матеріалу і в мистецтві, і у виробництві — усі поголовно працюють однією і тією ж і тільки однією лише реалістичною формою, іншої форми нема і не може бути»Філонов П. Н. Ідеологія аналітичного мистецтва // Філонов: Каталог. ГРМ. Л. 1930.
1915—1941 1915 року Філонов намалював «Квіти світового розквіту» (полотно, олія, 154,5 × 117 см), яка увійде до циклу «Введення у світовий розквіт».
Восени 1916 року мобілізований на війну і спрямований на Румунський фронт рядовим 2-го полку Балтійської морської дивізії. Бере активну участь в революції й обіймає посади голови Виконавчого військово-революційного комітету Придунайського краю в Ізмаїлі тощо.
У 1918 році повернувся до Петрограду і взяв участь у Першій вільній виставці творів художників усіх напрямів — грандіозній виставці в Зимовому палаці. Віктор Шкловский вітає художника, відмічаючи «величезний розмах, пафос великого майстра». На виставці були представлені роботи з циклу «Вступ у світовий розквіт». Дві роботи: «Мати», 1916 р. і «Переможець міста», 1914—1915 рр. (обидві — змішана техніка на картоні або папері) Філонов подарував державі.
1922 року дарує дві роботи Російському музеєві (зокрема — «Формулу петроградського пролетаріату», 1920—1921 роки — полотно, олія, 154 × 117 см).
На 1922 рік припадає спроба Філонова реорганізувати факультети живопису і скульптури Академії мистецтв у Петрограді — безуспішна; ідеї Філонова не знаходять офіційної підтримки. Але Філонов прочитав низку лекцій з теорії та «ідеології» аналітичного мистецтва. Кінцевим результатом була «Декларація „Світового розквіту“» — найважливіший документ аналітичного мистецтва.
У ній Філонов наполягає, що, окрім форми і кольору, є цілий світ невидимих явищ, які не бачить «зряче око», але осягає «обізнане око», з його інтуїцією і знанням. Художник представляє ці явища «формою що винаходиться», тобто безпредметно.
Спроба художника зорово відтворити паралельний природі світ, тобто піти від реальності в те, що винаходиться, абстрактне, попри революційно-пролетарську фразеологію Філонова, стає небезпечною утопією. Поступово навколо художника зводиться стіна ізоляції і відкидання. Філонов намагається утриматися, створюючи групу «майстрів аналітичного мистецтва» — МАИ.
1927 року МАИ виставляється у Будинку друку і бере участь у виставі «Ревізор» Гоголя.
1932 року видавництво «Academia» запропонувало групі учнів Павла Філонова ілюструвати фінський епос Калевала під художнім керівництвом Філонова. Робота йшла строго за принципом аналітичного методу ФілоноваГлєбова Т. Н. О предстоящей выставке «Academia» (1976). // Павел Николаевич Филонов. Под редакцией Джона Е. Боулта, Николетты Мислер, Ирины Меньшовой. /Experiment/Эксперимент: Журнал русской культуры. № 11. LA (USA), 2005. С. 252—255.. Над оформленням книги працювали: Тетяна Глєбова, Аліса Порєт, О. Борцова, К. Вахрамеєв, Софія Закліковська, Павло Зальцман, Н. Іванова, Е. Лєсов, М. Макаров, Н. Соболєва, Л. Тагрина, М. Цибасов.
У 1930-х роках Філонов не виконує робіт на замовлення, викладає безкоштовно; отримує зрідка пенсію як «науковець 3-го розряду» (або ж — «художник-дослідник», згідно з Філоновим). Майстер голодує, економить на чаї і картоплі, живлячись перепічками, але не забуваючи про щіпку махорки. Він часто пише олійними фарбами на папері або картоні (багато шедеврів, як «Формула імперіалізму», 1925, 69,2 × 38,2 см; «Нарвські ворота», 1929, 88 × 62 см; «Тварини», 1930, 67,5 × 91 см; одна з останніх робіт Філонова — «Лики», 1940, 64 × 56 см).
На цей період припадають також важливі роботи на полотні, як два варіанти «Формули весни», 1927—1929 роки (друге монументальне полотно — 250 × 285 см), «Жива голова», 1923 рік, 85 × 78 см; динамічне — «Без назви», 1923, 79 × 99 см і «Композиція», 1928—1929 рр., 71 × 83 см.
3 грудня 1941 року помер від голоду в блокадному Ленінграді. Художниця Тетяна Глєбова описує прощання з учителем: «8 грудня. Була у П. М. Філонова. Електрика у нього горить, кімната має такий самий вигляд, як завжди. Роботи прекрасні, як перли сяють із стін, і як завжди в них така сила життя, що ніби вони ворушаться. Сам він лежить на столі, покритий білим, худий як мумія.
4 грудня 1941 року на зборах в ЛССх запропонували вшанувати пам'ять покійних товаришів, серед яких був і Філонов. Так було оголошено про його смерть»Глебова Т. Н. Время учения: Дополнение к воспоминаниям. // Там же, С. 231.. Павло Філонов похований на Серафімовському кладовищі, на 16 ділянці, безпосередньо біля церкви св. Серафима Саровського. У тій же могилі 1980 року похована його сестра Є. М. Глібова (Філонова).
Роботи Філонова успадкували його сестри, Марія і Євдокія Філонови, в 1970-х роках Є. М. Глібова (Філонова) (1888—1980) передала своє зібрання в дар Державному Російському Музею.
Адреси в Петрограді—Ленінграді
1918—1919 — Старо-Петергофський проспект, 44; 1919 — 03.12.1941 — гуртожиток письменників імені В. І. Голубєва — вул. Літераторів, 19.
Виставки 1929 року Російський музей збирався організувати персональну виставку П. Філонова. Роботи художника провисіли на стінах музею цілий рік; був двічі підготовлений каталог; йшла важлива полеміка в пресі і дискусії під час закритих переглядів. Проте виставка не відкрилася, попри підтримку Філонова Ісааком Бродським, видатним офіційним портретистом (Бродський прославився своїми портретами Й. Сталіна і К. Ворошилова).
У 1932—1933 роках Філонов брав участь у виставках «Художники РРФСР за 15 років», після цього часу практично, не виставлявся. Перша післявоєнна персональна виставка робіт Філонова відкрилася 18 серпня 1967 року в Новосибірську, в Картинній галереї Сибірського відділення АН СРСРВиставку підготували і провели сестра художника, Є. Н. Глєбова (уродж. Філонова) і співробітник Картинної галереї Михайло Янович Макаренко (Хершкович).