Мандатор, довіритель — у римському праві одна із сторін у договорі доручення (консенсуальному контракті), за яким одна особа (повірений, мандатарій) брала на себе зобов'язання виконати безоплатно на користь іншої особи (Д., мандатора) певні дії.
Довіритель — у сучасному праві суб'єкт інституту договірного представництва, одна із сторін у договорі доручення та у договорі довірчого товариства з довірителем майнаЮридична енциклопедія.
Мандатор — посада. Походить від .
те ж саме, що і мандаторій
одна з найнижчих у Візантії у Речі Посполитій в Австрії до 1848 року виконував поліційно-судові функції щодо панщизняних селян; утримувався дідичем (паном-землевласником), затверджувався на посаду австрійською владою та підлягав владі циркула (староства) Сидір Воробкевич — автор комедії-оперетки «Пан мандатор».
Примітки
Джерела Довіритель //
Як мандатор опришка виховав Мандатор Лозинський Валерій. Заклятий двір. Львів: «Апріорі», 2025.