Черчилл-Фоллс — дериваційна ГЕС на річці Черчилл в провінції Канади Ньюфаундленд і Лабрадор, має стати частиною проєктованого каскаду ГЕС на річці. Гідроелектростанція споруджена на місці водоспаду Черчилл заввишки 75 м, який після відводу річки у 1970 осушений, тобто не існує як водоспад більший час року. Річка, водоспад і ГЕС названі на честь британського прем'єр-міністра В. Черчилля.
На 2009 ГЕС Черчилл-Фолс має другий за величиною підземний машинний зал у світі після ГЕС Робер-Бурасса в північному Квебеку, є першою в Північній Америці гідроелектростанцією за середньорічним виробництвом (35 ТВт · год) і другою в Канаді по встановленій потужності (5428 МВт).
Основні відомості Спорудження гідроелектростанції було розпочато 17 липні 1967 після декількох років планування, завершено 6 грудня 1971. Водосховище — загальною площею 6988 км² і об'ємом 28 км³ — утворено не однієї дамбою, а 88 дериваційними дамбами загальною довжиною понад 64 км, при спорудженні яких було використано 20 млн м³ ґрунту. Найдовша з дамб має довжину 6.1 км. Ця схема дозволила збільшити площу водозбору з 60000 км² до 71700 км² і довести середньорічний стік в районі гідровузла до 52 км (1 651 м³/с).
Гідроелектростанція виконана за дериваційним принципом з відведенням річки в районі водоспаду. Має водоскидом з пропускною здатністю 1390 м³/сек. Машинний зал ГЕС, за проєктом підземний, розташовано в скелі на глибині 310 м. Розміри машинного залу складають 296 м завдовжки, 25 м завширшки і 47 м заввишки. Всього в ньому встановлено 11 гідроагрегатів із загальною потужністю 5428 МВт. Кожна з радіально-осьових турбін, що працюють при розрахунковому напорі 312.4 м, має масу 73 т і робочу частоту 200 об/хв. Потужність генераторів 493.5 МВ. Водоводи агрегатів виконані у вигляді підвідних тунелів довжиною 427 м і діаметром 6.1 м і водоскидних шахт до генераторів висотою 263 м і діаметром 2.13 м.
Станція є власністю «Churchill Falls (Labrador) Corporation Ltd», контрольний пакет (65.8%) акцій якої належить «Nalcor», 34,2% — «Hydro-Québec».. Існує проєкт розвитку станції, який включає в себе будівництво нових дамб і додаткових гідроелектростанцій, що повинно забезпечити збільшення площі водозбору. По завершенні проєкту загальна потужність проєктованого каскаду на річці повинна скласти 9252 МВт, загальна встановлена потужність ГЕС Черчилл-Фолс буде збільшена на 1 000 МВт до 6428 МВт.
Водоспад
Після відведення річки у 1970, більшу частину року річище річки залишається сухим і водоспад активний тільки в короткі періоди сильних опадів.
Історія проєкту У 1915 Вільфред Тібодо досліджував плато Лабрадору і розробив схему каналів, яка могла бути використана для зміни течії річки до водоспаду Черчилл. Схема пропонувала використовувати природні особливості сточища, що дозволяло уникнути зведення масивної дамби. У 1947 були проведені додаткові дослідження, які підтвердили оптимальність запропонованої схеми, але будівництва ГЕС не послідувало з наступних причин: складного району передбачуваних робіт суворих кліматичних умов віддаленості району великих відстаней передачі електроенергії відсутність ринків збуту прогнозованого обсягу електроенергії
У серпні 1949 прем'єр-міністр території Ньюфаундленд і Лабрадор Д. Р. Смолвуд після відвідування водоспаду Черчилл став гарячим прихильником використання гідропотенціалу річки. У 1953 була сформована «» з метою використання незайманих водних і мінеральних ресурсів регіону. Разом з розвитком шахт з видобутку залізної руди в західному Лабрадорі і будівництвом залізниці «» у 1954 створення гідроелектростанції на річці стало економічно виправданим.
Див. також
Примітки
Ресурси Інтернету Churchill Falls Hydroelectric project Profile of the Innu people of Labrador Hon. Brian Tobin 1996 speech to the Empire Club The loophole in the 1969 Hydro-Québec/CFLCo. agreement