Legio I Adjutrix

Legio I Adjutrix (I Допоміжний легіон) — римський легіон часів імперії. У I ст. отримав прізвисько Pia Fidelis Bis («двічі священний і вірний»). На початку III століття мав титул Constans («Постійний»).

Історія Легіон був створений імператором Нероном у 68 році незадовго до смерті. Його почали формувати з моряків Мізенського флоту. Спочатку Нерон збирався назвати легіон I Classica. Після сходження на трон Гальби процес створення легіону було завершено й дано назву «Adjutrix», тобто Допоміжний. Це вказує на окрему частину, створену у важкий момент для надання допомоги регулярним військам. Вперше легіон згадується в 68 році у військовій грамоті.

У 69 році після загибелі імператора Гальби легіон перейшов на бік Отона. Він запекло боровся за нього у битві біля Бедріаку проти Вітеллія, але був переможений. Після цього Вітеллій відправив його до Іспанії. Тут того ж року легіон перейшов на бік нового претендента Веспасіана, його приєднання захопило за собою і два інших іспанських легіони — VI Victrix і X Gemina. У 70 році він брав участь у війні проти Цивіліса та племені батавів.

Там він і залишився, зайнявши табір в Монгунтіаку Майнці (сучасне м. Майнц, Німеччина), потім стояв у Табернах (сучасне м. Рейнцборн) та наостанок у Аква Маттіакор (сучасне м. Вісбаден). В цей час він вирушав або посилав свої окремі підрозділи на війну імператора Доміціана проти хаттів у 83 році. У 86 році повернувся до Монгутіаку. Тут незабаром його очолив Траян (майбутній імператор). Під його орудою у 88 році легіон брав участь у придушення змови Антонія Сатурніна. У 97 році був у поході імператора Нерви проти свевів.

Брав участь у війні проти даків, залишивши Германію на самому початку кампанії у 101 році, потім, між двома походами з 102 до 105 року, розміщувався в Апулі, звідки повернувся назад після закінчення другої війни у 106 році і перетворення Дакії в провінцію. Там він залишався до 114 року. Його було відправлено до Верхньої Паннонії, де стояв у Брегеціоні (сучасне м. Шьон, Угорщина). Тут він стояв табором аж до падіння Римської імперії.

Разом з іншими легіонами з Паннонії, він брав участь у боротьбі, яка велася на Дунаї в другій половині II ст. і першій половині III ст. Був учасником обох Першої та Другої Маркоманської війн (171—175 роки) за часів імператора Марка Аврелія.

У 193 році підтримав претендента на трон Септимія Севера. У 195 та 197—198 роках брав участь у парфянській кампанії імператора Септимія Севера. У 198 році повертається до Паннонії. У 208 році брав участь у поході Септимія Севера до північної Британії.

У 215—217 роках був у складі армії імператора Каракалли, що рушив проти Парфії. Згодом брав участь у поході імператора Максиміана Фракійця проти даків у 237 році. У 244 році — учасник перського походу Гордіана III. Був серед легіонів, що користувалися прихильністю імператора Галлієна.

Надалі постійно розташовувався у Паннонії, де забезпечував захист північно-східних кордонів імперії від германських племен. Завершив своє існування близько 444 року.

Джерела Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047—109 Emil Ritterling: Legio (I adiutrix). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band XII,2, Stuttgart 1925, Sp. 1380—1404.