Любименко Володимир Миколайович (, село Вейделевка, тепер Валуйського району Бєлгородської області РФ — , Ленінград) — радянський ботанік, член-кореспондент АН СРСР (з 1922), академік АН УРСР (з 1929).
Народився в сім'ї службовця. Закінчив Петербурзький лісовий інститут (1898) та Петербурзький університет (1902). У 1903–1908 роках працював у Франції, у 1908–1913 роках — у Нікітському, у 1914–1937 роках — в Петроградському (Ленінградському) ботанічних садах (з 1931 року — Ботанічний інститут АН СРСР). Викладав у Ленінградському університеті та інших навчальних закладах, створив фітофізіологічні лабораторії в Києві і Харкові.
Праці Любименка присвячені питанням фізіології рослин, зокрема утворенню хлорофілу в рослинах, дослідженню фотосинтезу тощо. Любименко вперше відзначив наявність хімічного зв'язку між білками і хлорофілом у живій пластиді, висунув гіпотезу еволюції способів живлення рослин від хемосинтезу до фотосинтезу.
Твори Избранные труды, т. 1—2. К., 1963.
Примітки
Література Любименко Володимир Миколайович. // — Т. 6. — 1981. Шаповал, А. Київські сюжети листів Володимира Любименка до Олександра Фоміна / Київські історичні студії [Текст]: науковий журнал/ Київський університет імені БорисаГрінченка. — Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка. — ISSN 2524-0749 — С.140-148.