Респу́бліка Башкортоста́н, Башкортоста́н (; , МФА: [bɑʂqʊ̞rtʊ̞'stɑn rʲisˈpublʲikähɯ]) — республіка, суб'єкт Російської Федерації зі столицею в місті Уфа. Також входить до складу Приволзького федерального округу.
Утворена 20 березня 1919.
Географія
Географічне положення Республіка розташована на схилах Південного Уралу й в Передураллі. Найвища точка на території Башкортостану — гора Ямантау (1640 м). Довжина республіки з півночі на південь — 550 км, із заходу на схід — 430 км.
Межує зі Свердловською, Челябінською та Оренбурзькою областями Росії, Пермським краєм, а також з Республіками Татарстан і Удмуртія.
Найбільші річки: Біла (Агідель) (1430 км) і її притоки Нугуш (235 км), Сім (239 км), Уфа (Караїдель) (918 км), Дьома (556 км), а також Сакмара (760 км), Урал та Ік (571 км).
Озер налічується близько 2700. Найбільша кількість озер є в зауральській частині республіки: Курман-Куль, Шерамбай, Ала-Куль, Куш-Куль, Карагай-Куль, Біле, Учали, Узун-Куль, Улянди, Карабаликти, Банне, Мулдак, Чебаркуль, Талкас, Култубан, Юмуркали й ін. Майже всі перераховані озера Башкирського Зауралля мають довгасту форму й витягнуті паралельно гірським хребтам, що, треба думати, пов'язане з їхнім тектонічним походженням. Озера ці рясні рибою (до 40 видів). Серед озер західної частини Башкирії найбільш великими є Асли-Куль, що має площу 18,5 км², та Кандри-Куль із площею 12 км². На території Республіки находиться національний парк «Башкирія», Башкирський заповідник, заповідник Шульган-Таш. На території Шульган-Таша є однойменна печера, більше відома як Капова — найбільша печера Уралу (довжина біля трьох кілометрів).
Крайні точки
північна — 56 ° 31 'пн. ш. 54 ° 31 'сх.д, на північний захід від села Байсарово Янаульського району; південна — 51 ° 34 'пн. ш. 57 ° 12 'сх. д, на південний схід від села Кужанак Зіанчурінского району; західна — 55 ° 07 'пн. ш. 53 ° 08 'сх. д, на південний захід від села Івановка Бакалінського району; східна — 54 ° 52 'пн. ш. 60 ° 00 'сх. д, на північний схід від станції Устиново Учалинского району.
Корисні копалини У Башкортостані є родовища нафти (Арланське й Чекмагуське, Ішимбайське, Туймазінське, Шкаповське й ін.), природного газу (Кумертау, Янаул і ін., прогнозовані запаси більше 300 млрд м³), вугілля Південно-Уральського басейну (балансові запаси до 0,5 млрд тонн), залізної руди (балансові запаси близько 100 млн тонн), міді та цинку Сібайського родовища, золота, кам'яної солі, якісної цементної сировини.
Клімат Клімат континентальний з помірно теплим літом і холодною зимою. Пересічна температура січня −15°, липня +19°. Опадів близько 550—600 мм на рік у північно-східній частині і 300—400 мм у степових районах півдня. Вегетаційний період — 120—135 діб.
Рослинний світ Ліс займає понад 40 % території республіки. У Передураллі це змішані ліси, північніше, у західному передгір'ї, розташовані сосново-листяні й березові ліси й темнохвойна тайга.
У Передураллі також поширені лісостепи з березовими й дубовими лісами, різнотравно-ковилові степи.
Тваринний світ
Тваринний світ краю досить різноманітний. На території Башкортостану живуть 286 видів птахів, 76 видів ссавців, 700 видів червоподібних, 121 вид молюсків, близько 500 видів членистоногих, 10 видів земноводних і стільки ж плазунів. Багато видів тварин і птахів мають велику зону перебування, хоча поширення деяких європейських видів обмежене Уральським хребтом.
Риби. У річках, озерах і ставках республіки живуть 47 видів риб, 13 з них занесені до Червоної книги Башкортостану. До них належать стерлядь, осетер, таймень, пструг струмковий, європейський харіус, а також пелядь, рипус, сиг. Ширше розповсюджені лящ, головень, язь, плітка, карась, сороча, а також окунь, йорж та судак. Зустрічаються сом, минь, тюлька.
Птахи. У Башкирському Заураллі зареєстровані огар, турпан, куріпка біла, шилодзьобка, кречітка, білокрилий жайворонок, кам'янка-плясунья, мала мухоловка, а в Башкирському Передураллі — вівчарик жовтобровий, волове очко. По всій території трапляється сіра куріпка, звичайний жайворонок, орябок, різні види качок й мартинів.
З плазунів відмічено кілька видів, у тому числі болотяна черепаха.
Ссавці. Зі ссавців у південних районах зустрічаються пискуха мала, хом'ячки сірий і Еверсмана, а на лівому березі річки Білої зустрічається ховрах рудуватий. Однак більшість тварин живе на всій території республіки: бабак, тушкан, заєць сірий, тхір степовий, ведмідь, рись, куниця, бурундук, вивірка лісова, бобер, ондатра, лось, сарна сибірська, свиня дика і багато інших.
Об'єктами полювання в цей час є в основному качині: крижень, червоноголовий нирок, свіязь, широконіска, а також орябок, тетерев, глушець, слуква тощо. Полюють на куницю, річкового візона, горностая, ласицю, степового тхора, борсука, вовка, лисицю, єнота, зайця.
Суворо, при певних нормах, здійснюється полювання на лося, свині дикої, ведмедя й бобра, тому що в результаті вирубки лісів, забруднення водойм і полів їхня чисельність сильно скоротилася. Зникли багато видів птахів — у Башкортостані перестали гніздитися пелікан, стрепет, дрохва, степовий орел, повністю винищена хохуля. У Червону Книгу Башкортостану внесені деякі види хижих птахів, ссавців і комах.
З метою збереження природних комплексів створені національний парк «Башкирія», Башкирський заповідник, заповідник «Шульган-Таш».
Ґрунти В західній частині переважають чорноземи; на півночі від р. Білої — дерново-підзолисті і сірі лісові ґрунти. В гірських районах Уралу — гірськолісові сірі і гірськолучні ґрунти. На півночі і північному сході Предуралля поширені мішані темнохвойно-широколистяні ліси, які далі на південь переходять в широколистяні. На півдні — ковилово-різнотравні степи, переважно розорані.
Історія
В IX—X столітті башкири жили на території Південного Уралу між річками Волга, Кама, Тобол і верх, течією Яїку (Уралу). Башкири були кочовиками і займалися скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом. Після завоювання татаро-монголами Башкирія ввійшла до складу Золотої Орди, а в 1-й половині XV століття була поділена між Казанським і Сибірським ханствами і Ногайською ордою.
Після завоювання московськими військами Казанського ханства (1552) основна частина башкирських племен 1554—1557 добровільно прийняла російське підданство. Під впливом російських селян-переселенців башкири починають займатись рільництвом і переходять від кочового до осілого життя. Башкири на чолі з Салаватом Юлаєвим, сподвижником Омеляна Пугачова, брали активну участь у селянській війні 1773—1775. З 1798 царський уряд поділив Башкирію на кантони (військові округи), сформувавши з населення нерегулярне військо для оборони кордонів. У 1865 кантонну систему управління ліквідовано й башкирів прирівняно до сільських жителів. У XVIII столітті і 1-й пол. XIX століття багато земель захопили російські поміщики й заводчики, а в пореформений період відбувається інтенсивне заселення Башкирії російськими переселенцями.
Ще у XVIII столітті в Башкирії виникла гірнича промисловість. У 1878 в Уфимській губернії було 200 промислових підприємств, в гірсько-лісових районах працювало 14 металургійних заводів, на яких переважали російські робітники (національний пролетаріат був незначний).
Утворення Малої Башкирії Після Лютневої Революції 1917 року в регіоні почався процес національного руху за створення національно-територіальної автономії. У липні-серпні 1917 року в Оренбурзі пройшли I і II Всебашкирські з'їзди (курултаї), де було ухвалено рішення про потребу створення «демократичної республіки на національно-територіальних засадах» у складі федеративної Росії. Вибране першим і переобране другим з'їздами Башкирське обласне (центральне) шуро (рада) працювало в Оренбурзі і готувалося до Засновницьких зборів Росії, які мали відбутися в січні 1918 року.
Жовтневий переворот вніс корективи до процесу становлення автономії. 16 листопада 1917 року Башкирське обласне шуро проголошує частини територій Оренбурзької, Пермської, Самарської, Уфимської губерній автономною частиною Російської республіки — територіально-національної автономії Башкурдістан. Останнє рішення затверджено на III Всебашкирському з'їзді (курултаї), який проходив 8—20 грудня 1917 року в Оренбурзі.
Поняття «Мала Башкирія» введено в січні 1918 року в ході розробки проєкту «Положення про автономію Малої Башкирії». До складу Малої Башкирії віднесені південна частина Красноуфимського, південна Осинського, південно-східна Єкатеринбурзького, південно-західна Шадринського (Пермська губернія), південно-західна Челябінського, західна Троїцького, Верхньоуральського, північно-західна Орського, північна Оренбурзького (Оренбурзька губернія), південно-західна Бірського, північно-східна частина Стерлітамацького повітів (Уфимська губернія), східна Бугурусланського (Самарська губернія). Оцінково: територія — 78 439 км², населення — 1219,9 тисяч осіб.
20 березня 1919 року підписано «Угоду центральної Радянської влади з Башкирським урядом про Радянську Автономну Башкирію». У пресі опубліковано 23 березня 1919 року, тому офіційною датою утворення республіки вважається цей день. Відповідно до «Угоди» утворено Автономну Башкирську Радянську Республіку (АРБР). Термін «Мала Башкирія» і далі застосовувався щодо АРБР.
До її складу увійшли 17 волостей Оренбурського повіту, 28 волостей Орського повіту, 12 волостей Верхньоуральського повіту, 6 волостей Троїцького повіту, 9 волостей Челябінського повіту, 1 волость Бузулуцького повіту Оренбурзької губернії, 8 волостей Шадринського повіту, 4 волості Єкатеринбурзького повіту, 6 волостей і 5 окремих сел з 3 волостей Красноуфимського повіту Пермської губернії, 14 волостей Златоустовського повіту, 4 волості і башкирські селища 2 волостей Уфимського повіту, 29 волостей Стерлітамацького повіту Уфимської губернії.
7 волостей і місто Златоуст Златоустовського повіту, 6 волостей Уфимського повіту, 4 волості Троїцького повіту, 10 волостей Стерлітамацького повіту, з раніше оголошених у складі Малої Башкирії, до складу АБРР могли бути віднесені тільки після проведення опитування населення.
Прийнята нова адміністративно-територіальна структура, що складалася з 13 кантонів: Джітаровський, Кипчацький, Усерганський, Бурзян-Тангауровський, Там'ян-Катайський, Аргаяшський, Яланський, Кущинський, Дуванський, Кудейський, Табінський, Юрматінський, Ток-Чуранський.
Згідно з «Угодою» місцезнаходження столиці Автономної Башкирської Радянської Республіки повинен був визначити з'їзд Рад, а до ухвалення остаточного рішення тимчасовою офіційною столицею було село Темясово Бурзянської волості Орського повіту (нині Баймацький район). У зв'язку з наступом Колчака керівництво Республіки було евакуйовано до Саранська, де знаходилося з кінця квітня по серпень 1919 року. 20 серпня 1919 року уряд повернувся в місто Стерлітамак, яке стало фактичною столицею Малої Башкирії, при цьому знаходячись на території Уфимської губернії. 20 серпня 1920 року місто Стерлітамак, в листопаді цього ж року 16 волостей Стерлітамацького повіту передаються до складу республіки.
Утворення Великої Башкирії 14 червня 1922 р. декретом ВЦВК «Про розширення меж Автономної Башкирської Соціалістичної Радянської Республіки» Уфимська губернія була скасована. Уфимський, Бірський, Белебеєвський і Златоустовський повіти Уфимської губернії включені до складу Автономної Башкирської Соціалістичної Радянської Республіки. До складу Республіки також включені Тургаяцька, Сиростанська, Місська волості, місто Міас Міаського повіту Челябінської губернії. З Малої Башкирії в Челябінську губернію переданий Яланський кантон. Мензелінський повіт Уфимської губернії в 1920 році був включений до складу утвореної Автономної Татарської Соціалістичної Радянської Республіки.
Офіційною столицею Автономної Башкирської Соціалістичної Радянської Республіки стає місто Уфа. З юридичної точки зору Уфимська губернія як адміністративна одиниця припиняє своє існування, фактично відбувається злиття Башкирської Республіки і Уфимської губернії, з домінуванням в керівництві Великої Башкирії представників останньої.