«1984» (відомий також під назвою «Одна тисяча дев'ятсот вісімдесят четвертий») — роман-антиутопія та повість-застереження англійського письменника Джорджа Орвелла, написаний 1948 року й опублікований 8 червня 1949 року видавництвом Secker & Warburg як дев'ята й остання книга Орвелла, написана за його життя. Назва роману утворена від «перевернутого» року його написання — 1948 (у назві роману цифри 4 і 8 переставлені місцями). Тематично він зосереджений на наслідках тоталітаризму, масового стеження та репресивного регулювання людей і поведінки в суспільстві. Орвелл, демократичний соціаліст, змоделював авторитарну державу в романі про Радянський Союз в епоху сталінізму та нацистської Німеччини. У більш широкому плані роман досліджує роль правди та фактів у суспільстві та способи, якими ними можна маніпулювати.
Роман розповідає історію Вінстона Сміта і його деградації під впливомЦей вплив полягав переважно в багатомісячних фізичних тортурах, медичних процедурах і психологічному тиску під час арешту Вінстона Міністерством любові. тоталітарної держави, у якій він живе. Є найвідомішою і найцитованішою антиутопією у літературі й стоїть в одному ряду з «Прекрасним новим світом» () Олдоса Гакслі і «451° за Фаренгейтом» Рея Бредбері.
Перекладений 62 мовами, твір, проте, здійснив значний вплив і на саму англійську мову. «1984», його термінологія й автор стали специфічними термінами при обговоренні питання приватності і державної безпеки. Так, термін «орвелліанство» став описувати дії або організації, які нагадують про тоталітарне суспільство, змальоване у романі, а фраза «Старший Брат пильнує за тобою!» () почала позначати будь-який акт спостереження, який сприймається як насильницький.
У 2009 р. впливова британська газета «Таймс» оголосила роман «1984» найважливішою книгою, надрукованою за останні 60 років.
Були часи, коли роман «1984» сприймався настільки революційно і здавався настільки політично небезпечним, що був заборонений деякими бібліотеками Сполучених Штатів Америки, не кажучи вже про держави із тоталітарними режимами .
Роман має другий номер у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу НьюсвікNewsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік .
Історія створення
Ідея У листі до свого видавця Фреда Ворбурга 22 жовтня 1948 року Орвелл повідомив, що вперше ідея роману виникла у нього в 1943 році. Він органічно продовжив тему революції, розкритої в «Колгоспі тварин». Першими назвами роману були «Остання людина в Європі» та «Живі та мертві». З'явилися основні моменти та лінії — хвилини ненависті, двозначність, новомова, любов і страх у тоталітарному суспільстві тощо. Деякі образи, використані в романі, письменник запозичив із власних спогадів. Як засвідчив його друг Тоско Файвел «Джордж Орвелл казав мені, що […] він переніс у фантастичний Лондон 1984 „звуки, запахи і кольори свого шкільного дитинства“»Антиутопии XX века: Евгений Замятин, Олдос Хаксли, Джордж Оруэлл. — М.: Книжная палата, 1989. — С. 328..
Архів Орвелла в Університетському коледжі Лондона містить недатовані нотатки про ідеї, які еволюціонували в «1984». Вважається, що блокноти «навряд чи були завершені пізніше січня 1944 року», і «є серйозна підозра, що деякі матеріали в них датуються ранньою частиною війни».
В одному листі 1948 року Орвелл стверджує, що «вперше подумав про [книгу] в 1943 році», тоді як в іншому він каже, що подумав про неї в 1944 році, і цитує Тегеранську конференцію 1943 року як джерело натхнення: «Насправді це має на меті обговорити наслідки поділу світу на „зони впливу“ (я подумав про це в 1944 році в результаті Тегеранської конференції), а також вказати, пародіюючи їх, на інтелектуальні наслідки тоталітаризму». Орвелл відвідав Австрію в травні 1945 року і спостерігав маневрування, яке, на його думку, могло призвести до окремих зон окупації СРСР і союзників.
У січні 1944 року професор літератури Гліб Струве познайомив Орвелла з романом-антиутопією Євгена Замятіна 1924 року «Ми». У своїй відповіді Орвелл висловив інтерес до цього жанру і повідомив Струве, що почав записувати ідеї для одного зі своїх власних творів, «які можуть бути написані рано чи пізно». У 1946 році Орвелл написав про роман-антиутопію 1931 року Олдоса Гакслі «Прекрасний новий світ» у своїй статті «Свобода і щастя» для Tribune і зазначив схожість із «Ми». На той час Орвелл отримав критичний і комерційний успіх своєю політичною сатирою 1945 року «Колгосп тварин», яка підняла його авторитет. Для продовження він вирішив створити власний антиутопічний твір.
У романі простежується ряд паралелей або навіть запозичень з творчості попередників Орвелла — перш за все, роману-антиутопії Євгена Замятіна «Ми» (Благодійник — Старший Брат; Єдина Держава — Океанія; операція з видалення з мозку центру фантазії — промивка мізків). Англійський критик Ісаак Дойчер ще в 1955 році звернув увагу, що Орвелл «запозичив ідею, сюжет, головних героїв, символіку і всю атмосферу» замятінського роману «Ми». З іншого боку, деякі дослідники стверджують, що Орвелл прочитав «Ми» вже після написання власної книги. Але необхідно пам'ятати про той факт, що сам Орвелл зробив рецензію на «Ми» в 1946 році, а в листі до Гліба Струве 17 лютого 1944 року Орвелл писав так: «Ви мене зацікавили романом „Ми“, про який я раніше не чув. Такого роду книги мене дуже цікавлять, і я навіть роблю ескізи для подібної книги, яку напишу рано чи пізно».
Написання Під час зустрічі в червні 1944 року з Фредріком Варбургом, співзасновником його британського видавництва Secker & Warburg, незадовго до виходу «Колгоспу тварин», Орвелл оголосив, що він написав перші 12 сторінок свого нового роману. Однак він міг заробляти на життя лише журналістикою, і передбачив, що книга побачить світ не раніше 1947 року. Прогрес йшов повільно; до кінця вересня 1945 року Орвелл написав близько 50 сторінок. Орвелл розчарувався в обмеженнях і тиску, пов'язаному з журналістикою, і почав ненавидіти міське життя в Лондоні. Його здоров'я також постраждало: сувора зима погіршила його бронхоектатичну хворобу з ураженням однієї легені.
У травні 1946 року Орвелл прибув на шотландський острів Джура. Він кілька років хотів потрапити на один з Гебрідських островів, і Девід Астор порадив йому залишитися в Барнгіллі, віддаленому фермерському будинку на острові, яким володіла його родина. У Барнгіллі не було ні електрики, ні гарячої води, але саме тут Орвелл періодично писав і закінчив «1984». Його перше перебування тривало до жовтня 1946 року, протягом якого він мало просунувся на кількох уже завершених сторінках і одного разу не працював над ними протягом трьох місяців. Провівши зиму в Лондоні, Орвелл повернувся до Джури; у травні 1947 року відписав Варбургу, що попри повільний і важкий прогрес він пройшов приблизно третину шляху. Він надіслав свій «жахливий безлад» першої чернетки рукопису до Лондона, де Міранда Крістен зголосилася надрукувати чисту версію. Однак у вересні здоров'я Орвелла погіршилося, і він був прикутий до ліжка через запалення легенів. Він втратив майже два стоуни (28 фунтів або 12,7 кг) ваги і мав періодично нічну пітливість, але вирішив не звертатися до лікаря і продовжував писати. 7 листопада 1947 року його стан покращився настільки, що згодом він поїхав до Іст-Кілбрайду поблизу Глазго для лікування в лікарні Hairmyres, де спеціаліст підтвердив у нього відкриту форму хронічного туберкульозу.
Вийшовши з лікарні 28 липня 1948 року, Орвелл приїхав на острів Джура для закінчення роману. Тут він написав повну другу чернетку «1984», яку закінчив у листопаді. У жовтні він попросив Ворбурга надіслати йому друкарку, однак ніхто не погодився їхати на віддалений острів, і тяжкохворий Орвелл передрукував роман сам зі швидкістю приблизно 4000 слів на день під час нападів гарячки та кривавого кашлю. 4 грудня 1948 року Орвелл надіслав готовий рукопис компанії Secker & Warburg і назавжди залишив Барнгілл у січні 1949 року. Він одужував у санаторії в Котсволді.
Назва Незадовго до завершення другої чернетки Орвелл вагався між двома назвами для роману: «Остання людина в Європі», рання назва, і «1984».CEJL, iv, no. 125. Варбург запропонував останній варіант, який він вважав більш комерційно вигідним.Crick, Bernard. Існує теорія, яку ставить під сумнів Доріан Лінскі (автор книги 2019 року про «1984»), що «1984» був обраний просто як інверсія 1948 року, року, коли він завершувався. Лінскі каже, що цю ідею «вперше запропонував американський видавець Орвелла», а також згадував її Крістофер Гітченс у своїй передмові до видання «Колгосп тварин» за 2003 рік і «1984», де також зазначено, що ця дата мала надати «безпосередності та нагальності загрози тоталітарного правління». Однак Лінскі не вірить у теорію інверсії: Ця ідея … здається надто милою для такої серйозної книги. … Науковці висунули й інші можливості. [Його дружина] Айлін написала вірш до сторіччя своєї старої школи під назвою «Кінець століття: 1984». Політична сатира Г. К. Честертона 1904 року «Наполеон з Ноттін Гілла», яка висміює мистецтво пророцтва, починається в 1984 році. Рік також є знаменною датою в «Залізній п'яті» . Але всі ці зв'язки виявляються лише випадковими збігами в перших чернетках роману… Спочатку він написав 1980 рік, потім 1982 рік і лише потім 1984 рік. Найдоленоснішою датою в літературі стала остання поправка.
Публікація Напередодні публікації Орвелл назвав роман «звіриною книгою» і висловив певне розчарування, вважаючи, що його було б краще, якби він не був таким хворим. Це було типово для Орвелла, який критикував інші свої книги незадовго до їхнього виходу. Проте, Secker & Warburg сприйняли книгу з ентузіазмом, які діяли швидко; до того, як Орвелл покинув Джуру, він відхилив запропоновану ними аннотацію, яка зобразила це як «трилер, змішаний з історією кохання». Він також відхилив пропозицію Американського клубу «Книга місяця» випустити видання без додатка та розділу про книгу Ґолдштейна, рішення, яке, як стверджував Варбург, скоротило продажі приблизно на 40 000 фунтів стерлінгів.
«1984» був опублікований 8 червня 1949 року у Великій Британії; Орвелл прогнозував заробіток близько 500 фунтів стерлінгів. Перший наклад у 25 575 примірників послідував за наступними 5 000 примірниками в березні та серпні 1950 року. Роман створив найбільше враження в США після того, як 13 червня 1949 року видавництво Harcourt Brace, & Co випустило його там. Перший наклад у 20 000 примірників швидко послідував за новими 10 000 1 липня і знову 7 вересня. До 1970 року в США було продано понад 8 мільйонів примірників, а в 1984 році він очолював список бестселерів країни.
У червні 1952 року вдова Орвелла Соня Бронуелл продала єдиний рукопис, який зберігся, на благодійному аукціоні за 50 фунтів. Чернетка залишається єдиним збереженим літературним рукописом Орвелла, і зараз зберігається в бібліотеці Джона Гея у Браунському університеті в Провіденсі, Род-Айленд.
Роман викликав захоплення у критиків та колег — Олдоса Гакслі, Джона Дос Пассоса, Бертрана Расселла. 1953 року вийшла радіовистава, в 1956 і 1984 роках за романом було знято однойменні фільми. До 1989 року роман було перекладено більш як 65 мовами.
Сюжет У 1984 році цивілізація була спустошена світовою війною, громадянським конфліктом і революцією. «Злітна смуга I» (раніше відома як Велика Британія) — провінція Океанії, одна з трьох тоталітарних наддержав, які правлять світом. Ним керує «Партія» за ідеологією «ангсоц» (новомовне скорочення «англійського соціалізму») і таємничий лідер Старший Брат, який має інтенсивний культ особистості. Партія жорстоко винищує всіх, хто не повністю відповідає їхньому режиму, використовуючи «Поліцію думок» та постійне стеження через телеекрани (двостороннє телебачення), камери та приховані мікрофони. Ті, хто впав у немилість Партії, стають «неособами», зникаючи зі знищеними всіма доказами їхнього існування.