Покриви́ — елемент церковного начиння, хустини, якими покривають дискос і потир під час правлення літургії грецького обряду. Уживають два малих покриви, які зовуть покрівцями: одним накривають дискос, другим потир. Потім обидва покривають великим покривом — возду́хом.
Во́здух — покривало на святі дари, тобто для церковного посуду з причастям, великий покрівець. Здавна піднесення священником воздуха, тобто відкривання святих дарів, служило початком найважливішої частини служби Божої — так званої євхаристійної молитви. Воздухи багато вишиті і гаптовані. Їх створювали зокрема в майстернях Флорівського монастиря у Києві.
Покриви символізують пелени, якими був сповитий новонароджений Ісус, і плащаницю, у яку його загорнули перед покладанням у Гріб.
Покривом також зовуть пелену, якою накривають престол та жертовник зі священними предметами й посудом, на час, коли не правлять богослужінь.
Джерела
Петровский А. В. Воздух (Покровцы) // Православная богословская энциклопедия. — СПб.: Издание Петроград. Приложение к духовному журналу «Странник», 1902. — Т. 3. Объяснение церковных богослужений. Литургия. Проскомидия Богослужебная утварь СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології) Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 110.