Австрійське герцогство () — держава, яка входила до складу Священної Римської імперії. Герцогство виникло 1156 року згідно з патентом Фрідріха Барбаросси Privilegium Minus. Східна (Австрійська) марка була виділена зі складу Баварського герцогства, а правитель марки з дому Бабенбергів отримав від імператора Фрідріха I Барбаросси титул герцога.
Назва Австрійське герцогство () — німецька назва. Австрія () — коротка назва.
Географічне положення З моменту отримання свого нового статусу Австрійське герцогство було порівняно невеликим за площею державним утворенням, займаючи територію на північному та південному березі річки Дунай, на схід від правої притоки Дунаю — річки Енс. Це приблизно відповідає території сучасної австрійської землі Нижня Австрія.
Північний кордон Австрійського герцогства з Богемським герцогством (з 1198 року — королівство) та Моравською маркою, землями чеських Пржемисловичей, утворювали Дрозендорф, Раабс, Лаа та інші укріплення вздовж річки Тая, що знаходились на півночі історичних регіонів Вальдфіртель та Вайнфіртель, поділених між собою хребтом Манхартсберг. На сході кордон герцогства з Угорським королівством поступово зміщувався у бік долини річки Морава та Віденського басейну. На правому березі Дунаю по річці Лейта незмінно протягом століть проходив кордон Священної Римської Імперії і відповідно Австрії, як її прикордонної складової, з Угорщиною. На півдні Австрія межувала з землями Штирії, що отримала статус герцогства у 1180 році. За західним кордоном австрійської держави починалась територія Баварського герцогства, від якого Австрія отримала самостійність у 1156 році.
Історія У попередні часи на території, що займало Австрійське герцогство, спочатку була заснована приблизно 800 року Карлом Великими Аварська марка. Згодом різні частини марки входили до складу Паннонської марки, а після битви при Пресбурзі в 907 році територія опинилася під владою угорців. У 955 році після перемоги Оттона I в битві на річці Лех німцям вдалося повернути собі ці землі, на яких 976 року Оттоном II Рудим була утворена Східна марка. Першим маркграфом став Леопольд I, засновник династії Бабенбергів, яка володіла Австрією до 1246 року. Австрійські маркграфи номінально залишалися васалами герцогів Баварії до 1156 року.
Privilegium Minus Під час боротьби за німецьку корону династії Гогенштауфенів з представниками баварських Вельфів 7 березня 1138 року на престол Німеччини вступив король Конрад III Гогенштауфен. Маркграф Австрії Леопольд IV Щедрий з династії Бабенбергів був зведеним братом короля Конрада (їх матір'ю була Агнеса, донька імператора Генріха IV) і тому, як вірний прихильник дому Гогенштауфенів, Леопольд IV підтримував Конрада у боротьбі з Вельфами, на чолі яких стояв герцог Баварії Генріх X Гордий. У 1139 році король Конрад III позбавив Генріха X всіх титулів. Як винагороду за вірність Конрад III передав правління баварським герцогством своєму братові маркграфу Леопольду IV. Упродовж свого недовгого правління в Баварії Леопольд IV не припиняв боротьбу з Вельфами. 1141 року Леопольд IV, який не мав дітей, несподівано помер, залишивши Баварію в спадщину своєму молодшому братові Генріху II Язомирготту (). Генріх II на той час був пфальцграфом Рейнським, і, отримавши Баварію, він також успадкував конфлікт з Вельфами за баварський престол.
Конрад III помер 15 лютого 1152 року, і через кілька тижнів новим королем Німеччини курфюрстами був одноголосно обраний Фрідріх I Барбаросса, небіж Конрада III. Глава дому Вельфів Генріх Лев, син померлого у 1139 році Генріха X Гордого, був двоюрідним братом і прихильником короля Фрідріха I, який в той час готувався до походу в Рим з метою отримати імператорську корону від папи. Для консолідації сил імперії в італійській кампанії Фрідріх I Барбаросса прагнув мирного розв'язання конфлікту між Вельфами й Бабенбергами. Фрідріх закликав Генріха II Язомирготта на рейхстаг у Вюрцбурзі, але Генріх, передбачаючи наміри короля, не з'явився під приводом, що не був належним чином викликаний. Після декількох невдалих спроб домовитися з Бабенбергом Фрідріх виступив до Італії, де і був коронований імператором 18 червня 1155 року. Повернувшись до Німеччини, Фрідріх вирішив повернути Герцогство Баварія Генріху Леву. Імператор, нарешті, 5 червня 1156 року провів секретну зустріч з Генріхом Язомирготтом біля головного міста Баварії Регенсбурга, де були обговорені всі умови. 8 вересня в Регенсбурзі був скликаний новий рейхстаг, на якому Генріх II Язомирготт офіційно відмовився від баварського герцогства на користь Генріха Лева.
Як компенсацію Генріх II отримав 17 вересня 1156 року від імператора Фрідріха Барбаросси особливий патент про австрійські володіння Бабенбергів, відомий під назвою Privilegium Minus (в перекладі з латини — «Малі привілеї»). Згідно з цим документом маркграфство Австрія підвищувалось до статусу герцогства, та проголошувалась повна незалежність від Баварії. Патентом визнавалось, що Австрія є спадковим володінням дому Бабенбергів, причому у випадку відсутності спадкоємців чоловічої статі право володіння землями переходило до представниць жіночої лінії. Також було надано герцогу Австрії особливе право призначати свого наступника (такого права не мав жоден німецький князь). Privilegium Minus розширював права Австрії в імперії. Герцогу дозволялось не відвідувати імперські рейхстаги, окрім тих, які скликались у Баварії. Герцог був зобов'язаний надавати воєнну допомогу імператору лише тоді, коли воєнні дії мали б місце поблизу австрійських кордонів.
Імператор Фрідріх I Барбаросса уникнув пониження Генріха Язомирготта до рангу маркграфа, одночасно заручившись підтримкою від Бабенбергів у подальших свої діях. З іншого боку, розчарований Генріх Лев отримав тільки зменшене Баварське герцогство. Таким чином, у 1156 році на мапі Священної Римської імперії з'явилась нова держава — Австрійське герцогство, а Генріх II Язомирготт став першим герцогом Австрійським.
Династія Бабенбергів
Генріх II Язомирготт (1156—1177) Генріх II Язомирготт обрав Відень столицею своїх володінь ще у 1145 році під час володіння Баварією. З його правління почався бурхливий розвиток міста. Так у 1147 році було завершено будівництво віденського собору Святого Стефана, який до сьогодення є однією з головних пам'яток столиці Австрії. Генріх Язомирготт у 1155 році у Відені заснував Шотландський монастир (), де оселились ірландські монахи, які, на справді, прибули не з Ірландії, а перейшли з Шотландського монастиря у Регенсбурзі. Генріх у 1155 році поруч з Шотландським монастирем побудував для себе замок на площі Ам-Хоф, де у майбутньому з'явиться імператорський палац Гофбург.
Австрійські землі процвітали завдяки вдалому розташуванню країни на Дунаї, по якому йшов торговий шлях з Кремса та Маутерна вниз по річці через Відень до Угорщини та Візантійської імперії.
Помер Генріх II 13 січня 1177 року, і герцогський титул успадкував його син Леопольд V.
Леопольд V (1177—1194)
Леопольд V Доброчесний став відомий завдяки участі у Третьому хрестовому поході 1189 року, під час якого стався конфлікт між герцогом і королем Англії Річардом Левове Серце. Під час Третього хрестового походу також народилася легенда, яка давала тлумачення кольорам гербу Бабенбергів. Згідно з легендою, після битви колись біла туніка Леопольда V була повністю просочена кров'ю, і коли він зняв з себе пояс, на туніці з'явилася біла смуга. Імператор Генріх VI подарував Леопольду V привілей прийняти червоно-біло-червоні кольори як свій новий герб. Згодом ці кольори стануть національним прапором Австрії.
Головним досягненням Леопольда V стало приєднання Штирії до Австрії. 17 серпня 1186 року була укладена Санкт-Георгенберзька угода з герцогом Штирії Отакаром IV. Згідно з угодою після смерті Отакара IV, який був бездітний і хворий на проказу, Герцогство Штирія буде об'єднано з австрійським герцогством у єдину державу на чолі з австрійським правителем. Територія тодішньої Штирії далеко виходила за межі сучасної австрійської землі Штирія і включала у себе землі сучасної Словенії та Верхньої Австрії. У 1192 році Отакар IV помер, і Штирію було передано Леопольду V у володіння. Приєднання Штирії дало поштовх до розвитку гірничої справи, металургії та торгівлі у володіннях Бабенбергів. За винятком періоду з 1194 по 1196 роки та ще декількох нетривалих періодів Штирія постійно лишалась приєднаною до Австрії. Таким чином, Санкт-Георгенберзька угода стала першим кроком на шляху утворення великої Австрійської монархії.
У 1192 році король Річард I Левове Серце, повертаючись із Палестини проїжджав через Відень, де його за наказом Леопольда V було захоплено та ув'язнено у замку Дюрнштайн. Лише 1194 року Леопольд V звільнив Річарда, отримавши від короля Англії за визволення колосальну на ті часи суму в 50 тисяч марок. Ці гроші надалі були використані для організації монетного двору і зведення нових міських стін у Відні та заснування на кордоні з Угорщиною міста-укріплення Вінер-Нойштадту (дослівно «Новий Відень»).
31 грудня 1194 року Леопольд V несподівано помер після падіння з коня під час лицарського турніру. Перед смертю він, порушуючи Санкт-Георгенберзьку угоду, розподілив свої володіння між синами: старший син Фрідріх I отримав Австрію, а молодший Леопольд VI — Штирію.
Фрідріх I (1194—1198) Після смерті батька Леопольда V Фрідріх I Католик (1175—1198) у дев'ятнадцять років став герцогом Австрії, але його правління тривала недовго. У 1197 році Фрідріх I вирушив у хрестовий похід до Палестини, де захворів і помер 16 квітня 1198. Фрідріх не був одружений і не мав дітей, тому австрійський герцогський титул успадкував його молодший брат Леопольд VI, який на той час був герцогом Штирії.
Леопольд VI (1198—1230)
Леопольд VI Славний (1176—1230) у 1198 році знову об'єднав Штирію та Австрію у єдину державу. Під час правління Леопольда VI Австрійське герцогство набуло значного розквіту. В Австрії та Штирії продовжували розвиватися торгівля й ремісниче виробництво, забезпечуючи істотне зростання прибутків держави, що дозволяло герцогу вести широке будівництво в країні. Готичний стиль у будівництві дійшов до Австрії — церква Cappella Speciosa в тимчасовій резиденції герцога Клостернойбург відома як перша готична будівля в дунайському регіоні. Від герцога Леопольда VI першим на території сучасної Австрії міське право отримав у 1212 році Енс, потім Лінц, а у 1221 році — Відень.
Леопольд VI активно підтримував лицарські й жебрацькі ордени, особливо цистерціанців, та закладав нові монастирі. У 1202 році в Австрії було засновано Лілієнфельдське абатство.
В країні відбувався культурний підйом. Видатні німецькі мінезингери: Вальтер фон дер Фогельвейде, Найдгарт фон Роєнталь, Ульріх фон Ліхтенштейн, Рейнмар фон Хагенау були постійними гостями при дворі герцога. Ймовірно, що саме в Австрії було створено знамениту «Пісню про Нібелунгів».
Авторитет Бабенбергів у Німеччині підвищився після шлюбу 29 листопада 1225 року дочки Леопольда VI Маргарити та принца Генріха Гогенштауфена, сина імператора Фрідріха II. Під час правління Леопольда VI держава перебувала у безпеці, окрім невдалого вторгнення чехів до Австрії 1226 року. У своїй зовнішній політиці Леопольд продовжував сімейні традиції, підтримуючи Гогенштауфенів. При цьому йому вдавалось не допускати розриву з римським папою, що дозволило Леопольду виконувати функції посередника на перемовинах імператора й папи. Леопольд прибув до Італії на Великдень 1230 року. Після тривалих переговорів 23 липня 1230 року у присутності Леопольда та інших князів папа й імператор присягнулись захищати мир Сан-Джермано. Через 5 днів після цієї події Леопольд VI помер у Сан-Джермано 28 липня 1230 року.
Фрідріх II (1230—1246)