Макси́м Віта́лійович Шевче́нко (* 1993) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
З життєпису Народився 1993 року в селі Савинці Білоцерківського району. До 2005 року виховувався у дитячому будинку «Чебурашка» смт Рокитне — залишився без піклування батьків. Надалі його взяла під опіку сім'я Литвинів із села Житні Гори.
Після закінчення школи пройшов строкову службу та підписав контракт. Протягом 2012—2017 років — в ЗСУ, з них чотири роки в зоні бойових дій: Волноваха, Бердянськ, Маріупольський аеропорт, Новотроїцьке, Амвросіївка. Влітку 2014 з побратимами звільняв Донецьку область; потрапили в Ізваринський котел — був у російському полоні.
2022 року брав участь в обороні Києва. Потім воював на Сумщині, Харківщині, у Луганській області. Потрапили в оточення біля Врубівки Луганської області, через 10 днів 17 чоловік вивіз на своїй БМП-2; один побратим загинув.
2024 року зазнав контузії; проходив реабілітацію у Білоцерківському шпиталі.
З дружиною Вікторією виховують доньку Олександру та сина Іллю. Родина проживає в селі Красносілля (Вараський район).
Станом на 2026 рік — механік-водій в/ч А2167, 72-га бригада.
Нагороди 21 жовтня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, солдат Максим Шевченко відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня «За оборону рідної держави» (23.08.2015) «За службу державі» (14.10.2015)
Джерела Указ Президента № 817/2014 Сержант із Красносілля: найважче на війні — втрати, найцінніше — віра і підтримка людей