Сабейське царство

Сабе́йське ца́рство ( 𐩪𐩨𐩱 SBʾ; ; ; ), відоме також як Саба, Шеба — держава, що існувала в давні часи на узбережжі Червоного моря. Наразі немає єдиної точки зору щодо розташування Сабейського царства. Деякі вченіякі? стверджують, що воно знаходилося на території сучасного Ємену на півдні Аравійського півострову. Інші — що воно знаходилося на території сучасних Еритреї та Ефіопії. Оскільки ці території розділені лише вузькою протокою, ймовірно, що в різні часи ця держава включала землі обох цих регіонів.

В античному світі було знане як постачальник пахощів. В арабських джерелах іменується плем'ям Саба. Ймовірно, звідси була цариця Савська.

Згадування в Біблії У Старому Заповіті неодноразово говориться про Царство Саба. Двічі у зв'язку з королевою цього царства, яку відвідав Соломон, про що йдеться у першій книзі Царств і другій книзі Хронік ( та ). У книзі Йова згадується напад жителів Саби — Сабейців на будинок Йова (). У псалмі 72 можна знайти пророцтво найближчого месіанського царства, цар отримує дар золото з Саби (). Книга Ісаї в главі 60 розповідає про дари ладану й золота, яке пропонують в Єрусалимі, які приходять із Саби — літургії християнської бачить у тексті оголошення візит мудреців на Різдво Христове. В 6. розділі книги Єремії Бог відкидає дар імпортованих ладан із Саби (). Останній раз в Біблії Царство Саба згадується в плачі за падінням Тіра, у книзі пророка Єзекіїля ().

Історія Періодизація Сабейська цивілізація — одна з найдавніших на Близькому Сході — склалася наприкінці 2-го тис. до н. е. на території Південної Аравії, в родючому, багатому водою і сонцем регіоні, який знаходиться на кордоні з пустелею Рамлат ас-Сабатейн, мабуть, у зв'язку з переселенням сабе з північно-західної Аравії, пов'язаних зі становленням трансаравійського Шляху пахощів. А. Г. Лундін висловлювалися припущення (поки недостатньо підтверджені фактами), що спершу, у середині 2-го тисячоліття до н. е. в союз Саба входило три аравійських племені (основу потуги Саби заклав Каріб'іл Ватар II), але приблизно в XIII або XII столітті до н. е. до нього приєдналися ще три, які об'єднуються перш в союз Файшан.

Історія Сабейського царства підрозділяється на три основних періоди: Період мукаррібів Саба (приблизно перша половина I тис. до н. е.). Період царів Саба (приблизно друга половина I тис. до н. е.). Період царів Саба і зу-Райдана (I ст. до н. е. — III ст. н. е.)

Період мукаррібів Формувальний період сабеїв дослідники відносять до другої половини II тис. до н.е., він завершився у X ст. до н.е., коли з'являється повністю розвинена писемність у поєднанні з технологічною майстерністю для будівництва складних архітектурних комплексів та міст. Існують певні дискусії щодо того, якою мірою вихід з формувальної фази був зумовлений ендогенними процесами або передачею технологій з інших центрів, можливо, через торгівлю та імміграціюNebes, Norbert (2023). "Early Saba and Its Neighbors". In Radner, Karen; Moeller, Nadine; Potts, D. T. (eds.). The Oxford History of the Ancient Near East: The Age of Persia. Vol. 5. Oxford University Press, pp. 330–332Robin, Christian Julien (2002). "Saba' and the Sabaeans". In Simpson, John (ed.). Queen of Sheba, Treasures from Ancient Yemen. The British Museum Press, pp. 57–58.

Спочатку сабеї були частиною «спільнот» (так званих шаабів) на краю пустелі Шайхад. На початку I тис. до н.е., політичним лідерам цієї племінної спільноти вдалося створити величезну співдружність шаабів, що займала більшу частину території Південної Аравії, і отримала назву «мукарріб сабеїв»Korotayev, Andrey (1996). Pre-Islamic Yemen. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag, pp. 2–3. Походження Сабейського царства невизначене та є предметом розбіжностей серед вчених, за оцінками, воно відбулося бл. 1200 року до н. е.Kenneth A. Kitchen The World of "Ancient Arabia" Series. Documentation for Ancient Arabia. Part I. Chronological Framework and Historical Sources p.110

Не пізніше X століття до н. е. починається його посиленняNebes 2023, p. 332Stein, Peter (2024). "Südarabien (Jemen). Das "Glückliche Arabien"". In Kaplony, Andreas (ed.). Geschichte der arabischen Welt. C.H.Beck, pp. 4–5. Першим письменно відомим мукаррібом є Каріб'іл Ватар I, що діяв наприкінці IX — на поч. VIII ст. до н.е. і заснував нову столицю МарібAls König: Gl 1717–1719Hermann von Wissmann (Autor), Walter W. Müller (Hrsg.): Die Geschichte von Sabaʾ II. Das Grossreich der Sabäer bis zu seinem Ende im frühen 4. Jh. v. Chr. (Österreichische Akademie der Wissenschaften, Philosophisch-historische Klasse. Sitzungsberichte, Band 402). Verlag der ÖAW, Wien 1982, S. 76–77..

Розглядається роль сабеїв у формуванні Дмта, розташованого в сучасному регіоні Тиграй в Ефіопії та заснованого бл. 800 року до н. е., оскільки на той час відбувається розширення території Саби та торгівліFattovich, Rodolfo (2017). "Pre-Aksumite culture". Ethiopia : history, culture and challenges. Internet Archive. Munster, Germany : LIT Verlag; East Lansing : Michigan State University Press, р. 90–94 . Доказами сильного сабейського впливу є сабейські написи та сабейські храми. Вчені, що спеціалізуються на південноаравійській археології та епіграфіці, схильні сприяти міграції та/або колонізації, тоді як вчені, що спеціалізуються на африканській археології, схильні наголошувати на корінному походженніFattovich, Rodolfo (2010-11-01). "The Development of Ancient States in the Northern Horn of Africa, c. 3000 BC–AD 1000: An Archaeological Outline". Journal of World Prehistory. 23 (3): 145–175. Сабейське населення мігрувало, щоб зберегти вплив нову державу та пов'язати її з Сабою, зокрема через управління торгівлею між ними (слонова кістка, можливо, була особливою рушійною силою експансії). Додатковим доказом впливу чи влади Сабейського царства над Дмту завдяки використанню титулу «мукарріб», також відомий об'єднавчий титул «мукарріб Дмту та Саби» (mkrb Dʿmt s-S1bʾ)Schulz, Regine (2024). "South Arabia and Its Relations with Ethiopia: A Reciprocal History". In Sciacca, Christine (ed.). Ethiopia at the Crossroads. Yale University Press, p. 131.

Ядаіл Януф продовжив політику попередника, розбудовуючи Маріб, розширючи іригаційні роботиK. A. Kitchen: Documentation for Ancient Arabia I, Liverpool 1994, S. 190 ISBN 0-85323-359-4. Піднесення Сабейського царства відбувається з VIII століття до н. е.Finkelstein, Israel; Silberman, Neil Asher (2007). David and Solomon: In Search of the Bible's Sacred Kings and the Roots of the Western Tradition. Simon & Schuster. p. 171. Протягом століть Саба домінувала на політичному ландшафті Південної АравіїArbach, Mounir; Rossi, Irene (2022). The city-states of the Jawf at the dawn of Ancient South Arabian history (8th–6th centuries BCE). L'Erma Di Bretschneider, p. 22. Саба досягла піку своєї могутності між VIIШ і VI ст. до н.е. Зокрема, завдяки тривалим війнам Ітаамар Ватара I і його онук Каріб'іл Ватара II, шо здійснили низку завоювань розширили сабейську територію до Наджрана на півночі, Аденської затоки на південному заході та на схід від цієї точки вздовж узбережжя до західних передгір'їв плато Хадрамаут. Було підкорено царства Аусан, Мінея і Хім'яр. Внаслідок цього було створено першу об'єднану державу Стародавнього Ємену. Також було створено торговельні факторі-колонії з укріпленнями й храмами на території сучасних Сомаліленді і ПунтлендіPrioletta, Alessia; Robin, Christian Julien; Schiettecatte, Jérémie; Gajda, Iwona; Nuʿmān, Khaldūn Hazzāʿ (2021). "Sabaeans on the Somali coast". Arabian Archaeology and Epigraphy. 32 (S1): 328–339González-Ruibal, Alfredo (2025). "Colonies and colonialism in the Horn of Africa: from the first millennium BC to the nineteenth century". Azania: Archaeological Research in Africa. 60 (3): 372–393. Почалася велика розбудова столиці Маріб. Це дозволило Каріб'іл Ватару II до титулу мукарріба додати титул царя.

Період царів Саби Наступники Каріб'іл Ватара II, зокрема Ітаамар Байїн I, зміцнили свою владу над деякими з його колишніх міст-держав, включаючи Нашк та Манхаят й племена регіону Датінат (Між Сабаою і Хадрамаутом)G. Garbini: Un nuovo documento per la storia dell'antico Yemen, in: Oriens Antiquus 12, 1973, S. 143–163, Tav. 18.

Саба за панування Ядаїл Байїна II й Ітаамар Ватара III не змогла зберегти свою владу над Південною Аравією через посилення сусідніх держав Катабану та Хадрамауту, що повстали. Також 420 року до н.е. відпало Мінейське царствоSo von Wissmann; Inschrift RES 2980, що відрізано шляхи до Наджрану. Саба на той час втратила контроль над Шляхом пахощів. 390 року до н.е. зазнало тяжкої поразки від КатабануInschrift RES 3858. Це змусило її повернутися до своєї основної території навколо Марібу та СірвиSchiettecatte, Jérémie (2024). "Sabaʾ". Thematic Dictionary of Ancient Arabia. Але запанування Сумухуалі Януфа III сабеї контролювали Наджран, узбережжя Аденської затокиHermann von Wissmann: Zur Archäologie und antiken Geographie von Südarabien, Istanbul/Leiden 1968, S. 56. Під час панування цього царя шляхи з Марібу до Сірви було відремонтовано, можливо, служили для забезпечення шляху втечі до Сірви, оскільки столиця Саба Маріб розташовувалася поблизу кордону з Катабаном. Зрештою південне нагір'я було втрачено на користь Катабану, а міста-держави Ятхілл та Вадхі Рагван було поглинуто Мінейським царствомArbach & Rossi 2022, pp. 143–144. Водночас відбувається занепад держави Дмт в Африці, де відмічався вплив чи влада СабиNebes 2023, pp. 348–355. Останнім могутнім царем цього періоду був Ітаамар Байїн II, що зумів придушити повстання в Наджрані, Мінейському царстві й племенами ярмат, дахас, мухамір, амір. Він також вів значні будівельні й інженерні роботиWalter W. Müller (Hrsg.), Hermann von Wissmann: Die Geschichte von Sabaʾ II. Das Grossreich der Sabäer bis zu seinem Ende im frühen 4. Jh. v. Chr. Verlag der österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 1982, S. 269.

242 року до н.е. вдалося відновити зверхність над Хадрамаутом, що дозволило відновити контроль над Шляхом ладану. Ймовірно сабейські царі почали наступ на північні арабські племена, зумівши бл. 200 року до н.е. підкорити плем'я амір.

Поступовий занепад Катабану дозволив Сабі відновити свій вплив, а до II ст. до н.е. поступово зміцнити свою владу. З розпадом Мінейського царства у 120 році до н.е. весь регіон Джауф опинився під контролем Саби, яке в подальшому підкорило регіони Нашан, Нашк і Манхіят. Решта залишилася кочовим племенам, що були в союзі або залежності від Сабейського царства.

До кінця I ст. до н.е. зійшлося кілька чинників, які призвели до занепаду Сабейської державиKorotayev, Andrey (1995). Ancient Yemen. Oxford: Oxford University Press, p. 98. Найбільшим викликом стало розширення Римської республіки за рахунок Держави Селевкідів. Рим завоював Сирію в 63 році до н.е., зайнявши Зайордання. У 30 році до н.е. римлянами було знищено Державу Птолемеїв. Це змінило систему торговельних зв'язків, відволікши сухопутну торговельну мережу Саби.

Оскільки Саба також контролювала морський шлях через Червоне море до Індії через Баб-ель-Мандеб, римський імператор Август спробував підкорити це царство. Десь у 26/25 році до н.е. з армією, відправленою під командуванням римського префекта Гая Елія Галла, що захопив Наджран, потім Ятхілл (столицю Мінейського царства), взяв в облогу сабейську столицю Маріб. Через спеку облогу через 6 діб довелося припинити, втім сабейці зазнали значних руйнувань та втратити у війську. За цим римлянами в Єгипті торгівлю було перенаправлено на морські шляхи, а проміжним портом було обрано Кана. Цей порт був частиною Хадрамауту, далеко від території СабиRobin 2002, p. 53. Значно ослаблене економічно, Сабейське царство невдовзі було підкорено Хім'ярським царством, що завершило цей періодKorotayev, Andrey (1996). Pre-Islamic Yemen. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. ISBN 3-447-03679-6.

Період царів Саба і зу-Райдана