Кладка, діал. глиця, помостина, лава — дошка або колода, стовбур дерева, покладені через річку, струмок, болото для переходу.
Топонімія
Топонімія — це наука про топоніми.
Олена Смаль, розглядаючи топонім броду Берви, говорить про апелятивну лексику з основою «берв» у східнослов’янських мовах. Основне значення лексеми у всіх мовах — «міст через річку», «перекладина через потік», «кладка».
Лілія Кутна в магістерській роботі 2021 року, говорить про «апелятива кладку», що означає «дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу».
У культурі
В українських народних віруваннях кладка (і міст взагалі) символізує перехід у світ мертвих: вважалося, що між небом і землею лежить глибока прірва, через яку перекинута вузька, як нитка, кладка. На ніч клали в піч поліно, грудку солі та ставили горщик з водою, що мало символізувати перехід душі на небо (на випадок наглої смерті). На Коростенщині казали: «Поліно в піч покласти треба, бо на тім світі буде через пекло кладочка»Кладка // .
У художній літературі
Ой, у полю річка, Через річку кладка (Степан Руданський, Тв., 1956, 90);
Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Іван Франко, II, 1950, 34);
Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини (Олесь Донченко, IV, 1957, 39);
Див. також Гатка Овринг
Примітки
Джерела — Стор. 172.
Посилання
Кладка //