Машрік (, ель-Машрік: «Там, де схід») — територія, яка спочатку включала в себе (згідно з арабськими географами, насамперед ібн Хордадбех) всі відомі в IX-X століттях Східні землі, включаючи Індію, Китай, ряд островів Індійського та Тихого океанів аж до Японії.
Останнім часом визначення «ал-Машрік» застосовується в арабській мові, зазвичай, як збірне позначення Іраку, Сирії, Йорданії, Палестини та Лівану. Іноді в названий ряд включають і Єгипет.
Історія Згідно з уявленнями арабської науки X століття (які ґрунтувалися, у тому числі, і на працях Клавдія Птолемея), Земля має кулясту форму, «поміщена в порожнечу небосхилу, як жовток всередині яйця…» (Фірдоусі?) і «… розділена на дві половини лінією екватора, який тягнеться зі сходу (ель-Машрік) на захід (ель-Магриб)». Таким чином, весь світ складався з чотирьох чвертей, і однією з них, що цілком закономірно, був Машрік. Пізніше, після припинення стрімкого поширення ісламу, словом «Машрік» стали іменувати лише землі, розташовані на схід від Мекки (за винятком Аравійського півострова, який зазвичай не входив ні в поняття Сходу, ні в поняття Заходу), які потрапили під мусульманський вплив (нинішні Іран, Середня Азія, Афганістан, Пакистан). Після розмежування шиїтів та сунітів Персія все частіше виключалася з цього ряду.
З XVI століття до початку XX століття, в період османського панування, межі поняття «ель-Машрік» стиснулися до рубежів османських провінцій на Близькому Сході і, таким чином, отримали сучасний обрис.
Див. також Велика Сирія Колиска цивілізації Левант Магриб Межиріччя Передня Азія Родючий Півмісяць Міжнародна мережа доріг арабського Машріку
Джерела Книга шляхів та країн/ Переклад з арабської, коментарі, дослідження, покажчики та карти Наілі Валіханова. — Баку: Елм, 1986. — 428 с.
Посилання Східна частина ель-Машріка