Борис Михайлович Забарко () ( 18 листопада 1935) — український історик , заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії Національної Академії наук України. Колишній в'язень Шаргородського гетто на окупованій фашистами Вінницької області.

Біографія Народився в містечку Калініндорф (зараз - Велика Сейдемуха) Херсонської області? Україна. Під час Другої світової війни з липня 1941 по березень 1944 рр. знаходився в Шаргородському гетто Вінницької області і залишився в живих завдяки українській сім'ї Самборських. Батько загинув на фронті.

Після визволення міста від нацистських окупантів, з 1944 по 1953 роки вчився в чернівецькій середній школі. З 1953 по 1958 рр. навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету (ЧДУ).

Трудову діяльність почав в 1958 р. і працює до цього часу. До 1962 р. працював в сільській школі на Буковині вчителем, завучем, з 1962 по 1966 рр. - на кафедрі загальної історії історичного факультету ЧДУ.

В 1966 р. поступив в аспірантуру Інституту історії Національної Академії наук України (НАНУ), після захисту кандидатської дисертації - молодший, старший, провідний науковий співробітник Інституту історії та Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ.

В 1971 – 1989 рр. – член Комісії істориків СРСР - НДР. В 1989 – 1991 рр. – член Наукового центру німецької історії Академії наук СРСР.

В 1982 р. став Лауреатом премії Академії наук України, а в 2005 році - заслуженим діячем науки і техніки України.

Одночасно, з 1994 р. по 2004 р - керівник соціального відділу та координатор програми «Голокост» Американського єврейського розподільчого комітету «Джойнта», директор Київського інституту соціальних та громадських робітників.

З 1990 р. бере активну участь в діяльності всесвітнього та українського руху колишніх малолітніх в’язнів нацизму, а з 2004 року - голова загальноукраїнської Громадської Організації "Асоціація євреїв — колишніх в'язнів гетто і нацистських концтаборів", керівник науково-просвітницького Центру «Пам'ять Катастрофи», віце-президент Міжнародного союзу громадських об'єднань євреїв — колишніх в'язнів нацизму, член Громадської Ради Меморіального центру "Бабин Яр", Асоціації єврейських організацій та общин України, Академічної ради Науково - просвітницького центру „Ткума", член Наглядової ради Міжнародного фонду «Взаєморозуміння і толерантність».

Володар премії Європейського «» в 2004р. - «In Recognition for immortalizing the Holocaust tragical memory» (пер. - за увічнення трагічної пам'яті Голокосту), якою зафіксували перехід досліджень щодо Голокосту з локального на загальноєвропейський рівень та визнали Бориса Михайловича головним «голосом» тих, хто вижив у Голокості на території України. Став 7-м громадянином України - кавалером Федерального хреста за заслуги (Німеччина).

Доктор Борис Забарко живе у Києві. На початку березня 2022 р., після початку повномаштабного вторгнення Росії в Україну, виїхав разом зі своєю онукою до Німеччини. У листопаді 2023 р. вони повернулись до свого рідного м. Києва. За цей час у 24 містах Німеччини та 6 містах Італії прочитав понад 40 лекцій і дав ще більше інтерв'ю про Голокост та сучасне життя в Україні. Незважаючи на війну, Борис Забарко та Асоціація в'язнів продовжують свою роботу.

Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України (2005) Орден «За заслуги» III ступеня (2008) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (2009) Орден «За заслуги» II ступеня (2020)

Публікації Автор понад 230 книг і статей, опублікованих в Австрії, Англії, Угорщині, Німеччині, Ізраїлі, Росії, США, ​​України. Серед них:

«Живыми остались только мы: свидетельства и документы». – Киев, Задруга, 1999, 2000, 575 с., 578 с. Транснистрия: боль нашей памяти // Еврейская мысль сквозь века. Сборник научных трудов по иудаике, еврейской истории и культуре. Выпуск 6. - Днепропетровск, 2002, с. 147-157   «Жизнь и смерть в эпоху Холокоста: свидетельства и документы». В 3-х томах. - Киев, Дух и літера, 2006 – 2008, 1855 c. «Мы хотели жить: свидетельства и документы». Книги 1-2. - Киев, Дух и литера, 2013 – 2014, 1384 c. «Ми хотіли жити… Свідчення і документи». Книги 1-2. - Київ, Меморіал Голокосту «Бабин Яр», 2021, 1008 c. . Голокост у житті і на екрані. Уроки ХХ століття. // «Всесвіт», 1995, №8-9, с.87-91, 176-178 История и память о Холокосте в Украине: к значению  воспоминаний и свидетельств последнего поколения, которые пережили Холокост. //  Алексей Хействер. «Kто выживет, расскажет...». Воспоминания последних свидетелей Холокоста»— Висмар, 2015, с. 20-32.            Україна між минулим  та майбутнім. // Йоганнес Шваліна - «Мовчання говорить. Імпульси для успішної дипломатії» - Київ, Дух і літера, 2016, с. 145-161. История и память о Холокосте в Украине // Сохранение памяти о Холокосте на постсоветском пространстве. Международная конференция 21-22 ноября 2019 г. Сборник докладов – Тель-Авив, 2020, с.168-178. Побоююся, аби ця страшна війна не перекрила події минулого // Deutsche Welle, 21.01.2023. «Nur wir haben überlebt. Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse und Documente». – Köln, Dittrich Verlag, 2004/2016, 478/578 S. «Holocaust in the Ukraine». - London-Portland: Vallentine Mitchell, 2005, 394 p. «Life in the Shadow of Death: Recent memories about of the Holocaust in Ukraine. Testimonies and Documents», Vol. 1-2. - Melitopol, 2019, 1242 р. «Leben und Tod in der Epoche des Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse  von Überlebenden». – Berlin, 2019, (gemeinsam mit Margaret und Werner Müller verfasst), 1155 S. «Überleben im Schatten des Todes: Holocaust in der Ukraine. Zeugnisse und Dokumente».-Bonn: Friedrich-Ebert-Stiftung, 2004, 64 S. (у співавторстві) Die letzten Generation der Überlebenden und das Gedenken аn den Holocaust in der Ukraine. - In: Babette Quinkert / Jörg Morré (Hg.), «Deutsche Besatzung in der Sowjetunion 1941-1944. Vernichtungskrieg. Reaktionen. Erinnerung». - Berlin, 2014, S.383-399. Geschichte und Gedenken an den Holocaust in der Ukraine. Zur Bedeutung der Erinnerungen und Zeugnisse der letzten Generation, die den Holocaust in der Ukraine überlebt hat. - In: Alexej Heistver (Hrsg.) «Wer überlebt, der erzählt… Erinnerungen der letzten Zeugen eine Dokumentation» - Wismar, 2015, S. 22 -33. Historic Inheritance of Holocaust Survivors in Ukraine. // «The Hidden Child», Vol. XXV. -  New York, 2017, pp. 31-37. Die Ukraine zwischen Vergangenheit und Zukunft. – In: Johannes Czwalina (Hg.). «Die Wirklichkeit einblenden! Wege zum Frieden». –  Berlin, 2017, S. 145-158. Geschichte und Gedenken an den Holocaust in der Ukraine. - In:  «Unbekannter Holocaust im Osten Europas. Alte Grausamkeiten, neue Herausforderungen», 2018, S.24-29. Die politische Bedeutung des Holocaust in der Ukraine.- In: Alexei Heistver  (Hrsg.) «Verwunderte Kindheit. Holocaust-Überlebende aus der Sowjetunion in Deutschland». - Beggerow Buchverlag, 2018, S.26-47. Мemories of the Holocaust in  Ukraine for foreign audiences. - New York, 2021, pp. 31-37. Und du sollst deinen Kindern und Kindeskindern kundtun. / kontakte-kontakty, 21. Juny 2021. Ich will alles tun, damit die Erinnerung an die Shoah in der Ukraine wachgehalfen wird. // „Zeichen“, N2, Herbst 2023, S. 32-35. Leben für die Bewahrung der Erinnerung // „Einsicht“, 2023, S. 38-43 (mit Katja Makhotina).

Деякі більш ранні праці: Міжнародна солідарність у боротьбі проти фашизму. 1933-1945 рр. - К.: Наукова думка, 1970р. (колективна монографія). Классовая борьба и международная рабочая помощь: из истории международной пролетарской солидарности. Киев: Наукова думка, 1974. Международная рабочая помощь в антифашистском движении. - Киев: Наукова думка, 1993. Сторінка історії міжнародного антивоєнного руху // "Український історичний журнал" - 1981, №8, с. 92-99. Питання німецької історії та історіографії // "Український історичний журнал" - 1983, №2, с. 34-41. Перший міжнародний антифашистський конгрес // "Український історичний журнал" - 1984, №11, с. 40-47 Aus der Geschichte der antifaschistischen Taetigkeit der internationalen Arbeiterbewegung // „Beitraege zur Geschichte der Arbeiterbewegung“, 1987, N5, S. 662-670. Международная солидарность трудящихся. 1917– 1923 гг.» - Киев, Наукова думка, 1978, 352 с. (колективна монографія) Движение международной солидарности трудящихся. 1924–1932 гг. - К.: Наукова думка, 1982. 396 с. (колект. монографія) Международная солидарность трудящихся в борьбе против фашизма и угрозы войны. (1933-1939) - К.: Наукова думка, 1984. 320 с. (колективна монографія) Антифашистская солидарность в годы Второй мировой войны 1939-1945, - К.: Наукова думка, 1987. - 336 с. (колективна монографія) Международная солидарность сил мира и прогресса (1945-1955) - Киев, Наукова думка, 1990р., 320 с. (колективна монографія)

Примітки

Посилання Вічний поклик Біографія Нова книга Бориса Забарко про Голокост: «Ми хотіли жити: свідчення і документи» Ми хотіли жити … Об'єднання контактів з країнами колишнього Радянського Союзу Перелік виданих статей Б.М. Забарка, опублікований на сайті Інституту інсторії НАНУ