Олексій Григорович Коваль ( , село Ляшківка Кобеляцького повіту Полтавської губернії, тепер Царичанського району Дніпропетровської області — , Київ) — український радянський комуністичний діяч, заступник голови Ради Міністрів УРСР. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1966 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань.
Біографія Народився в родині селянина-бідняка. У 1918—1922 роках — учень Андріївської сільськогосподарської школи Нехворощанського району Полтавщини. У 1922—1925 роках — учень Полтавського сільськогосподарського технікуму.
У 1925—1930 роках — агроном Рублівського (Котелевського) районного земельного відділу; перебував на профспілковій роботі. У 1930—1931 роках — інспектор з підготовки сільськогосподарських кадрів Харківського агрономічного інституту. У 1931—1932 роках — директор Полтавської міжрайонної станції по боротьбі зі шкідниками сільськогосподарських рослин.
У 1932—1936 роках — головний агроном та завідувач Полтавського міського земельного відділу. У 1936—1937 роках — заступник голови виконавчого комітету Полтавської міської ради по сільському господарству.
Член ВКП(б) з 1937 року.
У 1937—1941 роках — старший агроном головного управління Полтавського обласного земельного відділу.
У 1941—1942 роках — уповноважений Народного комісаріату землеробства Української РСР з евакуації майна машинно-тракторних станції (МТС) і худоби колгоспів УРСР в східні області СРСР. У 1942—1943 роках — начальник сортового управління Народного комісаріату землеробства Української РСР (у містах Саратові, Воронежі, Ворошиловграді). У 1943 році — у розпорядженні ЦК КП(б)У в місті Москві.
У 1943—1944 роках — головний агроном Полтавського обласного земельного відділу.
У 1944—1947 роках — завідувач Полтавського обласного земельного відділу.
У лютому 1947 — серпні 1948 року — 1-й заступник міністра сільського господарства із зернових культур Української РСР.
2 серпня 1948 — 15 квітня 1950 року — заступник голови Ради міністрів Української РСР із питань сільського господарства. Звільнений із посади «у зв'язку з хворобою».
21 вересня 1950 — 9 листопада 1953 року — голова виконавчого комітету Полтавської обласної ради депутатів трудящих.
У жовтні 1953 — 29 січня 1957 року — міністр радгоспів Української РСР.
З січня 1957 року — заступник голови Державної планової комісії УРСР. З липня 1957 до квітня 1959 року — начальник відділу сільського господарства Державної планової комісії УРСР. З квітня 1959 року — начальник відділу сільського господарства і заготівель сільськогосподарських продуктів Державної планової комісії УРСР.
У вересні 1962 — 4 лютого 1970 року — заступник голови Державного планового комітету Ради міністрів Української РСР по сільському господарству.
З лютого 1970 року — персональний пенсіонер.
Нагороди три ордени Леніна (1945, 26.02.1958,) орден Трудового Червоного Прапора (22.03.1966) медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За трудову доблесть» Велика срібна медаль ВДНГ СРСР (1940) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (5.02.1970)
Посилання Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991