«Цар Еді́п» () — фільм П'єра Паоло Пазоліні 1967 року за мотивами однойменної трагедії Софокла.
Сюжет Дві сюжетні лінії фільму протікають в сучасності і Давній Греції.
XX століття. В італійській родині народжується хлопчик. Батько, спостерігаючи за тим, як мати віддана своїй дитині, змучений ревнощами відносить хлопчика і залишає його в пустелі. Дія переноситься в античні часи і сюжет оповідає дещо видозмінену Пазолінієм класичну трагедію Софокла.
Дитина врятована від смерті й потрапляє до двору правителів Коринфу — Поліба та Меропи. Бездітне подружжя виховало хлопчика при царському дворі як власного сина і дало йому ім'я Едіп. Юнак Едіп дізнається пророцтво оракула — він уб'є свого батька і одружиться зі своєю матір'ю. Він не знає, що Поліб і Меропа тільки його прийомні батьки і залишає Коринф, намагаючись втекти від страшного пророцтва.
По дорозі до Фів Едіп випадково зустрічає свого справжнього батька Лая. Між ними відбувається суперечка і Едіп його вбиває. Пройшовши через низку випробувань Едіп стає царем і в невіданні одружується на цариці Фів, своїй справжній матері Іокасті. Пророцтво збувається. Приголомшений Едіп, якому розкрита правда, виколює собі очі. Іокаста позбавляє себе життя самогубством.
Фільм закінчується знову в сучасному світі. Осліплий Едіп повертається на те місце, де він народився.
В ролях Актор(ка) Роль Франко Чітті … Едіп |-valign="top" |align="right"| Сільвана Мангано || … ||Іокаста Аліда Валлі … Меропа |-valign="top" |align="right"| Кармело Бене || … ||Креонт Джуліан Бек … Тіресій |-valign="top" |align="right"| Нінетто Даволі || … ||вісник/Анджело Лучано Бартолі … Лай |-valign="top" |align="right"| Ахмед Белахмі || … ||Поліб П'єр Паоло Пазоліні … верховний жрець |-valign="top" |align="right"| Франческо Леонетті || … ||слуга Лая Джандоменіко Даволі … пастух Поліба |-valign="top" |align="right"| Жан-Клод Б'єт || … ||жрець Іван Скратулья … ''жрець
Цікаві факти Натурні зйомки фільму велися в областях Венето та Ломбардія, в місті Болонья та в Марокко. Як музичний супровід фільму використано твори В. А. Моцарта, румунські народні мелодії, старовинна японська музика, російські революційні пісні під редакцією П. П. Пазоліні. Сам Пазоліні зіграв у цьому фільмі невелику роль верховного жерця.
Нагороди і номінації Фільм було представлено на XXVIII Міжнародному кінофестивалі у Венеції, де він номінувався на «Золотого лева» та розділив з іншим фільмом приз Міжнародної кіноконфедерації з популяризації літератури і мистецтва (СІДАЛК). 1968 — «Золотий кубок» (Італія) за найкращу режисуру П. П. Пазоліні. У 1968 році «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів присуджені продюсерові Альфредо Біні та художнику-декоратору Луїджі Скаччаноче.
Див. також Едіпів комплекс
Джерела
Примітки
Посилання
«Миф как форма существования мира» «Киноведческие записки» Ада Бернатоните. Рецензия на фильм