Яковчук Василь Лукашевич (7 жовтня 1935, село Велика Цвіля Ємільчинського району Житомирської області) — артист розмовного жанру. «Заслужений артист УРСР» (1989).
Життєпис Василь Яковчук народився в селянській хліборобській сім'ї. З дитинства мріяв стати артистом, слухаючи вірші Т. Шевченка, С. Руданського, Л. Українки, які часто читала вечорами мати після роботи. Співала вона малому і чарівних народних пісень.
Навчався у Великоцвілянській школі, служив у армії, працював на Житомирському механічному заводі. У 1958 році поступив в Житомирське музичне училище, після закінчення якого у 1962 році працював лектором-музикознавцем, артистом розмовного жанру ансамблю пісні і танцю «Льонок» Житомирської обласної філармонії. Багато корисного дала митцеві дворічна студія художнього читання в Москві, яку закінчив у 1970 році.
З 1971 року — артист розмовного жанру Тернопільської обласної філармонії. Створені десятки сольних концертних програм. Особливі за своєю творчою палітрою — це композиція за поезією Степана Будного та композиція, присвячена 175-й річниці від дня народження Т. Шевченка «І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі…».
У творчому доробку поруч з серйозним репертуаром звучить завжди веселе сатиричне слово, яке викликає посмішку та добрий настрій у людей.
Дружина — Яковчук Надія Полікарпівна.
Нагороди почесне звання «Заслужений артист УРСР», лауреат премії імені Степана Будного (1976), грамоти Міністерства культури України, Тернопільського облвиконкому, знак «Відмінник культурного шефства над селом».
Джерела Дем'янова І. Яковчук Василь Лукашевич //
Посилання Розпорядження голови облдержадміністрації 2011 року Тернопільщина