Во́лиця — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До села приєднані хутори Джиглева і Корчунок.

Поштове відділення — Рогачинське.

До 7 березня 1946 — Вулька. До 5 квітня 2019 року було підпорядковане Рогачинській сільській раді.

Географія

Розташоване над притокою річки Нараївка. У селі є дві вулиці: Садова та Шевченка.

Клімат

Для села характерний помірно континентальний клімат. Волиця розташована у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

Історія

Поблизу села виявлено курганний могильник, поселення доби ранньої бронзи.

Уперше в архівних матеріалах Вулька згадана 1618 р. Згідно з Актом фундації належала пану Янові Висоцькому, який жив у селі Підвисоке.

Назва села походить від слова воля — «вільне поселення, слобода». В давнину так називали поселення, які заснували польські магнати на вільних землях, звільняючи мешканців на 10-20 років від податків.

У західній частині села (на Куті) було налагоджено виробництво скляного посуду, ще нині там виорюють уламки скла; у східній частині (За ямою), біля мосту через р. Нараївку, побудували ґуральню.

У 1854—1918 рр. у складі Теребовлянського повіту (Австро-Угорщина).

У 1880–1890-х рр. побудовано п’ятирічну школу.

Наприкінці 19 ст. через Вульку прокладено кам’яну дорогу з Курян до с. Стратин (нині Івано-Франківської області).

1900 р. в селі проживало 427 осіб, у т. ч. українців – 372, поляків – 55.

У 1906 р. засновано філію товариства “Просвіта”, до якої належали Михайло Звіришин, Іван Легкий, Василь і Михайло Лосики, Володимир та Іван Небесні, Михайло Стрілець, Василь Цюпира й інші.

У 1906–1908 рр. громада за власні кошти спорудила церкву Непорочного зачаття Анною Пресвятої Діви Марії (1926 р. реконструйована; у 1961–1988 рр. закрита). Керували будівництвом храму війт Степан Білик і писар Михайло Легкий.

В УГА воювали Степан Білик, Роман Джумак, Петро Шевчук.

У 1923–1924 рр. громада села побудувала Народний дім; діяли кооперативи, гуртки “Союзу Українок”, “Сільський господар“, та інші.

З 1 серпня 1934 року відповідно до закону про самоврядування (23 березня 1933 року) увійшло до складу сільської гміни Куряни.

Після встановлення у 1939 р. радянської влади біднякам віддали землі українських родин Михайла Білика, Федора Заяця, Катерини Легкої та семи родин поляків, яких вивезли у Сибір.

У 1941 р. енкаведисти заарештували й закатували в Бережанській тюрмі Івана Бурштинського, Петра Зайця, Василя Звіришина, Михайла Мручка; Василя Легкого замучили у тюрмі м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).

У 1941 Василь Білик, Степан Легкий та Іван Якимів створили у селі осередок ОУН;

у 1943 р. організовано групу УПА;

у 1944 р. – загін самооборони.

В лавах УПА воювали Василь Заяць, Ірина Заяць, Федір Звіришин, Володимир Мручок, Володимир Небесний, Степан Цюпира, Євген Юськів.

Від 3 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. Волиця – під німецькою окупацією.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 16 жителів села; радянська влада репресувала 60 осіб, 53 згодом реабілітувала.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Нараївської сільської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село увійшло до складу Тернопільського району.

Населення Населення у 2001 році — 533 особи. Дворів — 158Офіційний сайт Бережанської районної ради.

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким:

+МоваЧисло ос.Відсоток українська 99,81 інші 0,19+

Політика

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165 — сайт Верховної ради України (архів).

Парламентські вибори, 2019 На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610045, розташована у приміщенні народного дому.

Результати зареєстровано 394 виборці, явка 52,54%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 41,95%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 20,49%, за «Європейську Солідарність» — 9,27%. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Чайківський (самовисування) — 30,69%, за Володимира Кісілевича (Слуга народу) — 25,25%, за Петра Репелу (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 16,34%.

Релігія

Є церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (1908, парох о. Роман Климкович)Парафія с. Волиця. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці / .

Пам'ятники

символічна могила на місці, де 3–6 вересня 1944 в бою з більшовиками загинули вояки УПА (1992, урочище За порубом) пам’ятний хрест на честь 1000-ліття хрещення Русі України пам’ятний односельцям, які загинули за волю та незалежність України (2001) місце водосвяття, в центрі якого – статуя Ісуса Христа (облаштоване за кошти мешканців, 2010). хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів (2015, урочище Зелений потік)

Соціальна сфера Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Відомі люди Народилися Корнило Бородайко — стрілець 5-ї сотні 1-го полку Легіону УСС:s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#5 сотня. Юліан Поплавський (1909–1981) – адвокат, видавець, редактор.

Примітки

Джерела

Курис О. Наш рідний край, наша земля - село Волuця / О. Курис. - Т.: Астон, 2007. - 86 с. Курис. О. Пам'ятає народ тих, хто впав у борні, хто боровся за волю /О. Курис. - Т.: Астон, 2009. - 48 с. Фаріон, І. “Шукайте мене у дібрі, де барвінок росте…” [Текст] : містична історія з трагічною передісторією майже 70-річної давності : [відбулася у лісовому урочищі “Зелений потік”, що за кілька кілометрів від с. Волиці Бережан. р-ну. Тут освятили хрест у пам’ять про медсестру УПА І. Заяць, яка загинула від рук енкаведистів] / І. Фаріон // Високий замок. – 2015. – № 53 (21-27 трав.). – С. 16 : фот. – (Погляд на життя). Фаріон, І. “Якби Україна твердо встановилася – то була би велика почота для полеглих хлопців-братів…” [Текст] : так розмірковує 94-річна М. Швець, яка пережила сибірське заслання: [за матеріалами розмови із зв’язковою] / І. Фаріон // Високий замок. – 2017. – № 102 (8-10 верес.). – С. 5 : фот. кол. – (Погляд на життя).