Костянти́н Костянти́нович Абаза́ ( , село Докторівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії — , Ізмаїл, нині Одеської області, Україна) — військовий історик, письменник і педагог.
Біографія
Костянтин Костянтинович Абаза належав до роду Абаза, що вів свій родовід від молдавського боярина Іллі Андрійовича Абази Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 8.. Його нащадки у 17 столітті переїхали до України. Батько Костянтина — Костянтин Дмитрович Абаза — народився 28 липня (9 серпня) 1804 року в козацько-старшинській родині України-гетьманщини. а 30 жовтня (11 листопада) 1836 року став ротмістром. Мати Костянтина — Софія Олександрівна фон Циглер — була донькою майора Руммель В. В. и Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 6.. У Костянтина була старша сестра Анастасія (народилася 14(26) листопада 1837 року), молодша сестра Марія (народилася 3(15) серпня 1848 року), двоє молодших братів — Василь (народився 31 грудня 1844 року, за новим стилем — 12 січня 1845 року) та Іван (народився 24 травня (5 червня) 1846 року). Обидва брати 1880 року стали штабс-ротмістрами, Василь у 1881—1884 роках був дільничим мировим суддею у Санкт-Петербурзі.
Костянтин Абаза 1859 року закінчив Полтавський кадетський корпус.
Під час служби в артилерії звернув на себе увагу завдяки успіхам його учнів-солдатів у засвоєнні грамотності та спеціальних знань.
У 1871—1875 роках викладав у Чугуївській центральній школі для нижніх чинів. Потім довго був інспектором у Санкт-Петербурзькому піхотному юнкерському училищі, згодом — заступник начальника та виконувач обов'язків начальника училища. Неодноразово читав лекції для вихованців військових навчальних закладів і офіцерів за методикою початкового навчання грамоти.
Від 1892 року полковник у відставці. Жив в Ізмаїлі, з 1902 був там мировим суддею.
Співпраця з журналами та газетами
Співпрацював із журналами «Читальня народной школы» (1888), «Досуг и дело» (1889), «Родина» (1880—1890-і). Друкував статті з історії та природознавства в газетах «Русский инвалид», «Голос», «Санкт-Петербургские ведомости», «Гражданин». У журналі «Родник» друкувалися його нармси для дітей на військово-історичні теми.
Найголовніші праці «Книга для початкового читання у військах» (1871) — уклав спільно з Миколою Петровичем Столп'янським. «Керівництво для навчання в початкових військових школах» (1873) — у співавторстві. «Книга для читання у військових школах і казармах, у школах недільних і вечірніх класах для дорослих» (1880). «Азбука для застосування в початкових військових школах і в школах для навчання грамоти дорослих узагалі» (1883). «Настанова, як вчити грамоти солдатів» (1887). «Загальнодоступна воєнно-історична хрестоматія» (1887). Перевидано як «Героїчні оповідання. Народи Сходу та Заходу» (1900) та «Вітчизняні героїчні оповідання» (1901). «Нариси зі стародавнього козачого побуту в загальнодоступному викладі» (1890). «Завоювання Туркестану» (1901). «Бесіди про японця» (1904, 1905) — два випуски, призначені для солдат.
Примітки
Література
Военная энциклопедия. — Т. 1. — Санкт-Петербург, 1911. — С. 2—3. Войналович Е. В., Кармазинская М. А. Абаза Константин Константинович // Русские писатели 1800—1917. Биографический словарь / П. А. Николаев (гл. ред.) — Москва: Советская энциклопедия, 1989. — Т. 1: А—Г. — С. 11.
Електронні джерела
Абаза Костянтин Костянтинович (російською мовою) Сайт історика Сергія Володимировича Волкова. Колекція фотографій