Територіальний поділ Антарктиди — історично сформована в XIX — XX століттях система географічного (але не політичного) поділу поверхні шостого континенту Землі на ділянки території, традиційно звані «Землями» і «Берегами».
Оскільки в силу екстремальної суворості клімату і своєї важкодоступності Антарктида до 1820 років була невідома людству та не мала власного постійного населення, ні, відповідно, громадян та урядів, тобто з точки зору міжнародного права (див. Договір про Антарктику) є terra nullius Joyner, C .; Chopra, S. The Antarctic Legal Regime. — Dordrecht: Martinus Nijhoff Publishers, 1988. — 288 с. — ISBN 90-247-3618-8 , ця система, а також вся пов'язана з топонімію, формувалися, в основному, першовідкривачами, полярними дослідниками відповідних областей.
Структура
Квадранти 98 % поверхні Антарктиди покрито крижаним щитом, який візуально приховує особливості рельєфу, до яких можна було б «прив'язати» підрозділ території на ділянки, тому з початку минулого століття картографи брали за «відправну точку» південний полюс, розташований приблизно в центрі континенту, і ділили всю його поверхню на чотири чверті — квадранти Див., наприклад, цікарти 1912 і 1938 років.: Квадрант Ендербі (Гаус), або Африканський квадрант — від 0 ° до 90 ° с. д. Квадрант Вікторії, або Австралійський квадрант — від 90 ° до 180 ° с. д. Квадрант Росса, або Тихоокеанський квадрант — від 180 ° в. д. до 90 ° з. д. Квадрант Ведделла, або Американський квадрант — від 90 ° до 0 ° з. д.
Називалися вони або по великому, найбільш значимому об'єкту всередині кожного (Земля Ендербі, Земля Вікторії, море Росса, море Ведделла), або по об'єкту, на який кожен з квадрантів «дивиться» (тобто, наприклад, Африканський квадрант лежить навпроти Африки і т. д.).
Надалі, коли були в достатній мірі досліджені внутрішні частини материка, виявилося, що два найбільш заглиблювальні а материк Антарктиди моря — Ведделла і Росса — з'єднують Трансантарктичні гори. Ця гірська система, таким чином, ділить її поверхню надвоє, на обширну Східну Антарктиду і меншу за площею Західну Антарктиду. Східна частина займає приблизно половину квадранта Ведделла, а також квадранти Ендербі та Вікторії повністю. Західна — квадрант Росса і половину квадранта Ведделла яка залишилася.
Землі і Береги Паралельно, в міру виявлення все нових і нових ділянок антарктичної суші, складалася система географічного поділу материка на «Землі», їх прибережних частин на «Береги», а вод, що омивають ці береги Південного океану — на моря. Як правило, ці об'єкти називали на чиюсь честь за ініціативою експедицій, що їх досліджували.
Найчастіше щільно прилеглі льоди, густі тумани і завірюхи не дозволяли першовідкривачам наблизитися до поміченої суші або пройти уздовж неї значну відстань, щоб визначити її розміри. Те, що спочатку здавалося мисом або острівцем, могло в реальності бути частиною великої землі — чи навпаки. Тому іменування відкритої землі «Землею» або «Берегом» мало практичний сенс: першовідкривач таким чином позначав, що бачить. При цьому частина земель, які спостерігалися мореплавцями, пізніше не знаходила свого підтвердження зовсім, часом опиняючись тривіальними скупченнями айсбергів, а то й просто міражами (див. Земля Морелла, Земля Кармен, острови Аврори, Томпсон, Доґерті, Емеральд та ін.).
Так чи інакше, терміни «Земля» і «Берег» прижилися і продовжують застосовуватися і після того, як уявлення про материку вже склалося. Правда, якщо кордони по довжині Берегів визначені чітко, межі Земель такою якістю не володіють і до теперішнього часу на географічних картах не даються. Таким чином, про розміри тієї чи іншої Землі можна здогадуватися лише по розташуванню і величині кегля літер шрифта відповідного напису її назви на карті, причому в різних джерелах, навіть випущених однією країною та/або в один час, це може даватися по-різному. Так, наприклад, Топонімічний словник «Географічні назви світу» (М.: АСТ, 2001) пише, що Берег Правди є частиною Землі Вілкса, а карта з книги Л. Дубровіна та М. Преображенської «О чём говорит карта Антарктики» (Л.: Гидрометеоиздат, 1987) поміщає цей же Берег на Землю королеви Мері.
Назви Земель і Берегів поділяють на чотири основні групи Грушинський, Н .; Дралкин, А. Антарктида. — М .: Надра, 1988. — 199 с. — ISBN 5-247-00090-0 . Перш за все це імена першовідкривачів, полярних дослідників. Друга група — назви на честь глав компаній, промисловців і меценатів, які фінансували їх експедиції. Третя група — назви на честь правителів і високих чиновників країн, громадянами яких були дослідники. Четверта група об'єднує назви, що давалися першовідкривачами на честь своїх рідних і близьких. Трапляються і назви, присвоєні за різноманітних інших причин.
Велика частина топонімів присвоювалась відповідними об'єктами в момент їх відкриття, пік останніх припав на перші десятиліття XX століття. Однак є й такі, місце під які викроювалося на карті профільними структурами різних держав пізніше, заднім числом, і які отримували свої імена деколи через багато років як данину пам'яті тим чи іншим значущим особистостям і подіям минулого. За назвами часто можна визначити, представники якої країни досліджували ту чи іншу область. Ось повний ієрархічний список Земель і Берегів із зазначенням років появи цих назв на карті: