Дипо́ль (, , ) — позиціонована різниця потенціалів в польових атракторах. В електродинаміці: ідеалізована система, що слугує для наближеного опису статичного поля або поширення електромагнітних хвиль далеко від джерела (особливо — від джерела з нульовим сумарно, але просторово розділеним зарядом).
Електричний диполь — це два точкових заряди, рівних за величиною і протилежних за знаком.
Двополюсник. Розрізняють диполь електричний і магнітний. Електричний диполь — сукупність двох рівних за абсолютною величиною різнойменних зарядів, які розташовані на певній відстані один від одного. Характеристикою електричного диполя є дипольний момент. Молекули багатьох речовин можна розглядати як диполі. В радіотехніці диполь — антена у вигляді двох симетрично розташованих провідників. В хімії — система, в якій позитивний та негативний центри зарядів не збігаються. У найпростішому випадку диполем є система двох рівних різнойменних, віддалених один від одного точкових зарядів.
Див. також Електричний дипольний момент Диполь-дипольні взаємодії 1,3-диполь
Примітки
Література
Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0 Посилання