Друга корьо-киданська війна — військовий конфлікт XI століття між королівством Корьо і киданськими силами на території біля сучасного кордону Китаю і КНДР. Корьо-киданські війни почалися в 993 році першою кампанією і завершилися в 1019 році третьою кампанією.

Передумови Передбачаючи можливу агресію з боку киданів, король Сонджон наказав розмістити на березі річки Ялуцзян військові частини, відомі як «Шість гарнізонів». Між річками Чхончхонган і Ялуцзян були побудовані масивні оборонні споруди. Зараз ці місця займають населені пункти Ийджу, Йончхон, Сончхон, Чхольсан, Кусон і Кваксан. Після того, як було закінчено будівництво споруд, Корьо відновив дипломатичні відносини з сунським Китаєм. В Ляо всі ці дії були сприйняті із занепокоєнням. Імператор киданів зажадав віддати землі, зайняті поселеннями шести гарнізонів імперії Ляо. Король Сонджон відмовився зробити це таким чином максимально загостривши і до того непрості відносини між Корьо і імперією киданів.

Початок війни Повстання Кана Чхо в Кесоні дало можливість імператору Ляо ввести війська в Корьо під приводом помсти за вбивство короля Мокчона. Взимку 1010 року киданська армія чисельністю 400 тисяч воїнів під керівництвом імператора форсувала замерзлу річку Ялуцзян на кордоні з Корьо. Генерал Кан успішно відбив першу атаку, зміцнившись на оборонних рубежах навколо гарнізону Сончхона. Оговтавшись, киданська армія перегрупувалась і завдала другий удар, цього разу успішніший. Їм вдалося полонити генерала Кана. Його стратили після того, як він відмовився надати знак поваги киданському імператору.

Киданська армія легко захопила сунчхунський гарнізон і гарнізон Кваксана, значно просунувшись в бік Пхеньяна. Армія Корьо ціною великих втрат змогла відстояти місто. Коли звістку про смерть Кана Чхо досягли королівського двору, в керівництві Корьо виникло сум'яття. Королівські радники наполягали на капітуляції. Після консультації з військовими радниками король Хенджон втік разом з двором в південне портове місто Наджу.

Переговори Кидані продовжували просуватися вперед і захопили столицю країни, Кесон. Місто було зруйновано і розграбовано. Хенджон спробував запропонувати мир киданям. Кидані погодилися вивести війська з Корьо на наступних умовах: території шести гарнізонів повинні перейти під контроль киданської імперії Ляо, а король Хенджон повинен був приїхати в столицю Ляо зі знаками покори киданському імператору. Насправді це означало, що Корьо мав стати васалом імперії Ляо. Хенджон відмовився виконати умови киданів.

Результат Незважаючи на військові успіхи, вторгнення киданів не принесло їм особливих плодів. Просунувшись углиб Корьо, киданський імператор і його війська виявилися ще більш залежні від ліній постачання з Ляо. Побоюючись бути відрізаним від свого тилу, імператор киданів вирішив відвести свої війська. Загони армії Корьо атакували киданів безупинно під час відступу, що призвело до загибелі близько 20-30 тисяч солдатів киданської армії.

Література Ebrey, Patricia Buckley; Walthall, Anne (2014), Pre-Modern East Asia: To 1800: A Cultural, Social, and Political History, Third Edition, Boston, MA: Wadsworth, Cengage Learning. Hatada, Takashi; Smith Jr, Warren W.; Hazard, Benjamin H. (1969), A History of Korea, Santa Barbara, CA: ABC-Clio. Simons, Geoff (1995), Korea: The Search for Sovereignty, New York, NY: St. Martin's Press. Twitchett, Denis; Tietze, Klaus-Peter (1994), «The Liao», in Franke, Herbert; Twitchett, Denis (eds.), The Cambridge History of China, Volume 6, Alien Regime and Border States, 907—1368, Cambridge: Cambridge University Press, pp. 43–153.

Посилання Корьо і кидані Обмін подарунками між державами Східної Азії в ХІ столітті