Імпе́рське міністе́рство юсти́ції () — центральна державна установа Німеччини, що існувала за часів Німецької імперії, Веймарської республіки і Третього Рейху. Здійснювала прокурорський нагляд і керівництво місцями відбування покарань, пов'язаних із позбавленням волі.
Історія 1 січня 1877 року був заснований Імператорський офіс юстиції. Після того, як Німеччина стала республікою в 1919 році, статус установи був підвищений до рангу міністерства.
Протягом 1930-х років йшов процес нацифікації судів, проте Міністерство юстиції не спромоглося подавити інакомислення й створити базу для викоренення опозиції в різних сферах німецького суспільства. Тому в квітні 1934 року Адольф Гітлер ухвалив рішення про створення Народної судової палати, яка перейняла на себе більшу частину судових функцій.
З підпорядкування Імперського міністерства юстиції були виведені також місця позбавлення волі, в першу чергу — концентраційні табори. Вони перейшли у підпорядкування СА, а згодом — СС.
Після закінчення Другої світової війни на процесах у справах нацистських юристів провідні чиновники Імперського міністерства юстиції були засуджені до різних термінів позбавлення волі.
Структура 1-й відділ — кадрові і адміністративні питання; 2-й відділ — юридична освіта і підготовка юридичних кадрів; 3-й відділ — організація звинувачення і ведення судового процесу; 4-й відділ — карне законодавство й адміністрація; 5-й відділ — місця позбавлення волі; 6-й відділ — цивільний кодекс і цивільний процес; 7-й відділ — торгове, державне, морське і міжнародне право.
Після приходу до влади нацистів, влітку 1933 року був сформований таємний, 15-й, відділ на чолі з міністеріалдиректором і оберфюрером СС Карлом Енгертом. У його функції входив контакт з гестапо.
У 1944 році 3-й і 4-й відділи були об'єднані.
Очільники міністерства Отто Ландсберг (13.02.1919 — 20.06.1919); Ойген Шиффер (03.10.1919 — 26.03.1920); Андреас Блунк (27.03.1920 — 08.06.1920); Рудольф Гайнце (25.06.1920 — 04.05.1921); Ойген Шиффер (10.05.1921 — 22.10.1921); Густав Радбрух (26.10.1921 — 14.11.1922); Рудольф Гайнце (22.11.1922 — 12.08.1923); Густав Радбрух (13.08.1923 — 03.11.1923); Еріх Еммінгер (30.11.1923 — 15.04.1924); Курт Йоель (15.04.1924 — 15.12.1924); Йозеф Френкен (15.01.1925 — 21.11.1925); Ганс Лютер (21.11.1925 — 05.12.1925, в.о.); Вільгельм Маркс (20.01.1926 — 12.05.1926); Йоганес Белль (16.05.1926 — 17.12.1926); Оскар Герґт (29.01.1927 — 12.06.1928); Еріх Кох-Везер (28.06.1928 — 13.04.1929); Теодор фон Жерард (13.04.1929 — 27.03.1930); Йоган Віктор Бредт (30.03.1930 — 05.12.1930); Курт Йоель (05.12.1930 — 09.10.1931, в. о.); Курт Йоель (10.10.1931 — 30.05.1932); Франц Гюртнер (01.06.1932 — 29.01.1941); Франц Шлегельбергер (30.01.1941 — 19.08.1942, в. о.); Отто Георг Тірак (20.08.1942 — 23.05.1945).
Джерела «Энциклопедия Третьего рейха» / Сост. д-р ист. наук В. Телицын. — 3-е изд. — М.: ЛОКИД-ПРЕСС; РИПОЛ классик, 2005, стор.203.
Посилання Центральні органи Німеччини