Дальбуд () — державний трест по дорожньому і промисловому будівництву в районі Верхньої Колими (). Створений 13 листопада 1931 року. Головні завдання тресту — пошуки і розробка золоторудних родовищ на території Ольсько-Сеймчанського району Далекосхідного краю, а також будівництво автомобільної дороги від бухти Нагаєва до району золотодобування.
Головне управління тресту розташовувалося на березі бухти Нагаєва в Магадані. Директором Дальбуду з моменту його організації до арешту у грудні 1937 року був Е. П. Берзін.
Дальбуд і ГУЛАГ Для забезпечення наявних і запланованих робіт на Дальбуду територіях, де практично не було населення, наказом ОДПУ 287/з від 1 квітня 1932 року був створений Північно-східний виправно-трудовий табір ().
Формально СВИТЛ перебував у підпорядкуванні ПП ОДПУ по ДВК, який, своєю чергою, був підвідомчий ГУЛАГу. Тим не менш, до 1939 року, ГУЛАГ не отримував ніякої інформації про стан справ у Північно-Східному таборі. Перші дані з характеристикою складу ув'язнених надійшли в Обліково-розподільчий відділ Гулагу після передачі Дальбуду в НКВС.
Виробнича спеціалізація Основною виробничою спеціалізацією Дальбуду були видобуток золота і олова. Добували також вольфрам, кобальт, вугілля, будівельні матеріали та інші корисні копалини. Велися геологорозвідувальні та ремонтні роботи, здійснювалося дорожнє, цивільне і промислове будівництво.
Структура Структура Дальбуду досить складна. До складу Дальбуду входили Управління з видобутку корисних копалин і Управління дорожнього будівництва. У вересні 1935 року на базі Управління з видобутку корисних копалин були організовані Північне і Південне гірничопромислове управління (ГПУ). Згодом було створено ще ряд ГПУ — Західне, Тенькинське, Південно-Західне, Чай-Уринське, Янське, Чаун-Чукотське, Індігірське, Омсукчанське і Чаунське.
Крім Управління дорожнього будівництва в різні роки було організовано ще кілька будівельних управлінь: Геологорозвідувальне, Автотранспортне Управління підсобних господарств, Управління шосейних доріг, Управління Колимо-Індигірського річкового пароплавства, управління перевалочних баз в бухті Находка, в сел. Осетрово.
18 березня 1953 року Головне управління будівництва Далекої Півночі було передано в Міністерство металургійної промисловості СРСР, а табірні підрозділи — ГУЛАГу МЮ СРСР.
Начальники Дальбуда Берзін Едуард Петрович (1931—1937), дивінтендант (1937). Розстріляний в 1938. Павлов Карпо Олександрович (1937—1939), генерал-полковник (1945). Застрелився в 1957. Никишов Іван Федорович (1939—1948), генерал-лейтенант. Помер в 1948. Петренко Іван Григорович (1948—1950), генерал-майор. Помер в 1950. Митраков Іван Лукич (1950—1956), гірський генерал-директор 2-го рангу. Помер в 1956. Чугуєв Юрій Веніамінович (1956—1957), інженер-полковник. Помер в 1964.
Умови господарської діяльності Умови господарської діяльності Дальбуду відрізнялися від загальноприйнятих у СРСР. У 1931 році постановою Ради Народних Комісарів, Дальбуд був звільнений від податків і зборів. З 1932 року від податків були звільнені також товари, куплені Дальбудом для власних потреб. Доходи від реалізації товарів, що продаються за комерційними цінами, залишалася в розпорядження тресту. З 1933 року Дальбуду було передано право вільного розпорядження всіма засобами держтрудощадкас на своїй території і доходами, отриманими від реалізації облігацій держпозик. Трест також користувався правом самостійно розпоряджатися лісовими масивами на своїй території.
Примітки
Джерела Широков А. И. Дальстрой: предыстория и первое десятилетие. — Магадан: Кордис, 2000. — 151 с. — ISBN 5-89678-018-4.
Посилання Колима // ГЛАВНОЕ УПРАВЛЕНИЕ СТРОИТЕЛЬСТВА ДАЛЬНЕГО СЕВЕРА Исправительно-трудовые лагеря Дальстроя Бацаєв І. Д. Особливості промислового освоєння Північного сходу Росії в період масових політичних репресій (1932—1953). Дальстрой. Магадан: СВКНИИ ДВО РАН, 217 с., 2002 ISBN 5-94729-012-Х Біографічний коментар Начальники ГУЛАГа ОГПУ — НКВД — МВД СССР с 1930 по 1960 гг.