Кве́стор (, від ) — один з римських ординарних магістратів, який наглядав за фінансовими справами держави та її армії. Це була перша офіційна посада в cursus honorum.
Історія
Ця посада з'явилася ще за часів Римського царства. Спочатку квесторів було двоє, з 421 р. до н. е. — 4, причому до цієї посади стали допускатися і плебеї. Пізніше це число подвоїлося, в 82 році до н. е. досягло 20, а при Цезарі через властиве його періоду розширення бюрократії — 40, а з часів Августа — знову 20.
З цього числа ті, хто залишався в місті для завідування скарбницею і архівом, були quaestores urbani (aerarii), інші прикомандировувалися до воєначальників для ведення фінансових справ їх армій (видача сум на зміст, сплата платні і т. д.), ще інші спостерігали в приморських містах і деяких інших місцях за надходженням митних зборів і іншими господарськими справами держави. Один такий квестор знаходився в Галії, інший — в Остії () і стежив за постачанням зерна ().
З III ст. до н. е. квестори також займалися будівництвом флоту та водопроводами. Також квестори допомагали управляти окремими областями Італії.
З появою римських провінцій кожному наміснику (пропретору або проконсулу) призначався один помічник-квестор, а в сицилійського їх було два. У разі відсутності намісника або у випадку його смерті такий квестор виконував його обов'язки.
Вимоги до квесторів
Закон Віллія (Lex Villia Annalis) 180 року до н. е. встановив мінімальний вік для отримання квестури — кандидат повинен був мати 10 років служби в армії або, принаймні, протягом цього часу пред'явити себе до набору, а, оскільки відбуття військової повинності починалося з 17 років, то посаду квестора можна було обійняти не раніше 27 років.
Після реформ Сулли у 81 до н. е. мінімальний вік для квесторства був підвищений до 30 років для патриція і 32 для плебея, а обрання квестором автоматично надавало членство в сенаті.
Обов'язки та повноваження квесторів
Квестори були спочатку лише загальними помічниками консулів без якої-небудь спеціальної компетенції. Пізніше їх положення зробилося самостійнішим: вони стали обиратися в трибунатних коміціях і тоді вони поступово стали спеціалізуватися в двох областях — кримінальній юрисдикції і завідуванні державною скарбницею і державним архівом. Проте поки кримінальна юрисдикція перебувала в руках консулів, квестори, як їх помічники, проводили попереднє слідство (). Коли ж приблизно в середині Республіки кримінальний суд перейшов до народних зібрань, а потім до quaestiones perpetuae, роль квесторів в цій області закінчилася і стала розвиватися їх функція завідування державним казначейством. У їх обов'язки стали входити зберігання казенної готівки (), ведення прибутково-видаткових книг () і т. ін. Після того, як квестори стали тими хто вів державний архів, присяга магістратів на вірність законам стала здійснюватися перед квесторами.
Квестори здійснювали також продаж оброблених і розмежованих земельних ділянок (agri limitati), які називалися вже agri quaestorii.
Примітки
Посилання (автора статті Опанас Підопригора)