«Черепа́хи аж до ни́зу», або «все черепахи далі вниз» (), — жартівливий вираз проблеми безкінечного регресу в космології, спричиненої парадоксом «нерухомого першодвигуна» (, ). В анекдоті обігрується популярна думка, що Земля є пласкою і стоїть на спині Світової (Космічної) черепахи, яка в свою чергу стоїть на все більших і більших черепахах, розміщених одна на одній, тож «все черепахи далі вниз».

Фраза стала поширеною на початку 20 століття. Аналогічна метафорі для причинно-наслідкової дилеми «Курка чи яйце?». В епістемології вона відома як трилема Мюнхгаузена.

Історія

У 17 та 18 століттях ця історія вважалася похідною з індуїстської міфології, хоча доказів не було знайдено. Перша відома згадка про «індуїстське» походження є у листах єзуїта Емануеля де Вейга (Emanual de Veiga) (1549—1605), написаних 18 вересня 1599 року у Чандрагірі (округ Читтур, штат Андхра-Прадеш, Індія)J. Charpentier, 'A Treatise on Hindu Cosmography from the Seventeenth Century (Brit. Mus. MS. Sloane 2748 A).' Bulletin of the School of Oriental Studies, University of London 3(2) (1924), pp. 317—342, citing John Hay, De rebus Japonicis, Indicis, and Peruanis epistulæ recentiores (Antwerp, 1605, p. 803f.):

У праці Кліфорда Гірца «Інтерпретація культур» (1973) анекдот подано як діалог англійця та індійця, у книзі Карла Сагана «Мозок Брока: Роздуми про романтику в науці» (1979) згадано версію історії як діалог між «мандрівником із Заходу» та «східним філософом».

1854 роком датується найраніша відома версія історії з черепахами, у записі ремарки Джозефа Фредеріка Берга () щодо Джозефа Баркера:

У книзі Роберта Антона Вілсона «Прометей встає» (1983) розказана версія діалогу старої пані із Вільямом Джеймсом: «Це черепахи-черепахи-черепахи, без кінця!» . Але хоча Вільям Джеймс багато разів згадував історію про слона та черепаху, про безкінечний регрес він розказав на прикладі «камені до самого низу» у своєму есе «Раціональність, дісльність та віра» (1882). У цій формі історія відома принаймні із 1838 року, коли була надрукована як анекдот про школяра та стару жінку, що жила у лісі.

Використання у мистецтві та суспільстві Серія книг «Плаский світ» Террі Претчетта (з 1983) розповідає про світ, розміщений на спинах чотирьох слонів, які в свою чергу, стоять на спині велетенської черепахи А-Туїна. Черепаха не стоїть ні на чому. Вона плаває.

«Далекогляд» (1992), перша частина трилогії Роберта Соєра, переказує цю саму історію, але замість черепах у ній «бронеспини» (анкілозаври).

Суддя Верховного суду США Антонін Скалія у примітках до своєї думки щодо справи Рапанос проти Сполучених Штатів (19 червня 2006) згадав історію так:

У романі Скотта Вестерфельда «Бегемот» (2010) вірменська бабуся каже, що Земля спочиває на спині черепахи, яка стоїть на слоні, який стоїть на іншому слоні, і «все слони далі вниз!»

Остання серія «Пробудження» називається «Черепахи до самого низу» (2012).

Таку назву також носять пісні гурту «Every Time I Die», Стургілла Сімпсона () та інших.

Роман Джона Гріна має назву «Черепахи аж до низу» ().

Див. також

Доказ від незнання Картезіанський театр Космологічний аргумент Курма Матрьошка Телеологічний аргумент Трансфінітна індукція «Черепаха Єртл та інші історії»

Примітки