Перша палаталізація задньоязикових приголосних або перше пом'якшення задньоязикових приголосних — явище в історії ранньої праслов'янської мови, перша з трьох слов'янських палаталізацій. Воно полягає у переході задньоязикових приголосних [ɡ], [k], [x] перед голосними переднього ряду у м'які шиплячі приголосні [ž'], [č'] і [š'].

Приклади подібного явища можна спостерегти як у писемних пам'ятках, так і у сучасних слов'янських мовах (чергування приголосних), а також порівнюючи слова з слов'янських мов зі спорідненими словами в інших індоєвропейських мовах.

Опис явища Перша палаталізація — перехід задньоязикових приголосних [g], [k], [x] у м'які шиплячі приголосні (африкати або спіранти) [ž'], [č'] і [š'] перед голосними переднього ряду. До голосних переднього ряду, що спричинювали пом'якшення, відносять успадковані ранньою праслов'янською з праіндоєвропейського мовного стану такі звуки: ī — довгий [і], зберіг свою вимову як [і] й у пізнішій праслов'янській мові; ǐ — короткий [і], що надалі став редукованим *ь; ē — довгий [е], який після палаталізованих [ž], [č] і [š] перейшов у [a], в інших позиціях — у [ě], «ять»; ě — короткий [е], зберіг свою вимову як [е] й у пізнішій праслов'янській мові; ei̯ — дифтонг, що надалі перейшов у [i]; Звукосполучення голосних переднього ряду з носовим приголосним *en, *em, *in, *im, які в закритому складі надалі перейшли у носовий *ę (на письмі — ѧ, ę) .

Деякі автори відносять до першої палаталізації і пом'якшення приголосних перед *j, але інші розділюють ці явища.

Фонетичні зміни

Перехід *g у *ž Перед голосними переднього ряду ранньопраслов'янський [g] («ґ») пом'якшившись, перейшов у [dž'] («джь»), а потім — у м'який [ž'] («жь»). Приклади: («жона», «жінка», пор. , дав.-в.-нім. quena) > *žena (пор. , ); («жити», пор. , а також , звідки «ізгой») > *žiti; *genti («жати») > *žęti. Пом'якшенням [g] пояснюється також чергування звуків у коренях *běg/*běž — воно спричинене пом'якшенням *bědž < *bēg. Форма кличного відмінка княже і чергування князь/княжити/княжий теж є результатом першого пом'якшення [g]: для слова князь відновлюють ранньопраслов'янську форму *kъnęgъ, а пізнішу *kъnęzь вважають наслідком третьої палаталізації.

Перехід *k у *č Перед голосними переднього ряду ранньопраслов'янський [k] («к») пом'якшившись, перейшов у [č] («ч»). Приклади: («чотири» пор. , , , , , , ) > ; ранньо- («човен») > *čelnъ (пор. , ); *krikēti («кричати») > *kričēti/*kričati; («лічити», «рахувати», пор. , ) > *čisti, *čitati («лічити», «рахувати», «читати»). Результатом першого пом'якшення [k] є і форма кличного відмінка отче і чергування отець/отчий/вітчизна: для слова отець реконструюють ранньопраслов'янську форму *otьkъ, а пізнішу *otьcь також вважають наслідком третьої палаталізації.

Перехід *x у *š Перед голосними переднього ряду ранньопраслов'янський [x] («х») пом'якшившись, перейшов у [š] («ш»). Приклади: *suxiti («сушити») > *sušiti, («миша», пор. (), , , ) > mūxis > (перехід у відбувся ще раніше в межах Педерсенового закону); а також чергування приголосних у коренях *dyx-/*dyš- (напр. дихати/задишка), *xod-/*šьd- (напр. ходити/йшов < *xoditi/*šьdlъ).

Звукосполучення Якщо перед задньоязиковим був свистячий приголосний *s чи *z, новоутворений шиплячий асимілював його: *sk > *štš («щь»), *zg > *ždž («жджь»). Наприклад, *bliskēti > *blištšati («блищати»), *drozga («дріжджі», пор. «осад», стар.-) > droždža, droždži, droždžьje. Якщо між звуками *s і *k чи *z і *g знаходився редукований, пом'якшувався лише задньоязиковий: *pēsŭkēnŭ («піщаний») > *pēsъkēnъ > *pěsъčēnъ > *pěsъčanъ (пор. , але ).

У праслов'янській мові сполучення задньоязикових з *t''' (*kt', *gt') не могли знаходитися перед голосними переднього ряду. Після VI ст. н. е. звукосполучення *kt', *gt' теж зазнали палаталізації, рефлекси якої у різних слов'янських мовах можуть бути різними. У східних слов'ян *kt' і *gt' переходили в *č' (очевидно, *gt' поперше переходив у *kt'). Приклади: *noktis («ніч», пор. , род. відм. νυκτός, , ) > *noktь > *noč' (подальші зміни полягають у переході «о» > «і» і ствердінні «ч» в українській, збереженні «о» і м'якого «ч» у російській мові, збереженні «о» і ствердінні «ч» у білоруській); *dъkti («дочка») > *dъktь > dъč', *pektis («піч») > *pektь > *peč' (звук «і» в українському слові «піч» надалі розвинувся з *e через «новий ять» в новозакритому складі). Наявність українських непалаталізованих форм інфінітива ректи, лягти, бігти, могти, пекти при праслов'янських *rekti, *legti, *běgti, *mogti, *pekti пояснюються тим, що вони розвинулися нефонетично, а за аналогією до інших форм (вирівнюванням інфінітивних закінчень). В інших східнослов'янських мовах спостерігається пом'якшення задньоязикових і в закінченнях інфінітива: < *běgti, магчы < *mogti, легчы < *legti; рос. діал. бечь < *běč' < *běgti, < *moč' < *mogti, < *leč' < *legti. У західних слов'ян *kt', *gt' переходили в *c'. Надалі відбулося ствердіння палаталізованого *c' (*c' > *c). Наприклад, («ніч»), córka («дочка»), piec («піч»), móc («могти»); («ніч»), dcera («дочка»), pec («піч»), moci («могти»). У південних слов'ян *kt', *gt' переходили в *š'č'. Наприклад, , . У сербській мові *š'č' перейшов у [ʨ] (на письмі ћ/ć).

Якщо сполучення *kt, *gt знаходилися перед голосними непереднього ряду, то палаталізація не відбувалася, але вони зазнавали спрощення: *kt, *gt > *t.

Рефлекси Первісно всі рефлекси першої палаталізації були м'якими (тому їх записують з апострофами — [ž'], [č'], [š']), і залишаються такими у деяких сучасних слов'янських мовах. В українській і білоруській мовах на XIV—XV ст. звуки «ж», «ш», «ч» зазнали ствердіння, у російській стверділи тільки «ж», «ш», а «ч» залишився м'яким. У білоруській мові фонетичні зміни відбилися в графіці (жыта, шыць, бегчы), у російській про колишню м'якість [ž'] і [š'] нагадують традиційні написання «жи», «ши». Окрім того, давня м'якість цих шиплячих досі зберігається у вятських діалектах російської мови.

У польській мові всі рефлекси першої палаталізації стверділи вже в XVI столітті.

Африкат [dž'], що утворився з [g], у всіх слов'янських мовах перейшов у — [ž'], це пояснюється тим, що дзвінкі африкати протягом всієї історії праслов'янської мови були несталими і невдовзі по завершенні процесу палаталізації dž спростилося до ž.

Проміжні стадії На думку А. Лескіна, процес переходу [k] > [č’] був таким: [k] > [k’] > [k'x’] > [t'x’] > [t’š’] > [č’].

О. О. Шахматов запропонував простішу схему: [k’] > [k’ћ’] > [č’]; [g’] > [g’ђ’] > [dž’]; [x’] > [š’]. С. Б. Бернштейн пізніше доповнив її і привів до вигляду: [k’ː] > [kћ'] > [ћ’] > [č’]; [g’ː] > [gђ’] > [ђ’] > [dž’]; [x’ː] > [xś’] > [š’].

Болгарський мовознавець С. Стойков критикує цю схему, вказуюючи, що в разлозьких діалектах болгарської мови (де у XX ст. закінчилася «нова перша палаталізація»), була всього одна проміжна стадія: [k] > [k’] > [č’]. В. М. Чекман наводить саме таку схему для праслов'янської мови.

Наслідки Унаслідок першої палаталізації у праслов'янській фонетиці з'явилися три нових звуки (, , , ), або три нових фонеми (ሸ, ዠ, ቸ, ጀ). На думку низки мовознавців, фонологізація ሸ, ዠ, ቸ, ጀ відбулася після переходу ē в ā після палаталізованих.

У графіці Наявність звуків [č], [ž], [š] поставила необхідність створення окремих символів для них у період становлення слов'янської писемності. До складу кирилиці, яка є за походженням грецьким алфавітом, були додані літери ч, ж і ш (остання — очевидно, запозичена з глаголиці). У польській абетці для позначення палаталізованих вживаються диграфи: cz — для [tʃ] і sz — для [ʃ], а також z з крапкою (ż) — для [ʒ]. У чеський абетці Ян Гус впровадив позначення цих звуків за допомогою крапок над s, z і c, надалі крапка була замінена гачеком.

Хронологія

Відносна хронологія Перша палаталізація відбулася до монофтонгізації дифтонгів — остання спричинила другу палаталізацію.

Абсолютна хронологія Думки вчених з приводу часу діяння першої палаталізації розходяться. Зокрема, Г. П. Півторак датує цей процес VI—V ст. до н. е., Л. Мошинський початком нашої ери — II ст., А. Лампрехт відносить його до 400—475 рр. (плюс-мінус 25 років), а Ю. В. Шевельов і М. Шеклі — V—VI ст.

Дані топонімів

Перша палаталізація ще діяла на період заселення слов'янами басейну верхнього Дніпра. Це підтверджується фактом, що запозичені ними в місцевого балтійського населення топоніми міняли своє питоме звучання згідно з законами першої палаталізації: *Vilkesa > Волчоса, *Akesā > Очоса, *Laṷkesā > Лучоса, Merkys > Мереч, *Gēdras (пор. «ясний») > Жадро, *Skērii̯ā > Щара. Пізніше, під час колонізації земель фіно-угрів, подібних фонетичних змін зазнали фінські топоніми Іжора (, ) і Селіжаровка.

У той же час наслідки першої палаталізації існували вже у добу заселення слов'янами Греції (VI—VII ст.). На Пелопоннесі збереглися топоніми слов'янського походження: < , < , < , < , < , < , < , < .

Можливо, назва одного з празьких горбів походить від («перемога»). У цьому випадку перша палаталізація ще діяла на період заселення слов'янами Чехії.

Дані запозичень Перша палаталізація знайшла відбиток у низці слов'янських запозичень з германських мов: («одяг», «шати») < ; («шолом») < .

Проте, на думку С. Б. Бернштейна, у даному випадку ці форми пояснюються не фонетичним процесом пом'якшення задньоязикових, а субституцією звуків — як в імені Ничипір (від ), а на період цих германських запозичень закон першої палаталізації вже перестав діяти.

Перша палаталізація існувала на момент контактів слов'янських племен з фінськими. Про це свідчить низка фінських запозичень з праслов'янської: («колода») < («жердина»); («щука») < .

Розглядалася також гіпотеза, що існують фінські слов'янізми, запозичені ще до першої палаталізації:

, множина ikeet («ярмо, іго») < (род. відм. *jьžese < *jьgese); («джміль») < (раніша форма *kьmelь). Проте на думку П. Калліо, тут мала місце субституція праслов'янських звуків č и dž фінським k, так само, як у фінських запозиченнях з саамської.

Фонетична форма слов'янських запозичень у новогрецькій підтверджує дані топонімів: на момент заселення слов'янами Пелопоннесу перша палаталізація вже завершилася, її рефлекси відбиваються у грецьких слов'янізмах: («жаба») < ; («мережа») < .

Паралелі

У слов'янських мовах У разлозьких говірках болгарської мови вже в XX ст. (після 1915 року) відбувся процес, аналогічний першій палаталізації: к’ () > ч’ (), г’ () > џ’ (): ч’ѝсел «кислий» (літературне кисел), ч'уфтѐ «котлета» (літ. кюфте), кнѝџ’и «книги» (літ. книги), ерџ’ѐн «холостяк» (літ. ерген).

В інших мовах У діалекті народної латини, що поклав початок італійській, румунській і ретороманській мовам, звуки [k] і [g] перед голосними переднього ряду [e], [i] і [j] перейшли в і відповідно. Пор. [], [] — з [] («олень»). В італійській сполучення sk в тому же положенні перейшло в [ʃ], збігшись з рефлексами *stj. В англійській мові в середні віки палаталізовані k, g (перед голосними переднього ряду і j) і sk (у всіх позиціях) перейшли відповідно в tʃ, dʒ і ʃ. Наприклад, cild («дитина», пор. ) > child (), ecȝe > edge (), fisc («риба») > fish (). Цей процес називають палаталізацією чи асибіляцією. Так званий «закон Колліца» в праіранській мові: *k, *g, *gh в положенні перед ē, e, ī, i, j перейшли в *tʃ, *dʒ, *dʒh (останній звук пізніше дав в іранських мовах dʒ, а в індійських h). Наприклад, > (, «чотири»), > (, «живий»), > (), («вбиває»). В індоіраністиці цей процес відомий як «друга палаталізація» (не плутати з праслов'янською другою палаталізацією), на відміну від першої — палаталізації праіндоєвропейських палатовелярних). У правірменській мові у положенні перед голосними переднього ряду і j приголосні k, g, gh дали tʃh, tʃ і dʒ відповідно, наприклад, («теплий») > , («жати») > («вузда»), («чотири») > . У вірменознавстві цей процес також називають другою палаталізацією.

Див. також Палаталізація Друга палаталізація Третя палаталізація Йотація в праслов'янській мові

Примітки

Джерела