Наньчжао

Наньчжао (кит. 南詔|南诏 Nánzhāo) — королівство народу бай, основна територія якого розташовувалася в сучасній провінції Юньнань в Китаї. Розквіт Наньчжао припадав на VIII — IX століття. Наньчжао було багатонаціональною буферною державою між Китаєм і Південно-Східною Азією. Експансія і розпад Наньчжао привели до розселення лао і таї на території сучасного Лаоса і Таїланда.

Історія Передумови Згідно офіційних хронік Наньчжао походить від племінної конфедерації Айлао у складі племен міньпу, цзюляо, пяоюе, лопу і шеньдуDaniels, Christian (2021), Nanzhao as a Southeast Asian kingdom, c.738-902, Journal of Southeast Asian Studies, p. 196. Народ цуаньмань прийшов до влади в сучасній Юньнані у 225 році під час південного походу шуського командувача Чжуге Ляна. До IV століття вони отримали контроль над регіоном, але повстали у 593 році проти імперії Суй та були знищені у відповідь у 602 році. Цуаньмань розділилися на дві групи, відомі як чорна та біла миваBeckwith, Christopher I. (1987). The Tibetan Empire in Central Asia: A History of the Struggle for Great Power among Tibetans, Turks, Arabs, and Chinese during the Early Middle Ages. Princeton University Press, p. 65. Зрештою Суй відмовилися від цього регіону. Племена біла мива (баймань), яких вважають попередниками народу бай, оселилися на родючих землях західного Юньнані навколо альпійського озера Ерхай. Чорна мива (умань) з 7 племен, яких вважають попередниками народу ї, оселилися в гірських районах східного Юньнані"Cuan Culture in Yunnan – Yunnan Exploration: Yunnan Travel, Yunnan Trip, Yunnan Tours 2020/2021".

Племена умань селилися навколо озера Ерхай, утворюючи у VII ст. князівства, відомі як чжао. Їх спочатку було 8, але після поглинання більшими залишилося лише 6: Менше, Менсі, Ланцюн, Тентань (Дендань), Шилан та Юесі (Мосе)"The Faded Buddhist Country: A Brief History of Ancient Yunnan Constitution | by 山滇之城 | Medium". Імперія Тан фінансувала та залучала місцевих вождів, щоб поширити свій вплив на регіонYang, Bin (2008a). "Chapter 3: Military Campaigns against Yunnan: A Cross-Regional Analysis". Between Winds and Clouds: The Making of Yunnan (Second Century BCE to Twentieth Century CE). Columbia University Press. Менше-чжао було зафіксовано як Ма Шицзи, що означає «Володар Золотого Бамбука». Оскільки воно розташоване на півдні, Менше також називалося «Наньчжао» або південне чжао.

Заснування Початок Наньчжао відносять до 649 року, коли Сінуло (Сенола), вождь чжао Менше, заснував Да Мен (Велика Мен) та прийняв титул ціцзя-ван («видатний ван») та визнав зверхність імперії Тан"Nanzhao 南詔 (www.chinaknowledge.de)". 652 року зумів змусити байманьського вождя Чжан Лецзіньцю, який правив озером Ерхай та горою Цан, поступитися своїми володіннями. Ця подія відбулася мирно, оскільки Чжан добровільно поступився місцем Сінуло. Угода була освячена під залізною колоною в ДаліYongjia, Liang (6 August 2018). Religious and Ethnic Revival in a Chinese Minority: The Bai People of Southwest China. Routledge. ISBN 9780429944031. 655 року Сінуло отримав від Тан посаду префекта Вейчжоу та 672 року війська для боротьби з іншими чжаоWang, Zhenping (2013). Tang China in Multi-Polar Asia: A History of Diplomacy and War. University of Hawaii Press, p. 101-102.

Втім 704 року наступний ван Луошен'янь вимушен був визнати зверхність Тибетської імперії. Луошен'янь і його наступник Шенлопі відмовилися від активної зовнішньої політики, маневруючи між Тибетом і ТанBlackmore, M. (1960). "The Rise of Nan-Chao in Yunnan". Journal of Southeast Asian History. 1 (2), p. 50.

З 733 року відновлюються кампанії з підкорення сусідніх чжао. Спочатку ван Пілоге, скориставшись боротьбою в чжао Менсуй, зумів захопити його. Невдовзі було завдано поразки чжао ШиланBlackmore, M. (1960). "The Rise of Nan-Chao in Yunnan". Journal of Southeast Asian History. 1 (2): 47–61, p. 52-3. Потім було завдано поразки коаліції Шиванцяня, правителя Шилана, і Мєлопі, правителя Тентаня, після чого Пілоге приєднав їхні володіння до Наньчжао. У 737 році за підтримки танського двору Пілоге отримав чжао Юесі, тим самим об'єднав «шість чжао» в єдину державу Наньчжао, отримавши титул вана Юньнані від танського імператора Сюань-цзунаBlackmore 1960, p. 57. Воно знаходилося в стані формального васалітету по відношенню до останнього. Столицею в 738 році стало місто Тайхе в центрі родючої долини Ерхай — місце було ідеальним: його можна було легко захистити від нападу, і воно знаходилося посеред багатих сільськогосподарських угідьBlackmore, M. (1960). "The Rise of Nan-Chao in Yunnan". Journal of Southeast Asian History. 1 (2): 47–61. За правління Пілоге баймань було вигнано зі східного Юньнаня та переселено на захід. Умань і баймань було розділено, щоб створити більш зміцнену кастову систему служителів та воїнів.

Розквіт і експансія

В 750 рік Наньчжао на чолі із ваном Гелофеном підняло повстання проти танського Китаю. Ця війна отримала назву Тяньбао. В 751 рік Сяньюй Чжунтун, губернатор Цзяньнаня (сучасний Сичуань), відправив 80-тисячну армію, яка зазнала поразки під Сяньгуанем, в тому ж роціHerman, John E. (2007). Amid the Clouds and Mist China's Colonization of Guizhou, 1200–1700. Harvard University Asia Center, p. 30, коли сталася Таласька битва, і китайці зазнали нищівної поразки від арабів в Центральній Азії. Свідоцтвами цієї битви стали Генеральська Печера і Могила Десяти Тисяч Солдат в районі Сянгуаня. В 754 році була послана інша китайська 100-тисячна армія, яка теж зазнала поразки в Муеге. Того ж року було укладено союз з тибетським ценпо Меагцомом, яким фактично визнано зверхність останнього. Того ж року Наньчжао отримав контроль над солончаками округу Яньюань, які використовував для регулювання поставок соліHuang, Caiwen (2020), The Lancang Guard and the Construction of Ming society in northwest Yunnan, p. 20. Ці дії співпали з кризою в імперії Тан, викликаною повстанням у 755 році Ань Лушаня. Натхненні успіхом, полководці Наньчжао зайняли весь Юньнань і просунулися в Цзяньнані, 757 року вдерлися до Шрикшетри, зайнявши верхів'я ІравадіBryson, Megan (2019), The Great Kingdom of Eternal Peace: Buddhist Kingship in Tenth-Century Dali, p. 91. 763 року Шрикшетра визнала зверхність Наньчжао

Наступний ван Імосунь продовжив протибетську політику. У 779 році він брав участь у великому нападі тибетців на імперію Тан. Однак тягар необхідності підтримувати кожну тибетську військову кампанію проти Тан незабаром став на нього тягарем. У 794 році він повстав проти Тибету, здобувши перемогу у битві при Шеньчуані, після чого перейшов на бік ТанWang 2013, p. 137. Це стало початком тривалої війни з Тибетською імперією, що тривала до 801 року, коли тансько-наньчжаоські війська здобули перемогу у битві при ДулуBeckwith, Christopher I. (1987). The Tibetan Empire in Central Asia: A History of the Struggle for Great Power among Tibetans, Turks, Arabs, and Chinese during the Early Middle Ages. Princeton University Press, p. 157. Водночас до 794 року було підкорено усі клани племені мосе (одного з умань) уздовж рік Цзіньша і Ялун.

Наступний ван Цюаньлунчен вступив у конфлікт з командуючими армії, що набули чималої влади. У 816 році внаслідок змови на чолі із командувачем Ван Цодянем вана було вбито. Змовники призначили маріонеткового правителя Цюаньлішена. Проте останній вже через 3 роки перебрав на себе, але 823 року його було повалено командуючими й замінено на брата Цюаньфеню. Він та Ван Цуодянь, який залишався впливовим військовиком, відіграли важливу роль у розширенні території НаньчжаоWang 2013, pp. 117–118.

Протягом 820-х років почалося нове протистояння з Шрикшетрою. У 829 році було взято Ченду, але вже 830 року це місто було залишеноHerman, John E. (2007). Amid the Clouds and Mist China's Colonization of Guizhou, 1200–1700. Harvard University Asia Center, p. 33, 35. 832 року війська Наньчжао захопили столицю Халінджі держави Шрикшетра (в Бірмі), зрівняли її з землею, а виживших мешканців погнали в полонHerman, John E. (2007). Amid the Clouds and Mist China's Colonization of Guizhou, 1200–1700. Harvard University Asia Center, p. 33, 36. У 835 році війська Наньчжао напали на монську держава Мічень і захопили багато полонених. Проте монським державам Куньлунь, Модіпо, Мічень, вдалося об'єднати свої сили в боротьбі з Наньчжао і зупинити її наступDaniels, Christian (2023), Buddhist kingship and governance in the Dali Kingdom, 1140s to 1200, Journal of Southeast Asian Studies, p. 595.

846 року було здійснено напад на Аннам, що належав імперії Тан. Це стало початком швидкого погіршення відносин між державамиHerman 2007, p. 35. Остаточно офіційні відносини було розірвано у 854 році з ініціативи імператора Сюань-цзуна IIWang 2013, p. 120. У відповідь Шилун, правитель Наньчжао, 859 року прийняв титул імператора. Він марно спробував домовитися про шлюбний союз, а також про статус «молодшого брата» з династією Тан. Шилун також убив Ван Цодяня. Щоб збільшити військо, Шилун наказав усім чоловікам старше 15 років вступити до армії.

З 860 року почалися бої за Сунпін в Аннамі та Бочжоу. 861 року на декілько місяців витіснено танські війська з Аннаму та захоплено ЮнчжоуHerman 2007, p. 36. 863 року знову захоплено Аннам.

Занепад У вересні 865 року 50-тисячна армія Наньчжао зазнала поразки від танського війська, що вдерлося до Аннаму. До весни 866 року було втрачено усю цю провінціюKiernan, Ben (2017). Việt Nam: a history from earliest time to the present. Oxford University Press, p. 123. У відповідь у 869 році Шилун напав на Січжоу й Ченду за допомогою племені дунманьWang 2013, p. 126.. Якщо перше було швидко захоплено, то облога другого тривало місяць й зрештою у запеклій битві Шилун зазнав поразки.

873 року Наньчжао було витіснено з провінції Сичуань. Наньчжао знову вдерлося взимку 873-874 років і дійшов до Ченду на відстань 70 км, захопивши Цюнчжоу та здійснивши набіг на префектуру Цяньчжун (сучасний Пеншуй), перш ніж відступити. Невдовзі після цього вони знову напали та протягом трьох днів грабували передмістя Ченду, але не змогли пробити його ворота та відступилиWang 2013, p. 129-130. 875 року у битві на річці Даду Наньчжао зазнало нищівної поразки, у полон потрапило 50 вождів племен, яких було страченоWang 2013, p. 131. 877 року було втрачено Бочжоу. Це фактично поклало край загарбницьким кампаніям Наньчжао.

Наступник Лоншунь розпочав перемовини з Тан щодо шлюбного союзу, який було укладено у 880 році. Шлюб з танською принцесою Аньхуа так і не був укладений через повстання Хуа Чао. У 897 році Лоншунь було вбито одним зі своїх міністрів. Його наступник, Шуньхуа, відправив посланців до Тан з проханням відновити дружні відносини, але на той час імперія вже почала занепадати, тому він не отримав відповідіWang 2013, p. 134-5.

Зміни династії 902 року династія Наньчжао була повалена головний міністр (буксе) Чжен Майсі вбив імператорську родину та узурпував трон, заснувавши державу Дачанхе. У 928 році байманьський аристократ Ян Ганьчжень допоміг буксе Чжао Шаньчжену повалити династію Чжен та встановити державу Датяньсін. Новий режим проіснував лише рік, перш ніж Чжао був убитий Яном, який створив династію Даїнін. У 937 році Дуань Сіпіном було засновано царство ДаліBryson 2019, p. 94Bryson 2016, p. 37.

Спадщина В 1254 році Далі захоплюють монголи на чолі з ханом Хубілаєм. Тайські племена емігрують на територію сучасних Таїланду, Лаосу і штату Ассам в Індії.

Населення